Стаття 18.5. Освітні програми для дорослих

1. Освітні програми для дорослих поділяються за:

- за видами освіти – освітні програми формальної освіти, освітні програми неформальної освіти;

- за типами (спрямування освіти) – освітні загальні програми, освітні професійні програми.

2. Освітні програми для дорослих є диференційованими і розробляються з урахуванням специфіки освітніх потреб соціальних категорій і груп дорослого населення. Основою для диференціації освітніх програм для дорослих слугують:

- завдання освіти дорослих;

- спрямування освіти дорослих (загальні чи фахові (професійні) освітні програми);

- особливості та структура потенційного контингенту користувачів (цільові групи) (працюючі чи безробітні; особи третього віку; інваліди, мігранти чи інші особи, які потребують соціального захисту; тощо).

3. Працівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності під час навчання за освітніми програмами для дорослих мають право на відповідний режим роботи, додаткову відпустку та пільги згідно з чинним законодавством.

4. Компетентності, набуті особою у результаті успішного завершення освітньої програми для дорослих неформальної освіти, можуть бути визнані як частина освітньої програми формальної освіти відповідно до процедури, встановленої центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

Стаття 18.6. Порядок реалізації та фінансування освітніх програм для дорослих

1. Порядок реалізації та фінансування освітніх програм для дорослих формальної освіти визначається відповідними нормативними актами.

2. Державна політика та стратегія розвитку неформальної освіти дорослих є складовими державної політики та стратегії розвитку освіти дорослих, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Реалізація освітніх програм для освіти дорослих неформальної освіти спричинюється потребами та попитом суспільства. Право на реалізацію освітніх програм для освіти дорослих неформальної освіти мають заклади освіти, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на відповідну освітню діяльність.

4. Порядок фінансування освітніх програм для дорослих неформальної освіти визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти відповідно до пропозицій інших центральних органів виконавчої влади та на основі врахування пропозицій від закладів освіти, установ, організації, інших юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензію на відповідну освітню діяльність.

5. Органи місцевого самоврядування реалізують політику розвитку освіти дорослих на рівні відповідних адміністративно-територіальних одиниць та несуть відповідальність за належне використання цільового фінансування.

6. Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право делегувати виконання певних функцій з розвитку неформальної освіти дорослих неурядовим, неприбутковим організаціям та установам відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

7. Освітні програми для дорослих (формальної і неформальної освіти) можуть фінансуватися за кошти:

- державного бюджету;

- бюджетів регіональних і місцевих органів влади та органів місцевих самоврядування;

- роботодавців;

- неурядових (громадських) організацій, релігійних конфесій, політичних партій;

- тих, хто навчається;

- місцевих і міжнародних донорів;

- інших юридичних і фізичних осіб.

Розділ 19. ІНФРАСТРУКТУРА ОСВІТИ

Стаття 19.1. Склад освітньої інфраструктури

1. Інфраструктура освіти включає:

- Інформаційні ресурси;

- Бібліотечні ресурси;

- Засоби надання соціальної, психологічної та медичної допомоги в системі освіти;

- Підприємства, які виготовляють навчальне обладнання для освіти;

- Видавництва, які випускають підручники та посібники для освіти.

2. Юридичні особи, які надають послуги лише в системі освіти, культури та охороні здоров’я, можуть набувати статусу неприбуткової організації.

Поиск по сайту: