ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [д͡ж], [д͡з], [д͡з’], як правило, зберігають свою дзвінкість. Зокрема, це відбувається:

- на кінці слова хліб [хл'іб], досвід [до́св'ід], сторож [сто́рож], мороз [моро́з];

- в середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса об'їзд [обjі́зд], книжка [книʹжка], рідко [рі́дко], могти [могти́], діжка [дʹíжка]; - у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (розповідати).

Зміна приголосних на глухі у цих позиціях, поширена в деяких українських говорах (а також властива російській мові), є порушенням орфоепіч­них норм української літературної мови.

В окремих випадках перед глухими приголосними дзвінкий [г] вимовляється як [х]: нігтик [ні́хти^ек], кігтя [кі́хт'а].

Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) - [с'ц'іпи́ти], [схот'і́ти]. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (ш:и́ти).

2. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляють­ся дзвінко: вокзал [воґза́л], молотьба [молод'ба́].

3. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], а також звук [р] вимовля­ються твердо майже в усіх випадках, зокрема послідовно в кінці сло­ва або складу: осіб [осіб], кров [кров], ], верф [верф], повір [повір], сек­ретар [се^икре^итар], серйозний [се^ирйозний]. Напівпом'якшені вони пе­ред [і]: біржа [біржа], пінта [пінта], мінус [мінус], ефір [е^иф1р], гіркий [гіркий], в іншомовних словах: бюро [б'уро], Мюнхен [м'унхе^ин], пюре [п'уре]) та у словах на зразок свято [св'ато] цвях [ц'в'ах], тьмяний [т'м'аний].

4. Задньоязикові приголосні [г], [ґ], [к], [х], як правило, тверді: гиря [гир'а], геолог [ге^иолог], ґанок [ґанок], килим [килим], хиткість [хитк'іс'т']. Пом'якшуються вони тільки перед [і] та в деяких іншо­мовних словах: кіоск [кіоск], хірург [хірург], енергія [е^инерг1йа], кю­вет [к'увет], гюйс [г'уйс].

5. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м'яко, за винятком іншомовних слів: кінець [к'інец'], хлопець [хлопе^иц'], палець [пале^иц'], продавець [продавец'], але: палац [палац], шприц [шприц].

6. Розрізняються приголосні — проривний ґ (ґудзик, ґанок, ґрунт, ґрунтовний) і щілинний г (генеральний, голова, гнучкий).

7. У дієслівних формах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу буквосполучення
-ться вимовляється як [ц':]: сміється [с'м’іjе́ц':а]. Буквосполучення -шся вимовляється як довгий м'який [с:’]: смієшся [с'м’іjе́с':а].

8. Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (наш учитель, наша вчителька)

Однією з орфоепічних вимог української літературної мови є функціонування милозвучності. Ця вимога зумовлює чергування префіксів у — в, сполучників і — й, прийменників у — в — уві, з — із — зі, часток би — б, же — ж та ін. Розглянемо деякі з цих чергу­вань докладніше.

Чергування У — В

1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і пре­фікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу при­голосних, важких для вимови:

а) між приголосними: флагман у справі роздержавлення, брати участь у різних проектах, надрукував у газеті;

б) на початку речення перед приголосним: У вступній частині до­говору наводяться найменування сторін; Усі засоби інформування про ціни повинні бути чітко оформлені; У разі потреби фахівців запрошу­ють з інших міст;

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, сф, тв, хв і под.: поїха­ти у відрядження, включити у фінансовий звіт, жити у Львівській об­ласті, дізнатися у своїх підлеглих, досягнення у тваринництві, здійс­нити у двотижневий термін; Професори Одеської національної юри­дичної академії залучаються до виконання інноваційних програм Ради Європи у сфері державно-правового реформування в Україні (з газ.); Добре було у вересні та на початку жовтня (Гр. Тютюнник);

г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з ко­мою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Херсонський морський торговельний порт розташований у гирлі Дніп­ра, у 53 милях від Чорного моря; За третій рік роботи організації у житлове будівництво було залучено 107,9 мільйона гривень, уведено в експлуатацію 210 тис. квадратних метрів житла; Вам необхідно звернутись до тієї установи, у віданні якої перебуває цей будинок; І виробничими успіхами, і економічним зростанням, і продуманою стратегією розвитку, завдяки якій підприємство отримало перспек­тиву, — усім цим заводчани завдячують своєму директорові.

2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: купувати в аптеці, запроваджувати в установі, мешкала в Одесі, зміни в оподаткуванні, брати в оренду, розірвати в односторонньому порядку, інвестиційні процеси в Україні;

б) на початку речення перед голосним: В акціонерному товарист­ві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товари­ства; В умовах оренди діяло 8,7 тис. магазинів.

3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу, ритму мови, вживається і у, і в: Смачно у них у хаті пахло, це мені досі впа­м'ятку (В. Дрозд); Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (В. Довженко); Повертались додому в темряві (Гр. Тютюнник); Якщо побажаєте зайти в кабіну, будь ласка (О. Гончар); 3 року в рік у сто­лиці зростають обсяги житлового будівництва; Кава "Галка" фа­сується в тару від Гостомельського склозаводу; Технологіями, роз­робленими київськими авіаремонтниками, користуються в багатьох країнах світу.

Чергування І — И

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чер­гуються з й у тих же позиціях, що й у— в.

1.Івживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для ви­мови, а саме:

а) між приголосними: Зазначте, в який час і на яких посадах ви працювали; І зараз він такий же, як і був, тихий і мудрий (В. Сосюра);

б) перед йотованими (й, є, ї, ю, я):... Промчались вперед червоні по­ліцейські машини і їм навздогін санітарний фургон (О. Гончар); Зав'я­залася розмова на тему: наша метеорологія і Ті недосконалість (М. Хвильовий);

в) після паузи, що на письмі позначаються крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед приголосним: Не­забаром завод буде повністю автоматизовано, і за рівнем технологіч­ного оснащення він відповідатиме європейським стандартам; І знов Емене сама, і знов їй нудно (М. Коцюбинський); Він сам розіклав на­вколо себе хмиз — і підпалив (В. Дрозд);

г) на початку речення: І бригадири почали готуватись до засідан­ня (О. Вишня); І враз знерухоміло все (О. Гончар);

ґ) при зіставленні понять: війна і мир, добро і зло і т. ін.

2. И уживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: Мале підприємство організується з метою по­внішого й ефективнішого використання сировинних і трудових ресур­сів регіону; Підприємства, установи й організації незалежно від форм їх власності зобов'язані керуватися Законом "Про захист прав спо­живачів ";

б) після голосного перед приголосним: З приватизацією постала нагальна потреба розробки антикризової програми й зміни політики управління підприємством; Спільними зусиллями колективу й керівниц­тва створено високотехнологічну модель банку; У цих житлових комплексах містяться підземні паркінги й медичні пункти, пральні й фізкультурно-оздоровчі комплекси.

Чергування 3 — ІЗ — ЗІ (ЗО)

Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо)чергуються на тій самій підставі, що й в — у, і — й.

1. З уживається:

а) перед голосним, з якого починається слово, незалежно від пау­зи та закінчення попереднього слова: 3 ухваленням цього Закону змінено порядок зарахування податку на прибуток; Виставка працю­ватиме з 11 по 14 липня;

б) перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приго­лосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: Кошти було перераховано з вашого рахунка 24 листопада; Прийміть наші вітання з нагоди вашого ювілею;

в) на початку речення, після паузи: 3 підозрюваного було знято всі звинувачення; 3 бічної вулички виразно почулися чиїсь голоси (М. Стельмах); Він хитався, весь блідий, з розширеними очима (Н. Романович-Ткаченко).

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Строк виконання замовлення встановлюється виконав­цем за погодженням із замовником; Необхідно скласти додаткову угоду до контракту із заступником директора підприємства із за­гальних питань; Перелік санкцій має визначатися за погодженням із профспілковою організацією; Багато підприємств перейшло на розра­хунок із споживачами через касові апарати.

3. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Ознайомтеся зі звітами про рух і залишки цінностей; Кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір; Прошу прийняти мене на вечірнє відділення училища зі спеціальності вчитель початкових класів. Розмова зі звичайної робила­ся політичною (Б. Лепкий); Не повернеться в мене язик назвати генієм того, хто експериментує зі злом! {О. Гончар).

Прийменник зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні, працював зо три дні; паралельно із зі у словах зотліти, зотлілий, зомліти, зомлі­лий; може виступати й при займеннику мною: зі (зо мною), але тільки зі Львова.

Звук [ґ]

Окремо треба сказати про звук [ґ], що третім виданням Українського правопису (1991р.) було повернуто в українську абетку.

Приголосний [г] в українській мові вимовляється як протяжний гортанний звук: говорити, горобець, гриміти, галка, поріг, берег, друг, громадський. Таку вимогу звук [г] має і в словах іншомовного походження: агроном, агент, авангард, гвардія, інтелігенція.

В окремих словах вимовляється проривний [ґ], що вживається у словах: аґрус, дзиґа, ґава, ґанок, ґвинт, ґоґель-моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін. Така вимова і написання літери ґ зберігається і в похідних від таких слів: ґрунтуватися, підґрунтя, проґавити.

Звуки [г] та [ґ] легко розрізняються на слух:

[г] - гортанний щілинний, глухий;

[ґ] - задньоязиковий проривний, дзвінкий.

Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на дотик, прикладаючи пальці до гортані.

За вживанням букви г та ґ розрізняють значення деяких слів:

- грати – дієслово із значенням «виконати щось на музичному інструменті» і ґрати – іменник із значенням «переплетення металевих прутів»;

- гніт – «важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення» і ґніт – «стрічка або шнур, що використовують для горіння в деяких предметах».

Робота зі словником.

Познайомтесь із поясненнями деяких слів з літерою ґ у «Словарі української мови» Б.Грінченка (1097 – 1909), прочитайте їх. Які з них уводяться і в сучасні словники, а які вже зараз не вживаються? Зі словами складіть речення або словосполучення.

Ґабзувати, ґава, ґавеня, ґавзун, ґаврв, ґаджалаґати, ґазда, ґаздинити, ґаздування, аґрус, ґерґелі, ґирлиґа, ґляганка, ґрасувати, ґрейцар, ґрунь, ґуральня.

Довідка:

Ґабзувати – ганьбити; ґава – 1) ворона, 2) роззява; ґавеня – вороненя; ґавзун – великий горщик; ґаврв – 1) зимовий барліг ведмедя, 2) паща; ґаджалаґати – незрозуміло або незрозумілою мовою говорити; ґадза – господар; ґаздинити – бути господаркою; ґаздування – господарювання; аґрус – рос. крыжовник; ґерґелі – гуси крупної породи; ґирлиґа – довга з ключкою палка овечого пастуха; ґляганка – кисле молоко, солодкий сир; ґрасувати – 1) розчищати доріжки, 2) витоптувати; ґрейцар – крейцер (монета); ґрунь – хребет гори; ґуральня – горілчаний завод.

Поиск по сайту: