Дієслово. Неозначена форма дієслова, категорія виду дієслова. Вивчення неозначеної форми дієслова на уроках рідної мови. Моделювання структури уроку вивчення дієслова в 4 класі

Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?»

Неозначена форма — початкова форма дієслова. Дієслова, що відповідають на питання що робити? Що зробити?, називають дієсловами неозначеної форми. Неозначена форма дієслова називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. У кінці таких дієслів пишеться суфікс -ти (-ть).

Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення. Найчастіше дієслово в неозначеній формі виступає в ролі головного члена речення в односкладному безособовому реченні: Не здержать нам хвилі. Також може бути частиною присудка, що складається з двох і більше слів: Трудитись має кожен як бджола. Присудок, який складається з двох або більше слів, називають складеним.

Особові форми дієслів змінюються за особами, числами, часами: я знав, знаю, знатиму; вони знали, знають, будуть знати. У формі минулого часу особові дієслова змінюються за родами і числами: знав, знала, знало, знали. У реченні особові дієслова є присудком.

З лексичної точки зору дієслово означає дію, тобто динамічну ознаку. Це може бути реальна, не реальна дія, також стан фізичний чи психічний.

З граматичної точки зору дієслово має розгалужену систему граматичних категорій, що зумовлено тим, що в реченні дієслово займає центральне місце.

З синтаксичної точки зору дієслову властиві функції присудка - це найбільш характерна синтаксична роль.

Специфічною граматичною ознакою дієслова є ознака виду - недоконаного чи доконаного. Дієсловами недоконаного виду називаються дієслова, які означають незавершену, необмежену в тривалості дію в минулому, теперішньому або майбутньому часах. Вони відповідають на питання що робити? (що робив? що робить? що робитиме? що буде робити?): співати, жартував, грає, ітиме, буде виконувати.

Дієсловами доконаного виду називаються дієслова, які означають дію, що завершилася в минулому або неодмінно відбудеться в майбутньому. Вони відповідають на питання: що зробити? (що зробив? що зробить?): переконати, підійшов, покаже.

Під час вивчення теми «Неозначена форма дієслова» потрібно звернути увагу учнів на те, що у словниках дієслова подаються саме в початковій формі. Неозначена форма дієслова називає „дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом –ти” (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя всеплодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай, щоб пута ламати, ясність думкам — в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать.

У реченні неозначена форма дієслова виступає:

а) присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);

б) підметом: Лиш боротись — значить жить

в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ

г) означенням: Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу

ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з якою метою?) над ним покувати

Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:

а) дійсного способу; Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);

б) умовного способу (у такому разі до неозначеної форми додається частка б: Все вдається, все біжить, тільки б жити, тільки жить

в) наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюючи муку, крикнула: — Не відступать!

Поняття про дієслово у молодших школярів формується поступово від оволодіння суттєвими ознаками як частковими явищами (наприклад: означає дію предмета, відповідає на питання що робити? що зробити? і т. ін.) до поєднання їх у граматичне поняття і формулювання його визначення.

Структуру початкового курсу української мови, яка існує нині в чотирирічній початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В.Давидовим, полягає в тому, "що засвоєння знань загального й абстрактного характеру передує знайомству з більш частковими і конкретними знаннями — останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи"

Дієслово — досить складна граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.
Програма орієнтує на організацію роботи з теми «Дієслово» у таких напрямках: формування загального поняття про дієслово, розвиток умінь встановлювати його зв'язок у реченні з іншими словами; розвиток уявлень про здатність дієслова змінюватися за часами та родами (у минулому часі), спостереження за використанням дієслів-синонімів, дієслів-антонімів, за вживанням дієслів у переносному значенні у текстах; спостереження за функціонуванням неозначеної форми дієслова; формування вмінь використовувати дієслова, що відповідають ситуації спілкування.

У 1 класі відбувається лише практичне ознайомлення з дієсловами. Учні називають слова, які відповідають на питання що робить? або що роблять?, і визначаюь можливих виконавців перелічених дій.

У 2 класі діти дізнаються, що слова, які означають дії осіб і предметів, відповідають на питання що робити? що робить? що роблять? що робив? що буде робити?, називаються дієсловами. Постановка цих питань фактично становить собою підготовчу роботу над часовими формами дієслова й формами однини/ множини. Крім цього, другокласники вчаться ставити питання до різних часових та особових форм дієслова, змінюють форми дієслів, орієнтуючись на кількість виконавців за зразком «один — багато», спостерігають за дієсловами, близькими й протилежними за значенням, складають речення з різними формами дієслів за поставленими питаннями.

Основним завданням вивчення дієслова в 3 класі є формування поняття «дієслово як частина мови», ознайомлення учнів із зміною дієслів за часами, числами й родами (в минулому часі), визначення часу за питаннями, усвідомлення специфіки неозначеної форми дієслова.

Робота над дієсловом у 4 класі становить собою вищу сходинку в системі його вивчення. Поряд із поглибленням знань про дієслово як частину мови, здобутих учнями на попередніх етапах навчання (лексичне значення дієслова, зміна за числами, часами, родами (в минулому часі), четвертокласники оволодівають дієвідмінюванням дієслів, вчаться розпізнавати особу дієслова, свідомо вживати дієслова в різних часових формах, працюють із текстами, в яких дієслова в неозначеній формі замінюються в різних часових формах або одні часові форми замінюються іншими, усвідомлюють правопис особових закінчень дієслів І та II дієвідмін.

Тема: Дієслово (узагальнюючий урок).

Мета: узагальнити знання про поняття часу, роду, числа дієслів; закріпити навички визначення типів тексту; розвивати творчі здібності учнів, вміння працювати самостійно і в групах.

Обладнання: Ілюстрація, таблиці, схеми - опори, перфокарти.

Хід уроку

І. Організація класу.

II. Каліграфічна хвилинка.

III. Зупинка «Загальна»

IV. Третя зупинка «Зв'язок з іменником».

V. Наступна зупинка «Дієслово у реченні».

VI. Зупинка «Часи дієслів».

VII. «Хвилинка відпочинку»

VIII. «Неозначена форма дієслова».

IX. Підсумок уроку.

Поиск по сайту: