Складно назвати галузь виробництва, де б не знаходили застосування резервуарів для зберігання рідин і газів. Вода питна, вода холодна і гаряча для технічних потреб і пожежогасіння, нафта і нафтопродукти, газ, технологічні розчини, хімічні продукти, рослинні і мінеральні масла, сільськогосподарські продукти – це далеко не повний перелік речовин, для зібрання і зберігання яких потрібні резервуари.
Але розвиток резервуаробудування пов’язаний не тільки зі збільшенням виробництва і використання рідких і газоподібних продуктів. На сьогоднішній час промисловість нашої країни перейшла ту межу, коли шкідливі відходи нейтралізовувались у навколишньому середовищі (річки, озера, повітря і т. п.) звичайним шляхом. Тому очищенню промислових відходів і стоків приділяється в даний час досить серйозне значення. А в комплексах очисних споруд промислових стоків основними і найдорожчими елементами є резервуари. Таким чином ми бачимо, що з розширенням виробництва необхідно не пропорційне, а прогресивне збільшення парків резервуарів.
У кінці ХІХ сторіччя російським ученим М.О. Белелюбським вперше запроектовано, виготовлено і випробувано залізобетонні резервуари. Досліди М.О. Белелюбського виявили суттєві переваги залізобетону, що в подальшому послужило основою для проектування і виготовлення залізобетонних ємностей різного призначення.
Спочатку резервуари із залізобетону будували невеликих розмірів (об’ємом до 100 м3). З накопиченням певного досвіду проектування, будування і експлуатації залізобетонних резервуарів, збільшились їх місткість і кількість. Не зважаючи на те, що перші резервуари із залізобетону мали ряд недоліків як за конструктивним вирішенням, так і при виконанні, переважну більшість із них експлуатують не ремонтуючи до цього часу (деяким уже понад 80 років).
У нашій країні будівництво резервуарів почалося ще в 30-ті роки минулого сторіччя. Будівництво їх здійснювалось за індивідуальними проектами, що викликало збільшення термінів будівництва і коштувало досить дорого. Потрібні були типові конструктивні рішення, типове оснащення і типова технологія будівництва. Такі проекти було виконано вперше науково-дослідними інститутами (Союзводоканалпроект, Діпрогазнафта, НДІЗБ та ін.) для циліндричних залізобетонних резервуарів місткістю 160, 250, 500 м3 (1935р.), а для прямокутних – від 1000 до 7000 м3 (1938 р.).
У 50-ті роки минулого сторіччя вперше у світовій практиці в колишньому Радянському союзі почали споруджувати резервуари із збірних елементів з попереднім напруженням стінок. Для забезпечення цього було запроектовано спеціальне обладнання, яке дозволяло створити попереднє напруження залізобетонних збірних стінок циліндричних резервуарів місткістю 30000 м3. Це обладнання було використано в ряді країн при будівництві резервуарів нафтопроводу “Дружба”.
На рис.1.1. показано заглиблений резервуар місткістю 30000м3 для зберігання нафтопродуктів. Днище резервуара із монолітного бетону, а стіни і покриття - зі збірного.
Рис.1.1. Заглиблений залізобетонний резервуар
для нафтопродуктів місткістю 30000 м3
Резервуаробудівництво у світовій практиці набуло широкого розмаху ще в 60-ті...70-ті роки минулого сторіччя. Було побудовано резервуари різної місткості, різних конструктивних рішень і різного призначення в таких країнах: Південна Африка (м. Сасольбург – 35000 м3); Нідерланди (м. Роттердам – 35000 м3); Швеція – 8000м3; Австралія – 35000м3; США (м. Окленд – 45000м3); Іспанія (м. Ронда – 2500м3); Кувейт – 20000м3 і ін.
Одним із найбільших у світі є круглий резервуар із монолітного залізобетону, об’ємом 275000 м3, побудований ще у 1956 р. в Південній Африці. Його діаметр складає 186,5 м, а висота стінки - 10 м. Загальна площа, яку займає резервуар, становить 2,8 га.
У США запроектовано і збудовано круглі попередньо-напружені резервуари місткістю 250000 м3 і більше.
Але не зважаючи на значні досягнення в галузі резервуаробудування, ще є багато завдань, які потребують вирішення в найближчі роки. Для розвитку економіки країни потрібні потужні резервуари місткістю 200000 м3 і більше, а також залізобетонні конструкції ще економічніші і в той же час у яких відсутні недоліки, виявлені в резервуарах, побудованих раніше. Над виконанням цих завдань працюють проектні і науково-дослідні установи нашої країни і світу в цілому.