Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рівень життя та структура доходів населення: поняття та чинники, що його визначають



Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку, споживання, задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людей, забезпеченість населення споживчими благами.

Компонентами рівня життя є здоров’я, харчування, освіта, медичне обслуговування тощо. Кожний з них включає дані, які відносяться до задоволення потреб в певній галузі в певний період.

Рівень життя визначають такі чинники:

- загальний об’єм споживання матеріальних благ і послуг, рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг;

- реальні доходи населеня, розмір заробітної плати, доходи з інших джерел надходження (пенсії, стипендії, проценти і дивіденди від інвестованих у виробництво власних доходів тощо);

- умови праці, тривалість робочого і вільного часу;

- житлові умови;

- показники освіти, здоров’я тощо.

Вартісними показниками рівня життя населення є:

1. Загальне споживання матеріальних благ і послуг. Воно включає в себе особисте споживання населенням мат.благ, платні і безплатні послуги, які надаються населенню.

2. Реальні доходи (без урахування послуг) – це частина нац.доходу, що використовується населенням для задоволення населенням своїх мат. і культурних потреб.

3. Реальні доходи (з урахування послуг) – це частина ВНП, що використовується населенням на споживання і накопичення матеріальних благ і послуг.

4. Реальна зар.плата робітників і службовців – це складова частина реальних доходів (з урахуванням послуг).

5. Грошовий дохід сім’ї – це сума грошових надходжень у вигляді зар.плати, пенсій, стипендій, допомог, підприємницького доходу, процентів, дивідендів та інших доходів від власності, коштів від продажу продукції власного підсобного господарства.

Отже, структура сукупного доходу населення включає всі види грошових надходжень і вартість натуральних надходжень, отриманих від власного підсобного господарства, що використані на споживання домогосподарства.

 

2. 1) а (Діяльність, дозволена законом - неформальна зайнятість)-Кримінальна зайнятість не дозволена законом, тіньова занятість дозволена чинним законодавством, однак процедура її реєстрації не передбачена або обмежена.

2) а (Показником, що характеризує рівень життя, є соціальний індикатор ) -рівень життя характеризує система показників-індикаторів. Соц.норматив – це показник організації соц.сфери, а соц.стандарт визначає рівнень основних державних соціальних гарантій.

3) а (наведених нижче визначень найбільш повно характеризують працю - доцільна діяльність людей зі створення матеріальних благ та послуг) - праця — фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. Це доцільна діяльність людей зі створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно організованою.

4) в (До якої економічної школи належать такі підходи до зайнятості, як «мультиплікатор зайнятості».. – Кейнсіанство) - Співвідношенню між загальним і первинним збільшенням зайнятості Кейнс дав назву мультиплікатора зайнятості, він довів нереальність абсолютної гнучкості заробітної плати, тому говорив про незмінність зар.плати. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит як на товари і послуги, так і на працю.

5) а (При перевищенні попиту над пропозицією праці формується такий тип кон'юнктури ринку праці – праце дефіцитна) - коли попит перевищує над пропозицією виникає дефіцит.

 

3. Фрикційне безробіття – форма безробіття, що виникає, коли частина людей добровільно змінює місце роботи або шукає роботу після звільнення, чи вперше або тимчасово втратила сезонну роботу.

Структурне безробіття – форма безробіття, що виникає в результаті істотних змін у технології та організації виробництва, а отже, у структурі попиту на робочу силу.

Природний рівень безробіття - це такий його рівень, при якому фактори, які підвищують і зменшують ціни і заробітну плату, знаходяться в рівновазі.


 

Білет № 12

1. Прожитковий мінімум та методи його розрахунку.

Прожитковий мінімум – це мінімальний розмір грошових коштів, необхідних для забезпечення фізіологічної діяльності людини та збереження її здоров’я, забезпечений ресурсами (коштами державного та місцевих бюджетів і наявністю товарів та послуг).

Прожитко́вий мі́німум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потребособистості.

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить 85-—87 % загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Прожитковий мінімум як інструмент соціальної політики покликаний служити:

- Базою соціальної політики;

- Цільовим орієнтиром при регулюванні рівня доходів і споживання малозабезпечених груп населення;

- Базою для оцінки матеріальних ф фінансових ресурсів, що необхідні для реалізації соціальних програм.

- Обґрунтуванням розмірів минім зароб плати, пенсій.

- В якості одного із критеріїв малозабезпеченості, що дають право на отримання різних соц. виплат і матеріальної допомоги.

Методи визначення прожиткового мінімуму:

- Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20 % найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.

- Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є радше консультативним, оскільки його результати можуть бути не підкріплені реальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потреби людей.

- Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високорозвинутих країнах.

- Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари за їх відсотковою часткою в загальних витратах.

На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.

Спожи́вчий ко́шик - набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму), виходячи із вартості споживчого кошика у діючих цінах. Застосовується як база для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної та демографічної групи особи: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

На сьогодні розмір прожиткового мінімуму становить 953 грн (на 1.12.2011), що порівняно з попереднім роком більше на 78 грн.

2.1) а (Скільки сторін можуть брати участь у соціальному партнерстві - тільки три) - Структура соц. партнерства в Україні характеризується трьохкомпонентною побудовою. Основним критерієм виділення суб*єктів є відмінність в соц.-економічному положенні певних груп населення, що виражається в розбіжностях між їх економічними інтересами. Відповідно до вказаного критерію виділяються наступні суб*єкти соц. партнерства: з одного боку, найняті робітники, їх профспілки і інші громадські організації, з іншої – працедавці і їх організації, і з третього боку – суб*єкт що виконує примирну ф-цію, інтереси якого полягають в запобіганні соц. конфлікту між першими двома – це держава і органи, що її представляють.

2) в (На підприємстві планується зростання чисельності працівників на 3%, середньої заробітної плати - на 1,5%. За цих умов плановий фонд заробітної плати порівняно з базовим періодом: підвищиться на 1,5%)

3) б (Які продукти природи у процесі праці зазнають тих чи інших змін і перетворюються на споживчу вартість – предмети праці) - приклад: є нафта, мі видобуваємо її, продаємо, а воно задовольняє потреби покупця.

4) в (Центральною категорією монетаристської моделі ринку праці є :Природний рівень безробіття") - Даний термін був введения М. Фрідманом, який є засновником монетаризму.

5) б (Максимізація прибутку відбувається в точці перетину кривої попиту на працю із кривою граничних витрат за такого виду ринку праці: модель монопсонії (монополії одного покупця)).

3. Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.
Продуктивність праці – показник її ефективності і результативності, що характеризується співвідношенням обсягів продукції, робіт, послуг, з одного боку, та кількістю праці, затраченої на виробництво цього обсягу, з другого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин відрізняють показники рівня рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Звітність у сфері праці – це система трудових показників, які характеризують стан, динаміку, результативність процесу управління працею на підприємстві.

Білет 13

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.