ІІІ. Опрацювання нового матеріалу

Тема заняття: ФОНЕТИКА. ПОНЯТТЯ ПРО ОРФОЕПІЮ ТА ОРФОГРАФІЮ.

НАГОЛОС (ОСНОВНИЙ І ПОБІЧНИЙ).

Вид заняття: Лекція

Мета:

- подати основні відомості з розділів фонетики, орфоепії та правопису;

- закріпити вміння розмежовувати букви і звуки, правильно визначати наголос,

- розвивати уміння користуватися словниками: наголошення слів, орфографічним та орфографічним

- удосконалювати орфоепічні й орфографічні вміння студентів, розвивати вміння визначати й виправляти допущені в усному мовленні орфоепічні помилки;

- за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у студентів повагу до краси рідної мови.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка знань з попередньо вивченого матеріалу.

1. Розкрити зміст поняття «українська мова», «українська літературна мова». Якими ознаками відрізняється літературна мова від загальнонародної національної?

2. Вкажіть назви мовних стилів. Обґрунтуйте необхідність їх функціонування.

3. Який статус має українська мова в нашій державні, в чому він виявляється, якими документами засвідчується?

4. Як розуміти лексичне значення слова? Які є типи лексичних значень. Наведіть приклади.

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.

Фонетика(від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови. Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

Зазначимо, що звуки людської мови відрізняються від суто фізичних (звуків музичних інструментів, брязкоту металу, шуму вітру тощо) насамперед тим, що їх свідомо творить людина за допомогою органів мовлення, тобто вони є фізіологічним явищем.

Звуки людської мови характеризуються в трьох аспектах:

- фізичний аспект – це коливання повітря. Кожному звуку людської мови властиві такі п’ять ознак: висота, сила, довгота, чистота, тембр;

- фізіологічний аспект – це наслідок роботи мовних органів людини;

- соціальний аспект – це найменші елементи мовного знака, за допомогою яких передається інформація від людини до людини.

Звуки мови не слід сплутувати з позначенням їх на письмі – буквами. Мова виникла й розвивалась у звуковій формі. Звуки ми промовляємо і чуємо. Первинна – звукова мова. А письмо, букви – це тільки далеко не точні умовні знаки для звуків мови.

Окремо взяті звуки (на відміну від слова та речення) не мають ніякого значення ([о], [у], [п], [с], [д], [і], [к], [м]), але з них творяться слова та їхні значущі частини. Наприклад, з наведених звуків легко складається слово підсумок, у якому виділяються три значущих частини під + сум + ок. Звуки утворюють зовнішню, звукову оболонку слів і тим самим допомагають відрізнити одне слово від іншого. Слова розрізняються за кількістю звуків, з яких вони створені, набором цих звуків та їх послідовністю.

Природа не дала людині відповідного окремого органу для творення звуків мови – для цього в процесі еволюції пристосувалися органи дихання та органи приймання їжі.

Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову порожнини, губи, язик, зуби та піднебіння.

Активні мовні органи при творенні звуків здійснюють певні рухи. Це - голосові зв'язки, язичок (піднебінна завіса), язик і губи, нижня щелепа, легені. Активні мовні органи відіграють головну роль у процесі звукоутворення.

Пасивні мовні органи - це нерухомі мовні органи, до яких наближаються активні чи навіть змикаються з ними, спричинюючи виникнення шумів. До них належать тверде піднебіння, зуби, альвеоли (горбочки коло зубів). Пасивні мовні органи при звукоутворенні виконують допоміжну роль.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні. Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок. Пояснити це явище можна порівнянням з грою на будь-якому музичному струнному інструменті (скажімо, гітарі). Спробуйте заграти на струнах - і вам у нагороду буде чудова музика. Саме такими "струнами" і є наші голосові зв'язки - головний речовий орган людини. Після того як струмінь повітря, вже в вигляді звукової хвилі з періодичними коливаннями, проходить крізь ротову порожнину, він вільно виходить назовні. Ротова порожнина відіграє при цьому роль резонатора, який за рахунок руху нижньої щелепи та переміщення язика в горизонтальній та вертикальній площині змінює свої розміри та форму, що є вирішальним при творенні голосних різної якості.

Голосних звуків шість: [і], [и], [е], [у], [о], [а]

Поиск по сайту: