Стаття21.1. Законодавче регулювання економічних відносин у сфері освіти

1. Економічні відносини у сфері освіти здійснюються відповідно до загальних засад регулювання економічних відносин у суспільстві, встановлених Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Податковим кодексом України, Трудовим кодексом України, законами України, нормативно – правовими актами Президента України, Кабінета Міністрів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Основними засобами державного регулювання економічних відносин у сфері освіти є:

- щорічне затвердження обсягів видатків державного і місцевих бюджетів на освіту;

- державне та регіональне замовлення на виробництво і надання освітніх послуг з повною та частковою їх оплатою за рахунок видатків державного або місцевого бюджетів закладами освіти незалежно від форм власності та місця їх знаходження;

- ліцензування освітньої діяльності;

- встановлення державних стандартів освітньої діяльності та стандартів освіти;

- застосування норм і нормативів в освітній діяльності;

- регулювання цін на освітні послуги;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Стаття 21.2 Особливості економічних відносин у сфері освіти.

1.Особливості економічних відносин у сфері освіти регулюються відповідно до загальних засад регулювання економічних відносин у суспільстві цим Законом, іншими законами у сфері освіти, нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади у сфері освіти, галузевих державних органів влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти.

2. Основними особливостями економічних відносин у сфері освіти є:

- у випадках, встановлених Конституцією України та законом, освітні послуги надаються споживачам безоплатно (з оплатою за рахунок видатків державного або місцевого бюджетів);

- конституційний обов’язок держави забезпечувати конституційне право громадян України на освіту з повною або частковою оплатою освітніх послуг за рахунок видатків державного або місцевого бюджетів обумовлює домінуюче місце на ринку освітніх послуг державних і комунальних закладів освіти;

- некомерційний (без мети одержання прибутку) характер економічної діяльності державних і комунальних закладів освіти;

- юридичний власник (засновник) закладу освіти, який здійснює некомерційну діяльність, не має права на отримання економічних вигод, пов’язаних із економічною діяльністю закладу освіти. Будь який можливий дохід (прибуток), який отримує у результаті виробничої діяльності такий заклад освіти, повністю залишається у його розпорядженні і засновник закладу освіти не має права на частку доходу (прибутку), який отримує заклад освіти;

- економічний власник (інституціональна одиниця) закладу освіти, який здійснює некомерційну діяльність, має права на отримання економічних вигод, пов’язаних із використанням у процесі економічної діяльності товарів і послуг, фінансових активів і зобов’язань завдяки прийняттю пов’язаних із цим ризиків, при цьому працівники закладу освіти не мають права на частку доходу (прибутку), отриманого від виробничої діяльності закладу освіти – увесь можливий доход (прибуток) належить закладу освіти;

- державні і комунальні заклади освіти не можуть бути приватизовані;

- характер трудових відносин при виробництві освітніх послуг, які можуть бути вироблені лише за умови безпосередньої участі споживачів освітніх послуг;

- об’єктивний взаємозв’язок освіти з ринком праці;

3. Особливості економічних відносин у сфері освіти можуть бути підставою для рішення або дій державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження ринкових засад у сфері освіти з використанням засобів державного регулювання, встановлених законом.

Поиск по сайту: