Стаття 21.9. Економічна діяльність у сфері освіти

1. Освіта як вид економічної діяльності – один із видів економічної діяльності, який офіційними міжнародними і національними статистичними класифікаціями визначається окремим видом на найвищому рівні ієрархічної системи кодування економічної діяльності і характеризує затрати на виробництво освітніх послуг, процес виробництва і надання освітніх послуг;

2. Економічна діяльність у сфері освіти здійснюється за замовленням органів державної влади, місцевого самоврядування, корпорацій, інших юридичних осіб, (замовники освітніх послуг), фізичних осіб – замовників і споживачів освітніх послуг, які формують попит на освітні послуги; закладами освіти усіх видів і типів незалежно від форм власності, що зареєстровані у встановленому законом порядку, які формують пропозиції по виробництву освітніх послуг.

3. Підставою для початку виробництва освітніх послуг є укладання документа щодо виконання замовлення (договір, угода, контракт), в якому визначаються обсяги виробництва і надання освітніх послуг за рівнями освіти відповідно до визначених у законному порядку стандартів освіти або відповідно до вимог, сформульованих замовником обсягів виробництва по кожній освітній послузі за узгодженою ціною.

4. Економічна діяльність закладів освіти здійснюється відповідно до вимог Державної класифікації видів економічної діяльності і поділяється на основу, вторинну та допоміжну.

5. Основною діяльністю закладів освіти є виробництво і надання освітніх послуг і характеризується тим, що створена у її процесі додана вартість більше доданої вартості любої іншої діяльності, які можуть здійснюватись такими закладами.

6. Вторинною діяльністю закладів освіти є діяльність, яка здійснюється такими закладами одночасно із основною діяльністю, і продукти якої (товари і послуги), можуть бути придатні для поставки за межі закладу освіти. Величина доданої вартості, створена у процесі вторинної діяльності, повинна бути менша доданої вартості освітніх послуг.

7. Допоміжна діяльність закладів освіти – це діяльність, яка здійснюється в середині закладу освіти з метою створення умов для основної чи вторинної діяльності.

8. Порядок віднесення економічної діяльності до основної, вторинної чи допоміжної встановлюється державним органом влади у сфері статистики.

9. Планування здійснення виробничої діяльності, формування державної статистичної інформації, ведення бухгалтерського обліку, створення соціальних (цільових) фондів, оплата праці працівникам здійснюється закладами освіти відповідно до організаційно - правового статусу закладу освіти, визначеного юридичним власником (засновником) закладу освіти при реєстрації в установленому законом порядку і зазначається у статуті закладу освіти.

10. Заклади освіти, які здійснюють господарську діяльність в усіх статусах, крім статусу бюджетна установа, самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис.

11. Державні і регіональні замовлення на виробництво і надання освітніх послуг з повною або частковою оплатою за рахунок видатків державного або місцевих бюджетів надаються закладам освіти незалежно від форм власності та місця їх знаходження. Розміри видатків державного або місцевих бюджетів, як оплата за вироблені і надані освітні послуги, повинні передбачати відшкодування витрат закладів освіти на виробництво і надання одній особі освітніх послуг відповідно до визначених у законному порядку стандартів освіти. Порядок формування та розміщення державного і регіонального замовлень на освітні послуги встановлюється законодавством України про державне і регіональні замовлення.

12. Заклади освіти незалежно від форм власності мають право на одержання цільової і безповоротної адресної державної фінансової допомоги на оплату праці працівників відповідно до встановлених законодавством умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати, а також на проведення розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, які споживаються закладами освіти. Розрахунок обсягу допомоги здійснюється на одиницю освітньої послуги. Порядок розрахунку та умов надання субсидій для виробництва освітніх послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

13. Державні і комунальні заклади освіти не мають право випускати власні цінні папери, реалізувати їх громадянам і юридичним особам, а також придбавати цінні папери інших суб’єктів господарювання. В той же час державні і комунальні заклади освіти мають право отримувати цінні папери інших суб’єктів господарювання у вигляді дарунків, грантів і пожертвувань.

Поиск по сайту: