Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Місце економіки праці і соціально-трудових відносин у системі наук



Курс економіки праці побудований на дії об’єктивних законів та механізмів ринкової економіки.

ЕПіСТВ в широкому значенні – дослідження функціонування системи соціально-тр. Відносин, а у вузькому – взаємовідносини між роботодавцем і найманими працівниками.

Мета – формування системи теоретичних і прикладних знань стосовно категорій пов’язаних з функціонуванням сфери соц.-тр відносин, з ціллю набуття вмінь та навичок приймати отриману інформацію в масштабах країни, галузі, підприємства.

Перехід до ринкової економіки висуває на перший план таку категорію як ефективність праці – відношення між результатами і витратами. Під цим кутом зору визначається роль ЕПіСТВ як галузі економ науки, що вивчає закономірності і способи найкращого використання відтворення і збагачення головної продуктивної сили суспільства – людського ресурсу, організації і стимулювання ефективності трудової діяльності людей по досягненню матеріальних і духовних потреб людей.

Економіка праці зосереджена на ефективізації праці – збільшенні корисності результату на одиницю витрат викор. Ресурсів; розвитку і використанні трудового потенціалу; умовах функціонування ринків праці; формув. Доходів і рівнів оплати праці.

Зв’язок ЕПІСТВ з фізіологічною сутністю обумовлена тим, що в процесі праці людина витрачає м’язову і нервово-психічну енергію , в результаті чого в її організмі виникають функціональні зміни, які в певних межах не тільки носять оборотний характер, але і корисний.

Вивчає функціональні зміни в процесі праці фізіологія праці, виявляє і знешкоджує фактори, які впливають на організм людини, вводить режими праці і відпочинку, знижу. Втомлюваності, застосув.техніки, що полегшує важку працю.

З точки зору психології, праця – процес свідомої діяльності, в якій вирішальне значення мають психологічні якості людини, його поведінка по відношенню до мети, змісту, предмета, засобу і методів праці.

Вивченням соціальних проблем праці займається соціологія праці. Соц.аспект екон.праці має віддзеркалення при вирішенні питань рівня життя.

Головною умовою ефективності праці є присутність у кожного працівника необхідного рівня теоретичної та практичної підготовки. Спец.роль належить педагогіці праці, що створює нові прогресивні концепції, організовує форми навчання робочих, керівникв.

ЕП як прикладна економічна наука спирається на сучасну технологію і організацію трудової діяльності.

Курс ЕПІСТВ побудований на діяльності об’єктивних законів і механізмів ринкової економіки.

Економіка праці й соціально-трудові відносини є системоутворюючим курсом, який сформувався на основі фундаментальних знань про працю: політичної економії, соціології, акмеології, психології, менеджменту та т. ін.

Складність і багатоаспектність процесу праці, з одного боку, і ні з чим не зрівняне соціально-економічне значення праці, з іншого, зумовили активний інтерес до неї різних наук.

Різноманітні проблеми трудової діяльності людей стали об’єктом дослідження багатьох навчальних дисциплін (рис. 1.1)

 

 

 
   

 

Виникнення на початку ХХ віку економіки праці як методологічного напрямку в науці про працю було обумовлено соціальною потребою практики, розвитком та ускладненням виробництва, що й визначили місце і роль даного курсу в системі соціально-економічних наук.

По-перше, ЕП й СТВ є теоретичною основою для всіх інших наук про працю. В курсі розглядаються різні аспекти трудової діяльності (а також процес підготовки до неї), але лише на теоретико-методологічному рівні.

По-друге, ЕП й СТВ є найбільш „чистою” економіко-трудовою наукою. Поведінка підприємств та індивідів розглядається як економічне явище, яке характеризується співвідношенням прибутків та витрат, а не існуючими нормами і традиціями. Всі інші науки про працю містять суттєву неекономічну складову.

По-третє, ЕП й СТВ націлена в першу чергу на вивчення проблем праці на підприємстві та оточуючого його конкурентного середовища в системі ринкового господарювання. В будь-яких соціально-економічних умовах реальна трудова діяльність здійснюється саме на підприємствах, а ефективність використання людських ресурсів залежить від тенденцій розвитку суспільства.

Мета дисципліни – дослідження наукових основ, теоретичних, методологічних положень та практичного досвіду в сфері управління людськими ресурсами – формування та раціональне використання трудового потенціалу кожної людини і суспільства при створення нових соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки.

Завдання дисципліни:

Ø оцінка якісних та кількісних параметрів трудової діяльності та факторів їх формування;

Ø виявлення тенденцій розвитку сфери праці;

Ø аналіз і планування різних процесів в сфері праці;

Ø з’ясування особливостей мобільності робочої сили;

Ø вивчення процесів управління працею та її регулювання;

Ø визначення механізмів реалізації державної (національної, регіональної) політики та оцінка її впливу на сферу праці.

 

2. 1) б (труд. потенціал – ресурсна категорія..)- варіант а) не підходить, так як це визначення поняття « трудовий потенціал підприємства»

2) а (який з наведених напрямів - навчання та перекваліфікація..) – так як лише цей напрямок із всіх варіантів відповідей передбачений активною політикою ( наприклад, виплата допомоги з безробіття – пасивна політика)

3) в, г (Який із перелічених компонентів не є..- законодавчо-нормативна база, система норм та методів) – ринкова інфрастр. – сукупність інститутів сприяння зайнятості, профорієнтації і перепідготовки кадрів; мережа центрів зайнятості (бірж праці), центрів підготовки і перепідготовки робочої сили, центрів професійної орієнтації і т. д.

4) б (Трудові ресурси – це працездатна частина населення..) – а – населення; в – економічно активне населення; г – населення.

5) в (центр. категорія монетаристів - Природний рівень безробіття) – фахівці з питань праці вважають, що внаслідок недостатньої гнучкості ринку праці на ньому, як правило є як дефіцит праці, так і його надлишок, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю. Нова техніка, скажімо, потребує нових знань, нових професій, вищої кваліфікації, і доки роботодавець шукає необхідних працівників зберігається дефіцит праці.

3. Людські ресурси – з точки зору економічного розвитку, це працівники, які мають певні професійні навички та знання, та можуть використовувати їх в трудовому процесі.

Соціальний рух населення - (соціальна мобільність) означає сукупність змін соціальних ознак людей, перехід з однієї соціальної групи до іншої. Цей вид руху визначає динаміку й відтворення соц.. структур населення.

Система абстрактного характеру

 


 

Білет №4

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.