Розвиток продуктивної уяви старших дошкільників

Методика К.Торенса

Вивчення розвитку механізмів продуктивної уяви.

Матеріал: картки з намальованими невизначеними фігурами, папір, кольорові олівці.

Інструкція: «Я даю тобі картку з намальованою фігурою, а ти її домалюй так, щоб вийшов якийсь малюнок».

Показники для аналізу.

1.Кількість намальованих малюнків, які відпо­відають завданню (розуміння завдання).

2.Кількість різних категорій малюнків (за різно­манітністю, варіативністю засобів виконання зав­дання).

3. Кількість оригінальних (неповторних) малюнків за змістом і способом використання.

Результати аналізу: проаналізувавши кількісно та якісно малюнки, можна визначити типи виконання завдання та з'ясувати рівень розвитку продуктивної уяви.

Нульовий тип: дитина ще не розуміє завдання на побудову образу уяви з використанням певного заданого елемента, вона не володіє засобами створення продуктивної уяви.

Перший тип: дитина для виконання завдання використовує засіб «опредмечування образу»: вона домальовує фігуру так, що одержує зображення певного предмета, але зображення схематичне, конкретне, без деталей.

Другий тип: дитина малює теж окремий пред­мет, але в малюнку вже є різноманітні деталі — «об'єкт з деталями».

Третій тип: дитина малює «сюжет» і доповнює його запропонованою фігурою (хлопчик біжить).

Четвертий тип: дитина малює кілька об'єктів, які об'єднані сюжетом (хлопчик грається м'ячем).

П'ятий тип: фігура доповнює сюжет і є друго­рядним його елементом. Дитина здатна відходити від стандартів, вільно комбінувати задану фігуру відповідно до ідеї, задуму, уяви. Дитина може складати мовленнєвий план утілення своєї ідеї, вдаватися до корекції під час її реалізації.

Достатній рівень розвитку продуктивної уяви у дітей старшого дошкільного віку (шість—­сім років) визначається четвертим та особливо п'ятим типом виконання завдання на побудову образу уяви: дитина творчо створює цілісний сюжет, до початку робіт може мати свою ідею, побудувати план її реалізації, у процесі втілення свого задуму вносити корективи, доповнення тощо. При застосу­ванні кількох карток сюжети будуть різноманітні, варіативні, неповторні.

Недостатній рівень розвитку продуктивної уяви у дітей визначається третім, другим або першим типом виконання завдання.

2.5. Де чиє місце|місце-миля|?

Діагностика розвитку уяви

Ігрова методика для педагогів і батьків.

Пропонована ігрова методика не тільки|не лише| дозволяє визначити, наскільки у дитини|дитяти| розвинена уява, але і є|з'являється| засобом|коштом| її розвитку.

Психологічний сенс|зміст| даної методики полягає в тому, щоб|аби| подивитися|поглянути|, наскільки дитина|дитя| зуміє проявити|виявляти| свою уяву в жорстко заданій наочній|предметній| ситуації: піти від конкретності і реальності (наприклад, від питання дорослого), змоделювати в думці всю ситуацію цілком (побачити ціле раніше частин|часток|) і перенести функції з одного об'єкту на іншій.

Стимульний матеріал.

Для проведення цієї методики-гри підійде будь-яка сюжетна картинка, правда, з|із| деякими особливостями. Ось|от| приклад|зразок| такої картинки:

Біля всіх зображених змальовувати предметів розташовані схильні порожні пусті кружечки. Для гри також знадобляться такі ж по величині кружечки, але|та| вже з|із| намальованими на них фігурками. Всі зображені|змальовувати| в кружечках фігурки мають своє певне місце на малюнку.

Ігрове завдання.

Дорослий просить|прохає| дитину|дитяти| уважно розглянути|розглядувати| малюнок і поставити кружечки в "незвичайні|незвичні|" місця|місце-милі|, а потім пояснити|тлумачити|, чому вони там опинилися.

Аналіз виконання завдання|задавання|.

Залежно від рівня розвитку уяви діти можуть по-різному вирішувати цю задачу.

Одні діти (перший рівень) зазнають значних труднощів, виконуючи завдання. Вони, як правило, ставлять фігурки на їх "законні" місця, а всі пояснення зводять до наступного: собака в будці тому, що вона має бути там. Якщо ж дорослий сам поставить кружечки на "чужі" місця, то малюк весело сміятиметься, але пояснити, чому вони там опинилися, все одно не зможе. Якщо ж вам вдасться домогтися від дитини якихось пояснень, то вони будуть шаблонні і стереотипні: "Кішка на клумбі тому, що вона сховалася", "Собака в ставку тому, що вона сховалася" і тому подібне від кого і чому кішка або собака сховалися, діти при цьому рівні розвитку уяви відповісти не можуть.

Разом з тим|в той же час| ситуація корінним чином змінюється, якщо ми приберемо цілу картинку і, залишивши лише кружечки, поговоримо з|із| дитиною|дитям| про те, де і чому може знаходитися|перебувати| той або інший персонаж. У таких бесідах з|із| дорослим діти, як правило, показують значно кращі результати, ніж при самостійному поясненні. Вони можуть придумати|вигадувати| - правда, дуже короткі і нескладні - ситуації та історії (в основному, по сюжетах знайомих їм оповідань|оповідань| і казок), що пояснюють|тлумачать| незвичайне|незвичне| положення|становище| персонажів.

Інші ж діти (другий рівень) особливих проблем при виконанні цього завдання відчувати не будуть. Вони легко поставлять кружечки з персонажами на "чужі" місця, проте пояснення викликатиме у них труднощі. Деякі навіть почнуть ставити фігурки на їх місця, ледве ми попросимо розповісти, чому той або інший персонаж опинився на невідповідному місці.

Розповіді|оповідання| дошкільників з|із| цим рівнем розвитку уяви, як правило, мають під собою реальний грунт, принаймні малюки|малята| дуже стараються це довести. «Торік|минулого року| на дачі я бачив, як кішка залізла на дерево» (поміщає кішку на дерево), тато|папа| мені розповідав|розказував|, що собаки дуже люблять|кохають| купатися» (ставить собаку в ставок). По телевізору показували, що собака подружився з|із| пташкою і пустив її до себе «жити» (ставить пташку в будку) і тому подібне.

Якщо змінити|зраджувати| завдання|задавання| і попросити дітей пояснити|тлумачити|, як розставив персонажів дорослий або інша дитина|дитя|, то їх розповіді|оповідання| стануть змістовнішими|змістовними| і детальнішими, ніж тоді, коли вони самі ставили картинки і намагалися|пробували| пояснити свої дії. Якщо ж прибрати велику картинку, то на відміну від дітей з|із| першим рівнем розвитку уяви вони майже не реагуватимуть на це, тобто їх розповіді|оповідання| і пояснення не стануть якісно ні гірше, ні краще.

Діти з високим (третім) рівнем розвитку уяви без зусиль розставляють кружечки на "чужі" місця і пояснюють свої кроки. Для них характерний такий етап, коли вони обдумують запропоноване дорослим завдання. Деякі навмисно відводять очі від картинки, задумливо дивляться в стелю, встають, щоб краще побачити зображення, примружуються і так далі .

Іноді|інколи| цей етап завершується тим, що дитина|дитя| бере на себе яку-небудь роль, виходячи з якої вона і вестиме пояснення. Наприклад: "Я чарівник, зараз я пожвавлю|пожвавлюватиму| цю картинку", - а потім звучить|прямує| фантастична розповідь|оповідання|, що пояснює|тлумачить| незвичайне|незвичне| місцеположення предметів. Або після|потім| деяких роздумів: "На столі лежала картинка, і ніхто не знав, що з|із| нею робити|чинити|. Але подув вітер (дитина|дитя| починає|розпочинає| дути), і всі предмети розбіглися". Далі іде|прямує| казковий сюжет.

Важливою|поважною| особливістю в поясненнях дітей з|із| високим рівнем розвитку уяви є|з'являється| те, що вони зв'язують в своїй розповіді|оповіданні| окремі епізоди, предмети і частини|частки| картинки в єдиний цілісний сюжет. Інша особливість в тому, що їм легше даються пояснення тоді, коли вони ставлять предмети самі, ніж коли їх просять|прохають| розповісти|розказувати| про предмети, розміщені кимось іншим.

Це, ймовірно|певно|, пояснюється|тлумачить| тим, що ці діти в своїх діях керуються із самого початку|з самого початку| задумом, він ними управляє. Коли ж їм треба пояснити "чуже", то вони повинні проникнути в "чужий" задум, а цього діти в дошкільному віці, як правило, робити|чинити| ще не вміють. Всі зображені|змальовувати| в кружечках фігурки мають своє певне місце на картинці, ми ж просимо|прохаємо| дитину|дитяти| уважно розглянути|розглядувати| малюнок і поставити кружечки в "незвичайні|незвичні|" місця|місце-милі|, а потім пояснити|тлумачити|, чому вони там опинилися.

Формування уяви у дітей припускає|передбачає| відому свободу у використанні нормативів і зразків|взірців| діяльності. Жорстко задані і некритично засвоєні дитиною|дитям| системи зразків|взірців| перешкоджають творчому вирішенню завдань|задач|, ведуть до одноманітних, стереотипних дій, перешкоджають прояву|вияву| індивідуальності.

Таким чином, кажучи про розвиток уяви в дошкільному віці, можна використовувати ще один показник, а саме подивитися|поглянути|, як дитина|дитя| застосовує на практиці засвоєні зразки|взірці| і еталони, тобто чи є|з'являються| ці зразки|взірці| "шорами", що обмежують його діяльність і перешкоджають розвитку його уяви і фантазії, або вони складають необхідний базис, на якому згодом будуються уява і творчість дитини|дитяти|.

Поиск по сайту: