Другорядні члени речення, їх види та способи вираження. Вивчення другорядних членів речення на уроках рідної мови в початковій школі

Двоскладні речення можуть мати у своєму складі, крім головних членів, також другорядні члени речення. За традицією серед другорядних членів речення виділяють додаток, означення й обставину:Блищить січневий сніг бадьоро... У цьому реченні, крім підмета сніг і присудка блищить, є й другорядні члени речення: січневий, що пояснює підмет, і бадьоро, що пояснює присудок.

На противагу головним другорядні члени не беруть участі у створенні предикативної основи речення.

В основу виділення другорядних членів речення покладено також їх морфологічне вираження та позицію в реченні, що і зумовлює форми синтаксичного зв'язку пояснювальних слів з пояснюючими.

ДОДАТОК

Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, ознака, стан.

Додаток має такі диференційні ознаки: а) це другорядний член речення; б) виражає об'єктні семантико-синтаксичні відношення; в) виражається найчастіше іменниками в непрямих відмінках або їх еквівалентами; г) стоїть після опорного слоава; г) поєднується з опорним словом підрядним зв'язком керування; д) відповідає на питання непрямих відмінків.

Основною семантичною ознакою додатка є його предметне (об'єктне) значення, що й зумовлює характер засобів його вираження. Тому додаток зазвичай виражається іменниками, займенниками, співвідносними з іменниками, субстантивованими словами, а також цілим словосполученням: Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу... Мені поля задумливо шептали свої ніким не співані пісні Посадила стара мати три явори в полі

Додатки поділяються на прямі й непрямі. Прямий додаток вказує на об'єкт, безпосередньо охоплений дією, процесом або станом. Він залежить від перехідних дієслів і виражається знахідним відмінком без прийменника: Нашу радість і сум, нашу звихрену долю материнська любов, як весна, зігріва У деяких випадках прямий додаток може виражатися й родовим відмінком без прийменника, а саме:

а) якщо з перехідним дієсловом вживається заперечна частка не: Не зрони сльози, котра не зрадить ні життя, ні гніву... (Н. Кащук);

б) якщо дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: Оксана наливає води; Я поставив пташеняті хліба.

Непрямі додатки виражаються іменниками чи іншими субстан-тивованими словами у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Пашить медами скосиста гора .У боротьбі немає одиниць

Непрямі додатки залежать від перехідних і неперехідних дієслів: Мрію пестив я свою пензлем, олівцемДжерин садок заквітчався білим цвітом Непрямі додатки можуть також залежати від іменників, прикметників, дієприкметників та дієприслівників: І подвиг сторожа на маяку достоїн пісні, пензля і граніту Людські діла тривкіші від металу... Усе, що створюється справді великого в національній культурі, оповито мовою або опосередковано нею. Сприймаючи красу природи, незмірного світу, дитина має вдосконалювати могутній інструмент пізнання - мову

ОЗНАЧЕННЯ

Означенням називається другорядний член речення, який указує на ознаку предмета і підпорядкований іменникові, що називає предмет. Означення має такі диференційні ознаки: а) є другорядним членом речення; б) виражає означальні відношення; в) залежить тільки від іменника; г) виражається у типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції; г) за прямого порядку слів стоїть перед означуваним іменником; д) з означуваним іменником з'єднується підрядним зв'язком - узгодженням.

Означення, на відміну від головних членів речення, не створює в реченні своєї синтаксичної групи, воно завжди виступає залежним: У нашого хлоп ятонька блакитні оченятонька, волоссячко м 'якесеньке, а личенько білесеньке

За характером синтаксичного зв'язку з означуваним словом означення поділяються на узгоджені й неу згоджені: Козацькі могили високі - незгаслі вулкани Вкраїни .Над доріжкою з асфальту дві берізки обнялись

Узгоджене означення поєднується з означуваним словом граматичним зв'язком узгодження: 3 кожної гілочки на калині звисають важкі червоні грона О, як змінився луг осінній, вночі прилинув перший сніг, упав, мов біле шумовиння, од вітру хвилями застиг

Узгоджене означення здебільшого виражається прикметниками і дієприкметниками, а також числівниками, займенниками: У них у мріях стільки сонця і ще не співаних пісень, що пломінкий, жаркий вогонь цей ще не один освітить день .Була третя година

Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання: У цих садах, в сонатах солов "їв він чує тихі кроки браконьєра; Великій меті - освічувати народ, піднімати його з віковічної темряви - служив і Шевченків талант художника.

Неузгоджені означення виражаються іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками чи без них (гурт дітей, виводок каченят, хлопець без вусів, сосна на кручі); інфінітивом (бажання вчити, мрія побачити); прислівником (дорога направо), дієприслівником (читання лежачи).

Іменники, які виступають означеннями, втрачають значення предметності й виражають ознаку іншого предмета. У таких випадках вони можуть виражати: а) належність (родовий належності: подарунок сестри, тобто сестрин; вулиці міста, хата батька); б) ознаку за матеріалом (родовий внутрішньої ознаки: квіти з паперу, човен з дерева, тобто дерев яний); в) ознаку за призначенням (родовий ознаки: вагон для дітей, тобто дитячий, павільйон для відпочинку, приладдя для письма); г) ознаку за місцем розташування предмета (місцевий зовнішньої ознаки: табір у лісі, тобто лісовий; вогні на морі;)ґ) ознаку за об'єктом піклування (піклування про дітей); д) ознаку за напрямом (знахідний зовнішньої ознаки: шлях в Україну, двері до кімнати); е) зовнішню чи внутрішню ознаку предмета (родовий ознаки: дівчина з карими очима, тобто кароока; дитина п яти років, людина лагідної вдачі).

ПРИКЛАДКА

Прикладкою називається означення, виражене іменником чи іншою субстантивованою частиною мови, узгоджене з означуваним словом у відмінку.

Прикладка характеризується такими властивостями: а) є різновидом означення; б) вказуючи на ознаку предмета, дає йому нову назву; в) виражається іменником; г) може стояти перед і після означуваного слова;

ґ) найчастіше узгоджується з означуваним словом у відмінку: Пристрибала до ялинки тиха білка-сіроспинка...; Вересень-місяць добре ґаздує, а місяць жовтень мряку розвіє, в лісах, в садочках лист пожовтіє; Біга зайчик-скакунець, в затишок тікає. А зима на помелі зайця доганяє

Найхарактернішими для прикладки є дві ознаки: семантична (прикладка дає предмету іншу назву) і граматична (прикладка виражається іменником): Завітала тиша до діброви, гріються обвітрені дубки. Липнуть пахощі міцні смолові - розімліли сосни-близнюки

Прикладка може означати: соціальну належність, вік, національність, професію, власну географічну назву, умовні назви організацій, якість або властивість предмета: Нахил до науки, терпимість до ворогів, яскрава талановитість, логічність в думках -це звичайна прикмета освіченого українця-письменника ХУП-го віку Бійцям-братам, як щирий знак привіту, мале дівча в худих своїх руках принесла жмутик вересневий цвіту, який розцвів на галицьких полях Дуба-велетня я чую мову, він - сама історія жива

Прикладка зазвичай виражається одним словом або сполученням слів: дівчина-герой, огонь-сльоза, газета "Вільна Україна".Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс з означуваним словом, що залежить від семантики поєднуваних елі в.

Дефіс ставиться:

а) якщо означуване слово й прикладка є загальними назвами: учит ель-фізик, жінка-вихователь;

б) якщо означуване слово стоїть після прикладки, вираженої власною ознакою: Київ-місто, Дніпро-ріка;

в) якщо іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки у постпозиції: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир.

Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник, який пишеться через дефіс: гриб-паразит, заєць-русак, льон-довгунець.

Дефіс не ставиться:

а) якщо прикладка, власна назва, знаходиться в постпозиції до означуваного іменника: Місто Київ, ріка Дніпро;

б) якщо прикладкою виступає видова назва: трава звіробій (за зворотного порядку слів дефіс ставиться: звіробій-трава).

Прикладки - індивідуальні назви заводів, фабрик, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів тощо - пишуться з великої літери і в лапках:газета "Слово", швейна фабрика "Дитячий одяг", опера "Запорожець за Дунаєм", табір "Орлятко", санаторій "Україна".

ОБСТАВИНА

Обставиною називається другорядний член речення, що означає обставини дії, стану або ознаки.

Обставина має такі диференційні ознаки: а) є другорядним членом речення; б) виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення; в) виражається прислівниками, дієприслівниками, прийменниково-іменниковими формами та інфінітивом; г) у реченні може займати різну позицію, найчастіше - постпозицію; г) пов'язується з головним словом підрядним зв'язком прилягання або керування; д) залежить найчастіше від дієслова, а також прикметника і предикативного прислівника (слів категорії стану).

За значенням обставини поділяються на такі основні групи:

а) обставини способу дії вказують на спосіб здійснення дії чи вияву ознаки: Я іду, і в'ються спогади незримо .Світає! То ранку чистого пробивсь крізь хмари листу усміх дивний і нас, стріваючи, вітає

б) обставини міри і ступеня характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву: Не знайдеш таких батьків, які б своїх дітей вважали найгіршими, не зустрінеш таких, які були б до кінця задоволені тією долею, що випала їх дітям .Перед ним шелестять по пояс жита

в) обставини місця означають місце дії, процесу, стану, напрямок і шлях руху: Життя кругом, як поле, розляглося, синіє дальнім маревом дібров .У кожній хаті на долівку пшениці жменьку сіяв я

г) обставини часу вказують на час дії і його тривалість: Споконвіку тема України, отецького первокореняу нашій поезії була на чільному місці .Все те в ньому з колиски

ґ) обставини причини вказують на причину дії: Вицвіли в матері очі від чекання Пилинко боявся, щоб спросоння не наткнутися на що-небудь у хаті і не розбудити матір

д) обставини мети вказують на мету дії: Для радості, для щастя - ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ

е) обставини умови вказують на умову, за якої може відбуватися дія: Мелодія, опанувавши душею, загніздившись там, не хутко німіє

є) обставини з допустовим значенням виражають те, всупереч чому відбувається дія: Наперекір усьому існує ж таки спадкоємність людяного в людині

У 1-4 класах учні повинні одержати відомості. про таке:

-будову слова і роль морфем;

- частини мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник, прислівник, числівник) та їх граматичні категорії:

-елементи синтаксису (словосполучення і речення, речення за метою висловлювання, головні та другорядні члени (без уживання термінів), звертання, однорідні члени речення).

Прийоми на уроках граматики:

-повідомлення (розповідь),-бесіда,-спостереження за мовним матеріалом,-граматичний розбір,-робота з підручником.

Методи навчання граматики

1.Евристичний,2.Проблемний.3.Частково-проблемний.4.Пояснювально-ілюстративний. 5.Репродуктивний.

4 етапи процесу формування граматичних понять

1.Аналіз мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття.

2.Узагальнення істотних ознак,введення терміна.

3.Уточнення суті ознак поняття і зв'язків між ними та правила виведення.

4.Виконання вправ.що вимагають практичного застосування одержаних знань.

Напрями роботи над засвоєнням елементів синтаксису в початкових класах

1.Практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень.

2.Формування уявлень про одиниці синтаксису: словосполучення, речення, текст.

3.Засвоєння структури речення і найв зв'язок між словами у реченні, граматична основа, головні і другорядні члени, однорідні члени речення.4.Формування пунктуаційних навичок.

5.Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання та за інтонацією.6.Застосовування набутих знань і умінь синтаксису у практиці зв'язного мовлення.

Вправи з реченнямзалежно від ступеня самостійності І пізнавальної активності учнів, діляться на групи:

1.Вправи за зразком (спостереження - аналіз - відтворення - складання власного).2.Конструктивні (на побудову і перебудову речень).3.Творчі вправи.4.Синтаксичний розбір. важливіших синтаксичних понять;

Слово як основна одиниця мови. Лексичне значення слова Типи лексичних значень слів. Полісемія. Типи переносних значень слів. Вивчення прямого і переносного значення слова та багатозначних слів на уроках рідної мови у початковій школі.

Мова - це перш за все мова слів, а не форм чи звуків."Слово - найважливіша одиниця мови, яка позначає явища дійсності та психічного життя людини і звичайно однаково розуміється колективом людей, які розмовляють однією мовою й історично пов'язані між собою".

"Слово - граничний складник речення, здатний безпосередньо співвідноситися з предметом думки"

"Слово - найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань"

"Слово - мінімальна структурно-семантична одиниця мови, яка виражає своїм звуковим складом поняття про предмети, процеси, явища дійсності, їхні ознаки чи відношення між ними, вільно відтворюється в мовленні.

Слово характеризується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями. Лексичне значення слова – це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.

Наприклад, лексичне значення слова портрет – це "зображення або опис людини чи групи людей". У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом. За мсловом закріплене лексичне значення. Це реальний зміст слова. Поряд з лексичним значенням існує граматичне. Граматичне це додаткове, абстрактне значення, що вказує на зв'язок даного слова з іншими словами в реченні. Напр: будинок, ніж, стіл, біль, батько мають одне і те саме граматичне значення: чол.рід, однина, називний. Однак лексичне значення в кожному з цих слів є суто індивідуальне. В українській мові тільки частина слів мають лексичне і граматичне. Це так звані самостійні слова. Сюди належать іменник, прикметник, прислівник, дієслово. Всі частини мови окрім вигуків мають граматичне значення. Є такі типи лексичних значень слів: однозначні, багатозначні, пряме, переносне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми.

Полісемі́я — явище багатозначності, лексичного значення слова. Спочатку слово виникає, як однозначне, а далі може стати багатозначним. Тобто це здатність слова набувати різних значень в різних контекстах.

Переважна більшість слів є полісемічними. Саме тому вони вивчаються у початковій школі. Багатозначні слова мають одне пряме і кілька переносних значень слів.

Є такі типи переносних значень слів:1. Метафора- перенесення за подібністю. Напр: Сміється сонце, йде дощ, пливе час, іде година.

Метонімія – перенесення за суміжністю понять. Напр: Випити келих вина, а не вміст келиха.

Завдання вчителя є навчити школярів:

-Розрізняти пряме й переносне значення слів;

-Уживати слова з переносним значенням у мовленні

Щоб упоратися з цими завданнями, учитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце в загальній системі вправ із мови і мовлення. Не слід обмежуватися тільки спеціально відведеними для цього розділами шкільного підручника. Слід використовувати той лексичний матеріал, який є у вправах підручників, а також трапляється в текстах читанок.

У школі ці питання вивчають доволі фрагментарно. Шкільний підручник не цілком вдалі ілюстрації де вміщені приклади багатозначного слова і омоніма. Не слід змішувати багатозначні слова з омонімами. У багатозначних словах існує лексичний зв'язок між їх значеннями, а в омонімах такого зв’язку не простежується. Напр: Ключ до дверей і ключ форма польоту птахів. Це не пов’язані між собою лексичні значення, тому це омонім. А ключ до дверей і ключ скрипічний- це багатозначні слова. Тому що вони мають лексичний зв'язок значень за суміжністю понять, один і другий служить для відкривання. Із прямим і переносним значенням слів діти стикаються постійно., але не завжди усвідомлюють це мовне явище.

Поиск по сайту: