ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Праця як суспільне явище потребує організації на рівні окремого підприємства, галузей народного господарства та суспільства в цілому. В економічній теорії під суспільною організацією праці розуміють формування та підтримання природних, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, відповідно, між галузями суспільного виробництва та невиробничої сфери.Формування даних пропорцій відбувалося історично впродовж тривалого часу та базується на потребах членів суспільства, його окремих груп та класів в матеріальних та духовних благах, що створюються за допомогою людської праці.

Організація праці –це спосіб взаємодії безпосередніх виробників з засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

На всіх рівнях управління виробництвом в умовах ринкової економіки можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо покращення організації праці.

Економічні передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження затрат у процесі виробництва продукції та надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання полягають у створенні таких умов праці, які забезпечували б високий рівень працездатності зайнятих у виробництві, а саме: оптимізація фізичного і психологічного навантаження на працівника, створення сприятливих умов праці, повноцінна оплата праці, підвищення якості праці та трудової дисципліни.

Організація праці на підприємстві включає складові:

- поділ і кооперацію праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

- нормування праці, що передбачає визначення обґрунтованих затрат праці на виробництво продукції та надання послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

- організацію підбору персоналу та його розвиток (підвищення кваліфікації, планування кар’єри, перекваліфікація);

- організацію оплати та матеріального стимулювання праці;

- організацію та обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

- оптимізацію режимів праці та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця;

- створення безпечних та сприятливих умов праці, що передбачає мінімізацію шкідливості виробництва, важких фізичних і психологічних навантажень, формування систем охорони та безпеки праці.

важливим завданням у покращенні організації праці є встановлення оптимального режиму праці та відпочинку протягом робочого часу, оскільки він вражається загальною мірою кількості праці.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При шкідливих умовах праці передбачається зменшення норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 годин на тиждень. Законодавством також встановлено скорочену тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.

Нормування праціє складовою управління виробництвом та полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці.

В умовах розвитку ринкових відносин нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Нормування праці є засобом визначення як обсягу праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і розміру винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

Метою нормування праці є удосконалення організації виробництва та праці, покращення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що призводить до підвищення продуктивності праці та сприяє розширенню виробництва та зростанню реальних доходів працівників.

Завдання нормування праці:

- встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

- розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

- впровадження ефективної організації праці на робочому місці;

- впровадження найбільш раціонального режиму використання обладнання, машин та механізмів;

- проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;

- перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та проведення організаційно-технічних заходів.

В Україні постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 року №197 затверджені заходи щодо поліпшення нормування праці, а постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 року №2 – Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства

Згідно з даними нормативно-правовими актами норми праці – норми виробітку, обслуговування, часу, чисельність – встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими у процесі проведення атестації та раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки та технологій.

2. 1. Зовнішній ринок праці - це:

б) система соціально трудових відносин між основними суб'єктами ринку праці у масштабах країни, регіону чи галузі;

2. Економіка праці та СТВ у вузькому розумінні являє собою:

Поиск по сайту: