Здійсненні кримінального провадження є неприпустимими. Разом з тим особливий

Порядок провадження щодо згаданих посадових осіб надає їм додаткові законодавчі

Гарантії більш ефективно і незалежно здійснювати свою професійну діяльність. Цю

Проблему повинне вирішити подальше вдосконалення кримінально-процесуального

Законодавства з урахування норм міжнародного законодавства щодо цього питаня.

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ

При здійсненні розслідування посадовим особам дуже важливо дотримуватися

Певних передбачених законом правил. Принцип рівності громадян перед законом і

Судом (ст. 24 Конституції України) передбачає що громадяни мають рівні

Конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв

Чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших

Переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця

Проживання, за мовними або іншими ознаками. З цього можна зробити висновок, що

І провадження у випадку вчинення злочину повинно здійснюватися за однаковими

Правилами до всіх категорій громадян. Наука кримінального процесу для

Визначення цих правил використовує термін кримінально-процесуальна форма.

Кримінально-процесуальна форма це передбачений кримінально-процесуальним

Законом порядок здійснення кримінально-процесуальної діяльності як окремих

Слідчих і процесуальних дій так і всього кримінального провадження.

Для забезпечення принципу рівності громадян перед судом найбільш

Ефективним є створення єдиного стандартизованого порядку провадження по

Злочинам. Створення єдиного порядку провадження має назву уніфікація

Кримінально-процесуальної форми. Разом з тим неможливо в усіх випадках

Застосувати стандартний порядок провадження. Це пов’язано з тим, що в певних

Випадках процесуальна форма повинна враховувати суттєві обставини, які

Впливають на провадження. Мова може йти про, наприклад, незначну суспільну

Небезпеку злочину, у таких випадках закон передбачає обов’язково наявність заяви

Громадянина без якої провадження неможливе, в інших випадках провадження

Потребує додаткових гарантій законності наприклад щодо неповнолітніх, обмежено

Осудних тощо. У цих і інших передбачених законом випадках провадження

Здійснюється не за загальною, а за особливою, передбаченою для конкретного

Випадку процедурою. Для наукового визначення таких випадків використовується

Такий термін як диференціація кримінально-процесуальної форми, адже мова йде

Про особливі (диференційовані) форми провадження.

Питання визначення кримінально-процесуальної форми є дискусійним. Вчені-

Процесуалісти по різному підходять до його визначення. Так В.М. Тертишник

Визначає процесуальну форму як відповідні змісту і принципам кримінального

Процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та

Порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і

Обов’язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття

Юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності,

Покликані забезпечити розв’язання завдань і досягнення мети кримінального

Процесу.

Л.Д. Удалова визначає процесуальну форму як передбачений кримінально-

Процесуальним законом порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів

Дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також громадян та юридичних

Осіб, залучених до сфери цієї діяльності. Зокрема й порядок вчинення та

Оформлення певних процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до

Виконання процесуальних рішень.

Якуб М.Л. під процесуальною формою (процесуальним порядком) розуміє як

Умови і послідовність провадження окремих процесуальних дій і прийняття рішень,

Так і умови провадження по справі в цілому, тобто всі форми судочинства в їх

Сукупності, в їх системі як єдине ціле. Відповідно мова може йти і про процесуальні

Поиск по сайту: