Класифікація підпірних стін

Підпірні стіни – інженерні споруди, призначенні для утримання масиву ґрунту або інших сипучих матеріалів у проектному положенні. Їх широко використовують у дорожньому, цивільному, промисловому, гідротехнічному будівництві, а саме: при будівництві об’єктів на крутих схилах, зведені каналів, водоскидів і водоприймачів, гідровузлів, зерно- та картоплесховищ, складів тощо.

У залежності від висоти ґрунту або сипучого, що утримується, його категорії, тимчасових навантажень на поверхні, підпірні стіни поділяють:

а) за видом матеріалу – кам’яні (з сухої бутової кладки або кам’яної кладки на розчині), бетонні та залізобетонні;

б) за способом зведення – монолітні, збірні та збірно-монолітні;

в) за конструктивним вирішенням – масивні (гравітаційні) - кам’яні, бетонні та тонкостінно-залізобетонні.

Використання кам’яних валунів, буту або цегли, при наявності їх на місці будівництва, доцільне для низьких стінок. Для високих і середніх підпірних стін перевага надається бетонним і залізобетонним.

Залізобетонні підпірні стіни поділяють на кутові, анкерні, контрфорсні, арочні, ряжеві, стіни із розвантажувальними площадками (рис. 2.1) та інші.

Кутові підпірні стіни економічно ефективні, коли повна їхня висота не перевищує 5 м для тонкостінних і 30...40 м для масивних (гравітаційних). Вони складаються з вертикальної та горизонтальної (фундаментної) плити. При встановленні фундаментної плити з ухилом підошви до 7⁰ у бік засипки, підвищується їх стійкість проти зсуву. Такі стіни виконують як монолітними, так і збірними (рис. 2.1, а, б).

Анкерні підпірні стіни бувають двох типів: з тяжами, які закріплюють до спеціально влаштованих фундаментів (анкерів), розташованих за межами призми зсуву ґрунту (рис. 2.1, г), або закріплених до фундаментної плити стіни (рис. 2.1, в). Тяжі розміщують через 4...5 м, а натягування їх здійснюється муфтами.

Рис. 2.1. Конструкції залізобетонних підпірних стін:

а) – кутова; б) – зі збірних залізобетонних елементів; в) – з тяжами, закріпленими до плити; г) – анкерна; д) – з контрфорсами;

1 – стінка; 2 – фундаментна плита; 3 – тяж; 4 – муфта; 5 – анкер; 6 – контрфорс (ребро)

У контрфорсних підпірних стінах тиск сипучих матеріалів сприймається вертикальною плитою, яка передає його на контрфорси, що закріплені у фундаментних плитах подібно до консольних балок (рис. 2.1, д). Підпірні стіни з контрфорсами доцільно влаштовувати, якщо їх повна висота перевищує 6 м.

Підпірні стіни з розвантажувальними майданчиками, що влаштовуються по висоті вертикальної плити з її внутрішнього боку, зменшують ширину фундаментної плити стінки.

Ряжеві підпірні стіни збирають із дрібних балочних залізобетонних збірних елементів у клітки, які заповнюють камінням. За витратами матеріалів вони економічніші за інші підпірні стіни, але дорожчі за монтажем.

Масивні підпірні стіни протидіють тиску ґрунту за рахунок значної власної ваги, а тонкостінні – за рахунок власної ваги і ваги засипки ґрунту, що розташований на фундаментній плиті, а також спеціальних анкерів, які втримують стіну від ковзання.

Поиск по сайту: