Справі, є в ньому й інші провадження (самостійні та полістадійні), які ніяк не можна
Віднести до проваджень у кримінальних справах хоча б тому, що в них не
вирішуються основні питання кримінальної справи: винуватості та покарання. Їх
Спрямованість зовсім інша. Вони або доповнюють кримінальний процес (додаткові
Провадження), або у їх межах застосовуються матеріально-правові норми, які не
Належать до норм кримінального права (особливі провадження).
Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає такі особливі
(диференційовані) порядки кримінального провадження (Розділ VI):
- кримінальне провадження на підставі угод (Глава 35);
- кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (Глава 36);
- кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (Глава 37);
- кримінальне провадження щодо неповнолітніх (Глава 38);
- кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів
медичного характеру (Глава39);
- кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну
таємницю (Глава 40);
- кримінальне провадження на території дипломатичних представництв,
Консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що
Перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України,
Якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (Глава 41).
КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ УГОД
Перш ніж говорити про досить новий для України порядок кримінального
Провадження – угоди, слушно було б дослідити досвід інших країн по застосуванню
Такого правового інституту.
Липня 2002 р. Економічна і соціальна рада при ООН ухвалила резолюцію
«Про основні принципи програм відновлюючого правосуддя у кримінальних
Справах», яка рекомендує всім країнам розвивати та впроваджувати програми
Відновлюючого правосудця у національне судочинство. Існує декілька моделей
Подібного правосудця, і найпоширенішою його формою є програми примирення
Жертв і правопорушників (медіація).
Відповідно до Рамкового рішення ради Європейського Союзу «Про положення
Жертв у кримінальному судочинстві» від 15 березня 2001 р. медіація у кримінальних
Справах – це процес пошуку до або під час кримінального процесу
Взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва
Компетентної особи – медіатора.
На підставі цього рішення всі країни Європейського Союзу зобов’язані
Поширювати посередництво в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до
Розгляду будь-якої угоди між жертвою та правопорушником, досягнутої в процесі
Посередництва.
У Франції прокурор, який вирішує питання про порушення публічного позову,
Вправі на власний розсуд оцінювати доцільність кримінального переслідування в
Кожному окремому випадку.
Вважають, що медіація зародилася у місті Баланс. Місцевий прокурор,
Аналізуючи дрібну злочинність, дійшов висновку, що традиційна кримінальна
Юстиція «не здатна усунути незначні конфлікти; навпаки – вона їх тільки
Загострює». Прокурор, звичайно, може на підставі принципу доцільності
Кримінального переслідування прийняти рішення про відмову в порушенні
Публічного позову Однак у такому разі він «залишає незадоволеним потерпілого і
Культивує у злочинця почуття безвідповідальності». З цієї причини Голова
Трибуналу інстанції і Прокурор Республіки Валанса спробували віднайти третій,
«нестандартний» спосіб вирішення кримінально правового конфлікту. Ним і стала
Медіація, яка існувала спершу як правозастосовна процедура без правової
Регламентації. Сутність медіації полягає у такому.
Особа, яка вчинила заборонене кримінальним законом діяння, відшкодовує
Шкоду відповідно до мирової угоди, що її укладають сторони, а прокурор
Відмовляється від порушення публічного позову.
2. Для вирішення питання про примирення сторін залучають арбітра. У
Балансі вирішили запрошувати для цього авторитетних нейтральних осіб, які знають
Місцеве населення і не наділені владними повноваженнями щодо сторін (свого роду
«третейських суддів»). У різних кварталах міста за допомогою Комунальної ради
Поиск по сайту:
|