Формування предмету і методу дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

Білет № 1

Праця як об’єкт вивчення дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини».

Праця - це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя. Змінюючи у процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Праця виступає однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини.

Працю слід розглядати як свідому цілеспрямовану діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага; як вияв людської особистості.

Особливості праці як об'єкта дослідження і вивчення полягають у тому, що, по-перше, праця - це доцільна діяльність людей із створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно організованою, по-друге, вона є однією з основних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, а й усього суспільства в цілому, фактором функціонування будь-якої організації (підприємства); по-третє, вона не може розглядатися як товар, оскільки товаром є не вона сама, а послуга праці, і, нарешті, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що складають стрижень суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, фірми й окремих індивідів.

Особливості прояву конкретної праці виражаються її змістом. Зміст праці відображає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їхню складність, послідовність виконання. Зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини.

Виділяють наступні форми прояву процесу праці:

- витрати людської енергії;

- взаємодія працівника із засобами виробництва;

- виробнича взаємодія працівників один із одним як по горизонталі, так і по вертикалі.

У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взаємодіючи один з одним.

Соціальна взаємодія у сфері праці - це форма соціальних зв'язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії. Об'єктивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їх інтересів, близькість або віддаленість цілей, поглядів. Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні та духовні блага.

2.1. Виберіть найбільш повне визначення терміну "соціальне партнерство":

в) тип соціально-трудових відносин і рівноправного співробітництва найманих робітників, роботодавців і держави, заснований на взаємовигідних економічних відносинах;

( Соціальне партнерство - це соціальний діалог, пошук компромісу у задоволенні господарсько-трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин.

Основними сторонами соціального партнерства в сучасному суспільстві виступають:

- держава;

- наймані працівники в особі профспілок;

- роботодавці або власники.)

2.Зміна професійної структури характеризується таким видом руху населення:

в) соціальним;

(Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками).

3.За ступенем регламентованості соціально-трудові відносини бувають:

б) формальні та неформальні;

4.До прихильників якої школи належить твердження «ринок праці як ринок, особливого виду, а його особливість підкреслюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу»:

Г) Марксизм.

5.За рахунок яких механізмів за «класиками» вирішується проблема безробіття і дефіциту:

а) Ринкове саморегулювання.

3. Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємозалежностей і взаємодій між сторонами — найманими працівниками і роботодавцями, суб'єктами і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з найманням, використанням, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення високого рівня якості життя особистості, колективів і суспільства загалом.

Сегментація ринку праці - це поділ працівників і робочих місць на сталі й замкнуті сектори, зони, що окреслюють мобільність робочої сили.

Система матеріального характеру -

Білет № 2

Формування предмету і методу дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини».

Предметом вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" виступає сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Завдання курсу:

- вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці;

- оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування праці;

- з'ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;

- дослідження механізму соціального партнерства;

- надання студентам ґрунтових знань з питань оплати праці й регулювання заробітної плати;

- вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;

- з'ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;

- з'ясування місця і ролі Міжнародної організації праці у врегулюванні соціально-трудових відносин;

Характеризуючи методологію вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" слід зауважити, що слово "методологія" має два значення: 1) вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу і 2) сукупність методів дослідження, що застосовуються певною наукою відповідно до специфіки об'єкта її пізнання.

Стосовно першого значення сутність методології економіки праці полягає у дослідженні найважливіших наукових положень, обумовлених об'єктивними законами розвитку виробництва, праці й суспільства в соціально орієнтованій ринковій економіці, виборі для цього наукового методу пізнання, врахуванні цих положень при прийнятті рішень у сфері праці та соціально-трудових відносин. У зв'язку з цим доцільно виділити три важливих положення:

1. Загальною методологічною основою наукового дослідження тенденцій розвитку суспільної праці та соціально-трудових відносин е діалектичний метод, що включає такі базові положення: необхідність розглядати всі економічні й соціальні аспекти праці у взаємозв'язку та взаємообумовленості, в динаміці, оновленні й розвитку; врахування закону перетворення простих кількісних змін у комплексні якісні; розгляд боротьби між старими й новими відносинами у сфері праці у властивих явищам внутрішніх протиріччях.

2. При вивченні сутності й трансформації соціально-трудових відносин та процесів необхідно враховувати історичний аспект суспільних і виробничих умов у нашій країні, а також світовий досвід гармонізації й регулювання відносин у сфері праці.

3. Теоретичною основою вивчення економіки праці, опрацювання основних положень регулювання соціально-трудових відносин має бути економічна теорія, яка вивчає економічні відносини, досліджує й формулює економічні закони, форми вияву їх у соціально-трудовій сфері. Пізнання й використання цих законів, аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на механізм їх дії, є важливою умовою цілеспрямованої трансформації соціально-трудових відносин відповідно до потреб соціальної ринкової економіки.

Для досягнення мети і реалізації поставлених завдань при дослідженні проблем економіки праці й соціально-трудових відносин використовуються різні загальнонаукові й специфічні методи дослідження, взаємопов'язані та послідовно застосовувані в загальній логіці аналізу. Наприклад, історико-логічний метод використано дослідженні соціально-трудового напряму економічної думки, еволюції праці як чинника виробництва, характеристик відтворення населення, концепцій людського капіталу та людського розвитку, міжнародного досвіду регулювання зайнятості та розвитку соціального партнерства; класифікаційно-аналітичний метод — при дослідженні компонентів трудового потенціалу, якості робочої сили, основних видів інвестицій в людський капітал, зайнятості, безробіття, соціально-трудових відносин, умов праці, форм і систем її оплати та ін.; економіко-математичні методи — для виявлення взаємозв'язків між інвестиціями в людський капітал та економічними результатами людської діяльності на різних рівнях, розрахунку показників зайнятості й безробіття, розробки методики безтарифної моделі оплати праці і т. ін; методи статистичного аналізу — для оцінки стану та динаміки змін різних показників трудового потенціалу, зайнятості, безробіття, рівня життя населення України тощо; графічно-аналітичний — для наочної ілюстрації досліджуваних соціально-економічних явищ та процесів рисунками та діаграмами.

Перераховані методи далеко не вичерпують арсенал методів дослідження, використаних у цій книзі і використовуваних при аналізі соціально-трудових процесів загалом.

Функції методології:

1) Способи отримання наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

2) Передбачає особливий шлях, при якому досягається визначення науково-досл. цілі.

3) Забезпечує уточнення, систематизацію строків і понять необхідних науці для досягнення поставлених питань.

4) Створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах.

2.1. Максимальна сума коштів, яку сім'я може витратитина кінцеве споживання товарів і послуг без використання заощаджень та інших джерел,— це:

2.Безробіття підрозділяється на наступні види

А) фрикційне;

Г)структурне;

В)циклічне;

Е) сезонне;

Д) інституційне.

3. Характеристика змісту праці полягає у:

а) доцільному перетворенні ресурсів природи й обумовлених витрат часу й енергії людини;

(лично я думаю так, а там хз)

4.Чим, на думку монетаристів, спотворюються можливості ринкового механізму:

а) Діями профспілок.

5.Децентралізація законодавства про зайнятість і допомогу по безробіттю, індивідуалізм, обмежений вплив держави характерна для такої зарубіжної моделі ринку праці:

б) американська модель ринку праці;

3. Погодинна заробітна плата – заробітна плата , при якій мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

Відрядна заробітна плата – заробітна плата, яканараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираже­ної в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо).

Методи формування прожиткового мінімуму – методи,за допомогою яких визначається прожитковий мінімум в державі. Розрізняють: Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20 % найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.

Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є радше консультативним, оскільки його результати можуть бути не підкріплені реальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потреби людей.

Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високорозвинутих країнах.

Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари за їх відсотковою часткою в загальних витратах.

На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.

Білет №3

Поиск по сайту: