Б) робоча сила і засоби праці

4. Згідно до класичної школи головним регулятором праці є:

Б) Заробітна плата.

(Згідно з теорією “цінової рівноваги” за умов існуючої конкуренції в ринковому середовищі заробітна плата гнучко змінюється і прагне до свого рівноважного рівня , коли обсяг попиту і пропозиції зрівноважений.)

5. В загальному розумінні ринок праці — це:

А) система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

Оскільки саме на ринку праці людина може обміняти свої можливості, що відображаються у її робочій силі на заробітну плату, яка необхідна їх для існування.

3. Профспілкиявляють собою добровільну неприбуткову громадську організацію, що об'єднує громадян на підставі загальних інтересів за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання).

Національна рада соціального партнерства –організація, яка створена з метою узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері, у відносинах Уряду України, підприємців і професійних спілок.

Міграція населення -це переміщення людей по території,пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи.

Білет № 17

1. Попит і пропозиція на ринку праці. Сегментація ринку праці.( кому-то было лень перевести!)

Рынок труда, как и любой товарный рынок, развивается по законам спроса и предложения.

Предложение рабочей силы — это потребность различных групп трудоспособного населения в получении работы по найму и на этой основе — источника средств существования. Предложение труда обусловливается следующими факторами:

• численностью населения, прежде всего трудоспособного;

• средним количеством рабочих часов за определенное время (неделя, месяц, год);

• количественным составом населения, его квалификационным уровнем, соответствующей структурой.

Спросна рабочую силу отражает потребность экономики в определенномколичестве работников на каждый данный момент времени. Обычно эта потребность выражается в физических лицах или в среднегодовом исчислении. Спрос на труд является показателем, в котором скрыто множество экономических явлений и процессов, порождающих этот спрос, и возникает в силу наличия рабочих мест.

Кривая спроса на рынке труда показывает, сколько работников хотели получить работодатели на каждой определенной ставке заработной платы при допущении, что цена капитала и уровень спроса на продукт остаются неизменными. Кривая предложения труда рынку указывает, сколько работников могут выйти на рынок на каждом уровне ставки заработной платы при допущении, что заработная плата по другим профессиям останется постоянной. Эти кривые могут быть расположены на одном и том же графике.

Предположим, что рыночная заработная плата установилась на W₁. При такой низкой зарплате спрос будет высоким, но предложение низким. Следовательно, в таких условиях работодатели будут конкурировать на рынке за немногих работников, в результате чего возникает нехватка работников. Стремление фирм привлечь работников приведет к тому, что они предложат высокую заработную плату, тем самым подняв общий уровень предлагаемой заработной платы на рынке.

Исходя из построения кривых можно наблюдать два явления. Во-первых, если заработная плата вырастет, то большее число работников решат выйти на рынок и приступить к поиску работы (движение вдоль кривой предложения). Во-вторых, она заставит искать меньшее число работников (движение вдоль кривой спроса). Если заработная плата поднимется до W₂ предложение превысит спрос. Работодателям потребуется меньше работников, чем их присутствует на рынке, и не все желающие получат рабочее место, в результате чего образуется избыток работников. У работодателей соберутся длинные очереди претендентов на любое образовавшееся рабочее место. В скором времени работодатели начнут понимать, что могут заполнить рабочие места квалифицированными кандидатами, даже предложив низкую заработную плату. Далее, если они будут платить более низкую заработную плату, у них возникнет желание нанять большее число работников. Некоторые из работников согласятся на это, поскольку они просто нашли работу. Другие покинут рынок и будут искать работу в других местах. Таким образом, спрос и предложение приблизятся к равновесию, когда заработная плата пойдет вниз с уровня W₂.

Когда заработная плата равна W_е, работодатели могут заполнить все рабочие места, имеющиеся у них, а все работники, желающие получить работу, найдут ее. При We нет ни недостатка, ни избытка. Все стороны удовлетворены и не появляются силы, которые стремились бы изменить заработную плату. Рынок находится в равновесии, пока заработная плата остается на уровне Wе^[1].

Особое место занимает заработная плата. Ее воздействие проявляется в двух аспектах: во-первых, величина заработной платы способна влиять на микроуровне на решение индивида об участии в общественном производстве, если предлагаемый заработок способен повысить его уровень жизни. Различие ставок заработной платы в тех или иных сферах деятельности определенным образом воздействует на решение индивида о возможной сфере приложения своего труда. Во-вторых, следует учитывать, что даже приняв решение о предложении рабочей силы, индивид может варьировать ее количеством, т.е. величину отрабатываемых человеко-часов. Если до определенного момента индивид склонен увеличивать количество человеко-часов вместе с ростом ставки заработной платы (так называемый “эффект замены”), то в дальнейшем он уступает место “эффекту дохода”, согласно которому при росте ставки заработной платы может происходить сокращение предложения труда, ибо для индивида вследствие увеличившегося дохода возрастает ценность досуга.

Эффект замены возникает, когда при высокой заработной плате свободное время рассматривается как потенциальный избыток. Часы досуга все более дороги, и работник предпочитает вместо досуга работать. Это ведет к росту предложения труда.

Эффект дохода возникает тогда, когда высокая заработная плата рассматривается как источник возможности увеличить свой досуг, свободное время. Рост же свободного времени уменьшает предложение труда.

Сегментация рынка труда — это разделение работников и рабочих мест на устойчивые замкнутые сектора, зоны, которые ограничивают мобильность рабочей силы своими границами. Сегментами рынка труда являются первичный и вторичный рынки труда.

Первичный рынок труда — это рынок, для которого характерны стабильный уровень занятости и высокий уровень заработной платы, возможность профессионального продвижения, прогрессивная технология, система управления и т.п.

Вторичный рынок труда характеризуется большой текучестью кадров и нестабильной занятостью, низким уровнем заработной платы, отсутствием профессионального продвижения, роста квалификации, наличием отсталой техники и технологий и отсутствием профсоюзов.

Причины разделения рынка труда на сегменты:

• различие в уровне экономической эффективности производства;

• различие в уровне социальной эффективности труда;

• различие в уровне социальной эффективности производства. Сегментация рынка труда предусматривает внутренний рынок труда, который можно охарактеризовать как систему социально-трудовых отношений, ограниченных рамками одного предприятия, внутри которого назначение цены рабочей силы и ее размещение определяются административными правилами и процедурами. Внутренний рынок труда обусловливается наличием и составом работников на предприятии, их движением внутри его, причинами перемещения, уровнем занятости, степенью использования оборудования, наличием свободных, вновь создаваемых и ликвидируемых рабочих мест.

Внешний рынок труда — это система социально-трудовых отношений между работодателями и наемными работниками в масштабе страны, региона, отрасли.Он предполагает первичное распределение работников по сферам приложения труда и их движение между предприятиями. Внешний рынок труда в значительной степени реализуется через текучесть кадров, он обеспечивает движение работников с одних предприятий на другие и порождает безработицу.

Сегментация рынка труда позволяет проанализировать причины и факторы, влияющие на мобильность рабочей силы на рынке труда, определить его перспективы. Сегментирование производится по разным критериям и в зависимости от различных признаков. Их набор может включать следующие разновидности:

• демографические характеристики, которые включают пол, возраст, состав семьи;

• географическое положение (определенный регион, город, район и т.д.);

• социально-экономические характеристики рабочей силы на рынке труда (образование, профессиональные знания, уровень квалификации, стаж работы и т.д.);

• экономические показатели, характеризующие работодателей с точки зрения их финансового состояния, формы собственности, а также показатели, характеризующие наемных работников по их обеспеченности;

• психофизиологические качества работника (личные качества физическая сила, темперамент, их принадлежность к определенным слоям общества и тд.);

• поведенческие характеристики с точки зрения мотивации занятости и др.

Подобное изучение составляет содержание маркетинга рынка труда. При его проведении особо выделяют сегменты, в которых сосредоточены малоконкурентоспособные группы лиц, нуждающихся в работе. Сегментация рынка труда изучается при помощи одно- и многофакторных моделей

2. 1. Існують такі методи визначення виробітку:

в) вартісний, натуральний, умовно-натуральний;

2. Яка з наведених нижче категорій осіб не відноситься до зайнятих?

в) проходили навчання або перепідготовку за направленням
служби зайнятості;

3. Платоспроможна потреба суспільства в робочій силі — це:

а) попит на ринку праці;

4. Які з наведених характеристик найбільш повно відображають предмет навчальної дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини":

б) процес праці й соціально-трудові відносини;

5. До якої економічної школи відноситься наступне твердження «Коли пропозиція перевищує запит виникає безробіття і тут роботодавці наймають працівників за нижчими ставками» :

Д) Неокласики.

3. Поділ праці –це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами.

Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших чинних норм і оздоблена необхідними засобами для трудової діяльності.

Природний рух населення - це відтворення населення шляхом зміни поколінь. Природний рух характеризується показниками народжуваності, смертності, а також природного приросту.

Білет № 18

1. Регулювання ринку праці. Інфраструктура, кон’юнктура та суб’єкти ринку праці.

Політика регулювання ринку як складова частина економічної політики передбачає досягнення трьох основних цілей:

• стимулювання структурної перебудови і прискорення процесу перерозподілу вивільнюваних працівників;

• найбільш швидке залучення безробітних до трудового життя;

• надання роботи кожному, хто її шукає.

Рис – напрям держ політики на ринку праці

Заходи державної політики зайнятості диференціюються за:

• об'єкту впливу (загальні заходи і спеціалізовані);

• джерелами фінансування.

До методів впливу на зайнятість можна віднести:

- прямі (адміністративні): законодавче регулювання, трудове законодавство, колективні договори;

• непрямі (економічні): фінансова, монетарна, фіскальна політики. 1іпи державного впливу на зайнятість:

• пасивний - соціальна допомога незайнятому населенню;

• активний: стимулювання пропозиції праці, стимулювання попиту на працю, заходи щодо узгодження попиту та пропозиції (інформація, консультативні послуги, профконсультації, розробка програм зайнятості для низько конкурентних груп населення тощо), заходи допомоги регіонам і т.д.

У рамках державної політики зайнятості слід відзначити роль фондів зайнятості в регулюванні ринку праці. Витрати фонду зайнятості умовно можна згрупувати за чотирма напрямами.

1. Кошти, витрачені на допомогу з безробіття, матеріальна допомога безробітним, виплата дострокових пенсій. Це прийнято називати пасивною політикою.

2. Засоби, що йдуть на перепідготовку та громадські роботи. Дана форма активної політики випливає з чинного законодавства, тобто є обов'язковою для державної служби зайнятості.

3. Кошти, що направляються на фінансову підтримку, придбання цінних паперів та інші витрати. Об'єднує названі форми те, що вони не гарантовані законом. При цьому витрати на цю статтю "фінансова підтримка" прийнято відносити до активних форм політики на ринку праці.

4. Кошти, призначені для розвитку служб зайнятості (їх зміст, капіталовкладення, реклама,

Державний фонд зайнятості здійснює такі виплати:

• допомога по безробіттю;

• компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з їхнім добровільним переїздом в іншу місцевість за направленням служби зайнятості;

• оплату періоду тимчасової непрацездатності;

• стипендії при направленні служби зайнятості на професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації.

Кон'юнктура ринку праці це співвідношення попиту і пропозиції на ньому.

Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічного розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін.

Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

1) трудодефіцитна — якщо попит перевищує пропозицію. Це було характерним для нашої країни в останні десятиріччя радянської влади;

2) трудонадлишкова — якщо пропозиція перевищує попит, що характерно для сучасної української (і не лише української) економіки;

3) рівноважна, коли попит відповідає пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти.

Кон'юнктура ринку праці залежить:

- Стану економіки

- Галузевої структури економіки

- Рівня розвитку технічної бази

- Добробут (рівень доходу)

- Розвиток ринку товарів, житла, цінних паперів

- Стану соц..та виробничої інфраструктури

- Ступінь розвитку інтеграційних зв’язків.

Суб’єктами відносин на ринку праці є працедавці, наймані працівники, безробітні, елементи інфраструктури ринку праці. Працедавець представляє на ринку праці сторону, що формує попит на робочу силу, наймані працівники і безробітні – сторону, що формує пропозицію робочої сили, елементи інфраструктури сприяють взаємодії перших двох суб’єктів ринку.

2.1. У підходах до формування прожиткового мінімуму в міжнародній і вітчизняній практиці використовуються такі методи:

а) статистичний;

б) нормативний;

в) нормативно-статистичний;

г) суб'єктивний;

д) ресурсний.

(правильні всі відповіді)

- статистичний -- прожитковий мінімум установлюється на рівні доходів, який мають 10-20 відсотків найменш забезпечених громадян країни;

- нормативний -- визначається за фактичною вартістю споживчих товарів і послуг, що входять у споживчий кошик;

- комбінований або нормативно-статистичний: харчування визначається за нормативами, а кошик -- щодо його частки в загальних витратах;

- суб'єктивний -- на основі соціальних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід;

- ресурсний, що виходить із можливості економіки забезпечити прожитковий мінімум.

2.. При визначенні диференціації доходів використовують:

Б) індекс Джині)

коефіцієнт Джині (процентний аналог цього показника — індекс Джині) — статистичний показник, що свідчить про ступінь розшарування суспільства даної країни або регіону по відношенню до якої-небудь ознаки, що вивчається .Тобто це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових дохо-дів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їхнього розподілу між жителями країни.

Розрахунок коефіцієнта Джині у співвідношенні з кривою Лоренца – це графічний, найбільш наочний спосіб, за допомогою якого можна показати роз-поділення доходів

3. Прожитковий мінімум затверджується:

Б) ВР України)

Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

4. Чим, на думку монетаристів, спотворюються можливості ринкового механізму:

А). Діями профспілок.

Можливості ринкового механізму на думку монетаристів спотворюються діями профспілок. Підтримка ними вимог робітників про підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже - і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним.

5. При перевищенні попиту над пропозицією праці формується такий тип кон'юнктури ринку праці:

а) працедефіцитна;

Ринок праці виявляється в постійно мінливому співвідношенні попиту на робочі руки з боку різноманітних наймачів та пропозиції робочої сили з боку осіб, готових працювати за наймом. Співвідношення попиту і пропозиції характеризує кон'юнктуру ринку праці. При збігу попиту і пропозиції кон'юнктура ринку буде рівноважної при перевищенні попиту над пропозицією - працедефіцитною, при перевищенні пропозиції над попитом – праце надлишкова.

3. Об’єкт економіки праці і соціально-трудових відносин - об’єктом виступає праця, як доцільна діяльність, під якою розуміють взаємодію між людьми у матеріальній і нематеріальній сферах з метою задоволення різноманітних потреб.

Предмет економіки праці і соціально-трудових відносин -- соціально-економічні відносини, що складаються в процесі праці під впливом різних факторів - технічного, організаційного, кадрового та іншого характеру.

Міграція - Міграція робочої сили - це просторове переміщення працездатного населення, що викликається змінами в розвитку і розміщенні виробництва, умовах існування населення.

Міграція населення – процес переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною назавжди або на деякий час постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього.

Білет № 19

Поиск по сайту: