Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Захист резервуарів від проникливості



 

При проектуванні залізобетонних резервуарів особливу увагу приділяють їх непроникливості, захисту матеріалів із яких виконаний резервуар, від шкідливої дії зберігаємого в ньому продукту, а також збереження фізико-хімічних властивостей продукту протягом тривалого терміну.

У резервуарах, які призначені для зберігання чистої води, тріщиностійкість і водонепроникливість елементів забезпечують застосуванням щільних бетонів і попереднього напруження. Чиста вода практично не чинить шкідливої дії на бетон. Сира нафта і темні нафтопродукти також не стоворюють хімічної дії на бетон. У Баку на Бебі-Елатських промислах ще в 1912 році побудовані залізобетонні резервуари місткістю до 100 м3 для зберігання нафти, які експлуатують і до цього часу.

Світлі нафтопродукти мають високий ступінь проникнення через бетон. Це вимагає спеціальних мір щодо його ізоляції. Рослинні масла, кислоти руйнують бетон, тому при їх зберіганні в залізобетонних резервуарах необхідно уникати прямого контакту цих продуктів із бетоном.

Однією із ефективних мір захисту ємностей від проникнення, а також від шкідливого впливу продукту, який зберігається, є влаштування лицювань або покриттів із матеріалів, які повинні мати достатню міцність і деформативність, бути стійкими до температурних дій у необхідних межах, а також бути стійкими і не шкідливими по відношенню до продукту, який зберігається протягом тривалого періоду.

У США, Германії, Франції використовують захисні покриття на основі тіокол-латекса (тіокол-латексалкилполісульфід – пластмаси які піддаються вулканізації). Влаштування покриттів виконується шляхом наклеювання листового тіокола (скляної або бавовнянобумажної тканини, яка пропитана тіокол-латексом) або фарбування поверхні резервуара емульсіями на основі тіокол-латекса.

В Україні і країнах СНД розроблені і застосовують покриття із плівкою вініпласту товщиною 0,4...0,6 мм, який наклеюють на бетон цементно-латексного сумішшю, покриття у вигляді обмазування емульсіями, виготовленими на основі епоксидних смол; покриття із склопластикових матеріалів.

Для лицювання внутрішніх поверхонь резервуарів застосовують також листову сталь товщиною 1...4 мм. Таке лицювання можна виконувати як після монтажу залізобетонних конструкцій, так і під час бетонування, використовуючи стальне лицювання як внутрішню опалубку. Такий вид лицювання застосовують як для монолітних, так і збірних резервуарів, стінки і днища яких збираються із панелей покритих стальним листом товщиною 2,5...4 мм.

Необхідно мати на увазі, що стальне лицювання в ряді випадків забезпечує тільки непроникливість резервуару, але воно саме повинно бути захищеним від шкідливого впливу продукту, що зберігається. До того ж таке лицювання призводить до великих витрат листової сталі. Тому виявляють зацікавленість конструкції резервуарів, у яких непроникливість забезпечується без улаштування спеціальних захисних покриттів. У лабораторіях багатьох країн світу проводять роботи з розробки спеціальних непроникливих для бензину бетонів і влаштування гідравлічної ізоляції шляхом насичення бетону водою.

На теперішній час отримані бензинонепроникливі бетони на основі портландцементів з добавками гідрату окису заліза або хлористих солей кальцію, натрію, а також бетон, роль в’яжучого в якому виконують епоксидні смоли, - пластбетон.

Перспективними є резервуари з замкнутими оболонками із синтетичних матеріалів, розташованими всередині їх, які захищають ємність від просочування і випаровування продукту. Але достатнього досвіду експлуатації таких резервуарів поки що немає.

Боротьба з втратами продукту від випаровування і підвищення газонепроникливості резервуарів у основному здійснюється таким шляхом:

- влаштування плаваючих покриттів у вигляді понтонів із армоцементних конструкцій або із синтетичних матеріалів;

- влаштування на покрівлі резервуару водяного екрану з шаром води товщиною 100...150 мм. Вода, заповнюючи капіляри в бетоні, в значній мірі підвищує його герметичність. На цьому принципі основані конструкції резервуарів, всі елементи яких (стінки, днище, покрівля) герметизовані за допомогою гідроізоляції;

- попереднього напруження всіх конструктивних елементів резервуару (днище, стінки, покриття).

Одним із заходів боротьби з втратами від випаровування продукту із резервуарів є створення в ньому постійного температурного режиму, але цей захід має позитивний результат тільки при тривалому зберіганні продукту.

 

 

Залізобетонні бункери

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.