Блок-схема проведення заняття. Гімназія як модифікований тип школи

Гімназія як модифікований тип школи

Коледж

Ліцей

- історія

- мета і за-

вдання

- структура

- організація

навчально-

виховного

процесу

- учасники

навчально-

виховного

процесу

- управління

та контроль

- історія

- мета і за-

вдання

- структура

- організація

навчально-

виховного

процесу

- учасники

навчально-

виховного

процесу

- управління

та контроль

- загальна

характеристи-

ка навчально-

го закладу

- типи коле-

джів

- зміст підго-

товки фахівця

- організація

навчально-

виховного

процесу

- науково-

методичне

забезпечення

навчально-

виховного

процесу

Особливості методичної роботи

В гімназії, коледжі, ліцеї

219

Форми проведення заняття.

1. Дискусія.

2. Евристична бесіда.

3. Письмова робота.

Блок контролю.

Дати відповідь на питання тесту.

1. Загальна теорія освіти, що є галуззю педагогічної науки це …

а) методологія;

б) дидактика;

в) андрагогіка;

г) школознавство.

2. До форм організації навчання у ВНЗ належать:

а) урок;

б) лекція;

в) лабораторна робота;

г) консультація;

д) колоквіум;

е) домашня робота;

є) семінар.

3. Найдіть відповідність між тим, що позначено літерами, і тим,

що відмічено цифрами:

А - форма організації навчання

Б - метод навчання

В - засіб навчання

1. дискусія

2. комп’ютер

3.семінар

4. Вкажіть, які методи серед перерахованих належать до методів

науково-педагогічних досліджень?

 Метод спостереження, опису, пояснення педагогічних явищ.

 Диспут.

 Історичний метод.

 Лекція.

220

Розв’язати кросворд.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

По горизонталі:

1. Документ, що отримує випускник закладу освіти, який підтве-

рджує здобутий їм рівень кваліфікації.

2. Назва групи категорій ПВШ (педагогіка вищої школи), що ха-

рактеризує сутність та процеси.

3. Назва групи категорій ПВШ, що визначається методологією

дослідження.

4. Одна з функцій ПВШ, спрямована на аналіз та інтерпретацію

педагогічних явищ.

5. Освітньо-кваліфікаційний рівень, що ми здобуваємо.

6. Процесуальна категорія ПВШ.

7. Функція ПВШ, що виражає передбачення, моделювання та

прогнозування.

8. Один з вихідних принципів освіти будь-якого рівня.

9. ВНЗ, що готує спеціалістів за освітньо-професійними програ-

мами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань і проводить фунда-

ментальні дослідження.

10. Документ, що укладається у ВНЗ і регламентує його діяль-

ність.

Контрольна робота до модуля.

Теоретичні питання:

І рівень.

 Розкрити сутність поняття "дидактика вищої школи".

 Дати стислу характеристику моделям освіти.

221

 Охарактеризувати основні форми занять у ВНЗ.

 Охарактеризувати основні категорії дидактики вищої школи

 Закономірності та принципи навчання у вищому навчальному

закладі.

 Методи та форми організації навчання у педагогічному вищо-

му навчальному закладі.

ІІ рівень.

 Розкрити сутність та взаємозв’язок понять “освітні технології”,

“педагогічні технології”, “навчальні технології”, “техніка”.

 Проаналізувати різні підходи до класифікації педагогічних те-

хнологій.

 Охарактеризувати сучасні педагогічні технології.

 Розкрити специфіку модульно-рейтингової технології.

 Дати характеристику контекстно-модульній технології навчан-

ня.

 Розкрити сутність і особливості модульно-рейтингової техно-

логії навчання.

 Визначити особливості модульно-контекстної технології підго-

товки майбутніх вчителів.

Дати відповідь на питання тесту.

1. Початок класичної дидактики покладений:

а) Платоном і Аристотелем;

б) Декартом;

в) Я. А. Коменським.

2. Традиційна модель освіти – це …:

а) модель, що передбачає персональний характер освіти з ура-

хуванням індивідуально-психологічних особливостей;

б) модель систематичної академічної освіти як спосіб передачі

молодому поколінню універсальних елементів культури минулого;

в) модель орієнтованого на організацію освіти поза соціальних

інститутів.

3. Поняття "закон" у педагогіці – це …:

а) упорядкованість подій, фактів;

б) конкретний необхідний зв'язок між подіями, фактами;

в) взаємозалежність подій, фактів.

4. Який із нижчезазначених принципів не є принципом навчання:

а) гуманізації;

б) культуровідповідності;

в) максималізму.

5. Під змістом освіти ми розуміємо:

222

а) певний обсяг наукових і системних знань, умінь і навичок, а

також світоглядних і морально-етичних ідей, якими оволодіває сту-

дент;

б) певний обсяг знань, умінь і навичок, якими оволодіває сту-

дент;

в) певний обсяг знань, а також світоглядних і морально-етичних

ідей, якими оволодіває студент.

6. Зміст освіти визначається такими державними документами:

а) навчальним планом, навчальною програмою, законом України

"Про вищу освіту";

б) навчальною програмою, законом України "Про вищу освіту",

навчальним посібником;

в) навчальним планом, навчальною програмою, навчальним по-

сібником.

МОДУЛЬ 6

Оглядово-установча лекція на тему: Контроль __________та оцінка

знань, умінь та навичок студентів.

Мета: ознайомити з сучасними видами та методами контролю,

оцінки ЗУН студентів у ВНЗ.

Основна проблема: свідоме засвоєння специфіки кожного з ме-

тодів контролю та оцінки ЗУН студентів.

Провідна ідея: контроль та оцінка ЗУН стимулює і керує пізна-

вальною діяльністю студентів.

План

1. Сутність понять “контроль”, “облік” та “оцінка” ЗУН.

2. Функції контролю ЗУН студентів.

3. Основні принципи контролю та оцінки знань.

4. Види контролю та форми перевірки ЗУН студентів.

5. Методи контролю ЗУН.

6. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів.

7. Рейтингова система оцінювання ЗУН.

Обрані методи: лекція-дискусія.

Обладнання: логічно-структурні схеми.

Основні поняття теми: контроль, облік, оцінка, модульно-

рейтинговий контроль.

223

Рекомендована література

1. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки // Ананьев

Б.Г. Избр.психол.труды / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова. – М.,

1980. – Т.2. – 287с.

2. Борзих А.П. Окалєлов В.М. Виховний аспект модульно-

рейтингового контролю знань студентів//Проблеми освіти: Науково-

методичний збірник – Київ, 2001 – Вип. 23 – С.62-65.

3. Домнін Ф.А. Поточний контроль як метод активізації ви-

кладацької діяльності // Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип. 80. –

С______.60-65.

4. Драч І.І. Психолого-педагогічні втілення модульно-

рейтингової системи // Проблеми освіти.-2000.-Вип.22.-С. 57-61.

5. Зварич Ірина. Засади педагогічного контролю й оцінюван-

ня знань студентів//Рідна школа – 2002. - № 10 – С. 19-21.

6. Заводяний Віктор. Заводяний Володимир. Рейтинг – сис-

тема оцінювання успішності студентів//Рідна школа – 2001 - №1 –с.45.

7. Коваленко О.Е., Шматков Є.В., Шишечко Н.А. Тестові за-

вдання як засіб діагностування студентів // Проблеми освіти. – 2001. –

Вип. 26. – С. 33 – 40.

8. Коротяєв Б.І., Гришин Є.О., Устенко О.А. Педагогіка вищої

школи: Навчальний посібник – Київ, 1990 – с.68-78.

9. Малихін А. Тести у навчальному процесі сучасної шко-

ли//Рідна школа – 2001 - №8 – с.7-8.

10. Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару

«Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонсь-

кої угоди» - Львів, 21-22 листопада 2003р.

11. Мешков Н.И. Психолого-педагогические факторы акаде-

мический усваимости. – Саранск, 1991 – 134с.

Вирішення проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів з

вищою освітою на сучасному етапі передбачає значне поліпшення

контролю навчальної роботи студентів як важливого засобу управління

процесом навчання.

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань студен-

тів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу:

мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб

педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точно знати, що вже

досягнуто унаслідок навчання. У подальшому викладі ми будемо кори-

стуватися такими поняттями: «контроль» - родове поняття; «перевір-

ка» - процес контролю; «оцінка» - кількісна фіксація виявленого рівня

знань у балах; «облік» - документальна фіксація (екзаменаційні відо-

224

мості, залікові книжки студентів, журнали та ін.).

Контроль (від фр. control) має декілька значень. У дидактиці його

розуміють як нагляд, спостереження і перевірку успішності студентів.

Контроль має такі функції:

 освітня (сприяння поглибленню, розширенню, удосконален-

ню знань студентів, уточненню і систематизації навчального матеріалу

з предмету);

 діагностично-корегуюча (виявлення знань, умінь і навичок,

утруднень, недоліків, неуспішності; забезпечення зворотного зв'язку у

різновидах: «студент - викладач» і «студент - студент»);

 контролююча ( визначення рівня знань, умінь і навичок сту-

дентів, підготовленості до засвоєння нового матеріал, виставлення

оцінок студентам);

 виховна (спрямована на покращення особистої дисципліни,

розвиток волі, характеру, навичок систематичної самостійної праці та

ін.);

 розвивальна (сприяння розвитку психічних процесів особис-

тості - уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної активності, мов-

леннєвої культури студентів);

 стимулююче-мотиваційна (стимулювання студентів до пок-

ращення навчальної діяльності, розвитку особистої відповідальності,

формування мотивів навчання);

 управлінська (забезпечення цілеспрямованості у навчанні);

 прогностично-методична (стосується як викладача, який

отримує досить точні дані для оцінки своєї праці, результатів запрова-

дження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконален-

ня навчання, так і студентів, оскільки допомагає їм прогнозувати свою

навчальну та наукову роботу).

Принципи організації контролю й оцінки знань студентів визна-

чаються метою навчально-виховного процесу у ВНЗ, а також об'єктив-

ними закономірностями педагогічного процесу в них. Основні принципи

перевірки навчальної роботи й оцінки знань студентів:

 індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів

(передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом,

врахування його індивідуальних особливостей);

 систематичності і системності перевірки й оцінки знань (здій-

снення контролю протягом усього періоду навчання студента у ВНЗ);

 тематичності (стосується усіх ланок перевірки і передбачає

оцінку навчальної діяльності студентів за семестр чи навчальний рік, і

з кожної теми);

 диференційованої оцінки успішності навчання студентів (пе-

225

редбачає здійснення оцінки успішності на основі різнорівневого підхо-

ду);

 єдності вимог викладачів до студентів (передбачає ураху-

вання кафедрами і викладачами діючих загальнодержавних стандар-

тів);

 об'єктивності (це систематичний аналіз результатів міжсесій-

ного контролю і показників успішності за єдиними критеріями з метою

своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту

навчально-виховного процесу, підвищення ефективності і якості ауди-

торних і самостійних занять студентів з метою запобігання (зменшен-

ня) відсіву їх із ВНЗ); гласності (доведення результатів контролю до

відома студентів).

Викладені ______принципи як регулятори контролю навчальної роботи

й оцінки знань студентів визначають конкретні види, методи, форми її

організації, критерії та норми оцінки знань студентів. В теорії і практиці

навчання склалися такі види контролю: діагностичний, поточний, тре-

нувальний, відстрочений, тематичний, перехресний, рубіжний, підсум-

ковий, заключний.

Види перевірки навчальної роботи студентів визначаються сту-

пенем їх адекватності сформульованим принципам контролю знань.

Контроль включає в себе різні види перевірки ЗУН.

Традиційно склалися такі види та форми перевірки ЗУН студен-

тів:

 попередня, поточна, тематична перевірка (міжсесійний конт-

роль);

 залік, курсові роботи, колоквіум, консультація (рубіжний кон-

троль);

 семестрові екзамени, державні екзамени, дипломні роботи

(підсумковий та заключний контроль).

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня

готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця

проведення контролю. Останній може здійснюватися, наприклад, на

початку навчального року з метою встановлення рівня знань студентів;

перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребу-

ють повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової ін-

формації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у

порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до

роботи над першоджерелами тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формах письмових

контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком практич-

них чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів,

226

стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збережен-

ня оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього

(«викладач - студент - викладач») і внутрішнього («викладач - студент -

студент») зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводить-

ся необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особли-

во важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і

проводиться у рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лек-

ціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше вона

здійснюється у таких формах:

 усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку

наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.);

 письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в

кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються виклада-

чем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були за-

здалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть

відповіді;

 фронтальний безмашинний стандартизований контроль

знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5- 20 хв.). Про-

водиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи

лабораторних робіт;

 перевірка за допомогою перфокарт (5-7 хв.);

 письмова перевірка у вигляді понятійних диктантів, творів із

гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-

математичних дисциплін;

 експрес - контроль;

 домашні завдання;

 практична перевірка знань на лабораторних і практичних за-

няттях;

 тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінар-

ських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання темати-

чної перевірки - дати можливість студентам сприйняти й осмислити

тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Водночас було б неправильним

протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов'язані і

входять до системи міжсесійного контролю. Наприклад, оцінка знань

на семінарських заняттях виступає формою поточної перевірки знань

студентів, їхньої самостійної роботи.

227

Водночас семінарські заняття виступають зовнішньою формою

організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семі-

нарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни, що

вивчається. Сказане стосується також лабораторних і практичних за-

нять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки

перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності

теорії і практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми (від лат. colloguium - розмова, бесіда) виступають

важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Го-

ловне завдання колоквіуму - мобілізація студентів на поглиблене ви-

вчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми

перетворювались на іспит з усього курсу. У лекції важливо підкресли-

ти, що найважливіше в колоквіумі - методика проведення співбесіди

викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу

лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно.

Мета колоквіуму - допомогти студентам глибше розібратися в теорети-

чних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

При вивченні педагогічних дисциплін колоквіуми здебільшого

проводяться перед педагогічною практикою, а також в кінці навчально-

го року або семестру.

Консультації з контрольними функціями мають два основних рі-

зновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першо-

джерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою,

допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консу-

льтації - відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінар-

ські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи

студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою працю,

допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і допомагати

їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найкраще підготов-

лених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для

внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у

зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних

робіт, колоквіумів.

Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів

посідає рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний

контроль (семестрові та державні іспити), результати яких використо-

вуються для визначення успішності студентів.

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і пе-

дагогічна практика традиційно вважаються основними формами конт-

ролю навчальної роботи студентів.

228

Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати п'яти, а

кількість заліків за семестр - шести, у тому числі не більше двох дифе-

ренційованих.

Заліки - це підсумкова форма перевірки результатів виконання

студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), за-

своєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів прак-

тики.

Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді

бесіди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проводитися інди-

відуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи неви-

конання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і система-

тично працював протягом семестру, викладач може поставити йому

залік «автоматично».

Іспити складаються, як правило, за білетами, затвердженими

кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить сту-

дентів з екзаменаційними білетами.

Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у ви-

гляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем

такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створен-

ню атмосфери довіри та взаєморозуміння. Великим майстром прове-

дення іспитів у формі співбесіди був проф. С. X. Чавдаров (Київський

університет).

У деяких ВНЗ нагромаджений певний досвід проведення іспитів

без білетів (з урахуванням специфіки курсу).

Іспит з "відкритим підручником" розрахований насамперед на

перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися

додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками то-

що. Очевидно, такий тип іспиту доцільно проводити зі складних і вели-

ких за обсягом дисциплін. Академік П. В. Копнін (Київський універси-

тет) вважав, що такий іспит доцільно проводити, наприклад, у бібліо-

течному залі з відкритим фондом літератури.

Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення сту-

дентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У студентів педа-

гогічних університетів іспит може проходити у вигляді підготовлених

педагогічних ситуацій.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студен-

тів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях

кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна

комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім

229

державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дип-

ломні роботи (проекти).

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточ-

ний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й тісно

пов'язаними між собою.

Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішно-

сті студентів є методи: усного контролю і самоконтролю, письмового

контролю і самоконтролю, лабораторно-практичного, програмованого

контролю (машинного, безмашинного), тестового контролю.

Основними формами організації перевірки знань студентів у су-

часних ВНЗ є, насамперед: індивідуальна, групова, фронтальна пере-

вірка, самоконтроль, рейтингова система.

Важливим критерієм перевірки ступеня готовності студента до

творчої праці є його участь у науково-дослідній роботі.

Навіть дотримання вимог контролю зменшує негативні наслідки

недоліків, властивих кожному виду контролю. Основні недоліки тради-

ційно здійснюваного контролю такі:

а) репродуктивний характер (не дає змоги перевірити здатність

свідомо використовувати здобуті знання у практичній діяльності);

б) обсяг знань, умінь, навичок на даному етапі навчання, що по-

трапили в довготривалу пам'ять, не можна з'ясувати;

в) суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльнос-

ті.

Подолання їх, на наш погляд, в певній мірі, сприятиме впрова-

дження тестового контролю знань студентів. Слово «тест» в англій-

ській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». В

педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовле-

ний, згідно ______з певними вимогами, комплекс завдань, які пройшли по-

переднє випробування, з метою визначення якісних показників, і до-

зволяють виявити в учасників тесту компетенції, і результати якого

піддаються певному оцінюванню заздалегідь встановленими кри-

теріями» .

У тестології — теорії і практиці тестування — виділяють різні ви-

ди тестів. Їх класифікують за такими ознаками.

1. За цільовими, функціональними і смисловими:

 за метою застосування (констатуючі, діагностуючі, прогности-

чні тести);

 за видом контролю (тести поточного, рубіжного (проводяться

 Мокров О.М. Тестовий контроль теоретичних знань студентів інститутів фізичної куль-

тури. – Автореферат. дис. канд. пед. наук. 13.00.01.- Х., 1995. – 23 с.

230

наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного на-

вчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання));

 за об'єктом контролю (тести, спрямовані на вимірювання рів-

ня засвоєння знань; тести, спрямовані на вимірювання рівня сформо-

ваності умінь);

 за співвідношеннями з нормами чи критеріями(тести, орієнто-

вані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки);

 за статусом контролюючої програми (стандартизований (тест,

що пройшов апробацію на досить великій (600—1000 чоловік) кількості

учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості,

а також специфікацію — паспорт з нормами, умовами та інструкціями

для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю

знань); нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами

для своїх студентів).

2. За формальними ознаками:

 за структурою та способом оформлення відповіді (вибіркові

тести, тести з вільною конструйованою відповіддю);

 за характером вибіркових відповідей (альтернативні тести,

тести множинного, тести перехресного вибору);

 за гомогенністю завдань (тести на швидкість, на складність);

 за способом презентації мовленнєвого стимулу (тести з ви-

користанням технічних засобів навчання, тести без використання тех-

нічних засобів навчання);

 за використанням засобів оперативного машинного зв'язку

(машинні, безмашинні).

Тест, як правило, складається з двох частин — інформаційної та

операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сфор-

мульовану інструкцію, що і як слід виконувати учаснику тестування.

Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Опе-

раційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань.

Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення

знань тестованого.

М.І. Мєшков нагадує, що контроль і оцінка мають .важливе дер-

жавне значення, оскільки дають змогу робити висновки про ступінь

підготовленості в той чи інший проміжок часу або період навчальної

діяльності, визначити характер і спрямованість навчання як засобу

досягнення основних стратегічних завдань при реалізації головної ме-

ти — підготовки фахівця, який відповідає всім сучасним вимогам.

 Мешков Н.И. Психолого-педагогические факторы академической успеваемости. –

Саранск, 1991. – 134 с.

231

О.М. Мокров розглядає різні методи контролю (усний, письмо-

вий, тестовий), особливості і переваги тестового контролю над іншими.

Цьому методу присвячена праця Т.В. Солодкої. У цих дослідженнях

обґрунтовується думка про необхідність впровадження тестового конт-

ролю як найбільш ефективного. Роботу із складання тестового матері-

алу доцільно виконувати у кілька етапів (Н.М. Олійник______).

На першому — робиться структурування навчального матеріалу.

Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що

означає знати предмет.

На другому — встановлюються логічні зв'язки між елементами і

складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

На третьому— готуються тестові завдання на основі логіко-

структурних схем. У схемах відбираються такі елементи, знання яких

можна перевірити за допомогою тестування.

На четвертому — обирається оптимальна форма тестових за-

вдань.

На п'ятому— складається план тесту, розробляються стандарт-

ні бланки відповідей.

На шостому— відбувається перевірка тестів у різних типах ау-

диторій, різних груп учнів і студентів.

На основі аналізу таких видів контролю, як попередній, поточний

або побіжний, тематичний, перехідний, підсумковий, заключний пропо-

нується класифікація тестів за видами контролю: 1) тести попередньо-

го; 2) поточного або побіжного; 3) тематичного; 4) періодичного; 5) під-

сумкового; 6) заключного контролю.

1. Тести попереднього контролю проводяться з метою ознайом-

лення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та

загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної

інформації залежно від рівня знань і методів проведення контролю.

Вивчення нового розділу того чи іншого курсу потребує повторення

визначення рівня готовності студентів до сприйняття інформації, що

передбачається навчальною та робочою програмами, планом наступ-

ного вивчення матеріалу.

2. Тести поточного або побіжного контролю застосовуються в хо-

ді повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. На базі

отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем

навчальної діяльності студентів. Тести такого виду контролю мають

 Мокров О.М. Тестовий контроль теоретичних знань студентів інститутів фізичної куль-

тури. – Автореферат. дис. канд. пед. наук. 13.00.01.- Х., 1995. – 23 с.

 Солодка Т.В. Контрольное тестирование как метод контроля за результатами учебной

деятельности студентов. – Дис. канд. пед. наук. 13.00.01. – Х., 1994. – 170 с.

232

велике значення для стимулювання у них прагнення до систематичної

самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до на-

вчання і формування почуття відповідальності за виконання вправ.

3. Тести тематичного контролю передбачають перевірку, оцінку і

корекцію засвоєння системних знань. Вони проводяться після вивчен-

ня того чи іншого розділу програми, теми.

4. Тести періодичного контролю проводяться, як правило, з ме-

тою перевірки знань оволодіння матеріалом великого обсягу, напри-

клад вивченого за семестр.

5. Тести підсумкового контролю здійснюються наприкінці семес-

тру або атестаційного періоду з метою визначення і оцінки успішності

за даний проміжок часу. Вони в основному застосовуються при переві-

дних заліках, іспитах.

6. Тести заключного контролю здійснюються після закінчення

вивчення курсу з метою визначення та оцінки рівня знань, успішності

кожного студента. їх проводять під час іспитів (випускних, а профілюю-

чими кафедрами — державних).

Звичайно, цей контроль сприяє прояву таких функцій, як діаг-

ностична, контролююча, контрольно-оцінююча, навчаюча, розвиваюча,

але зводити весь процес контролю до тестування, особливо у педаго-

гічних інститутах і університетах, недоречно.

Дуже важливим є питання «Як оцінювати відповіді учнів і студен-

тів на тести?». Загальноприйнятим кількісним критерієм оцінки є кое-

фіцієнт засвоєння К{. відношення правильно виконаних операцій, (т)

до загальної кількості існуючих (п). Для оцінки успішності доцільно об-

рати таку шкалу: при К^ = 70-80% — «задовільно», при /^ = 81-90% —

«добре», при ^ = 90-100% — «відмінно».

Тестовий контроль має такі переваги перед іншими способами

перевірки знань, зокрема:

1) упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена

якість знань у значної кількості студентів;

2) можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, за-

здалегідь запланованому рівні;

3) на підготовчому етапі впровадження тестового контролю ре-

альним є самоконтроль;

4) знання оцінюються більш об’єктивно;

5) створюються умови для постійного зворотного зв’язку між

студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна

поділити на три групи.

I. Недоліки, які лежать в основі сутності контролю:

233

- ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здо-

гадка про неї;

- можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тіль-

ки кінцевий результат (правильно – неправильно ), у той час як сам

процес, що привів до цього, не розкривається.

II. Недоліки психологічного характеру стандартизація мис-

лення без урахування рівня розвитку особистості.

III. Недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних

показниках:

- велика витрата часу на складання необхідного “банку” тестів, їх

варіантів, трудомісткість процесу;

- необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що ро-

зробляють тестові завдання.

На наш погляд, існують реальні шляхи усунення цих недоліків.

Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу – 4-5. Чим їх

більше, тим менша вірогідність угадування. При цьому треба мати на

увазі, що, витрати часу на розробку тесту з п’ятьма відповідями при-

близно удвічі більші, ніж з чотирма. Вірогідність угадування при трьох

відповідях порівняно з двома дорівнює 17%. При чотирьох порівняно з

трьома - 8%; перехід від чотирьох варіантів відповідей до п’яти дає

зниження вірогідності угадування лише на 5%, а від п’яти до шести –

на 3,4%.

Підвищення об’єктивності вимірювання сприяє застосуванням

різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий кон-

троль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких пси-

холого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть

змогу психологічно підготувати студентів. Розпочинати слід з простих

тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль мусить гарантувати об’єктивність оцінки

знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб’єктивізму, а

відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета,

а також до викладача, який його викладає.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні

тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час

якого викладач пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання

студентів, обов’язково визначає час, необхідний для виконання робо-

ти; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного

зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

234

5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікуван-

ня студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим

фактором – як психологічним, так і виховним.

6. Обов’язково слід робити аналіз результатів тестування.

На завершення варто ще раз наголосити: тест як система зав-

дань специфічної форми і відповідного змісту є науково обґрунтованим

інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає

здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання кожного з

них, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і

способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко.

Щоб полегшити виконання цього завдання пропонується розділити два

поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, - критерії

оцінки і норми оцінки.

1) критерії оцінки - це ті положення, урахування яких є обов'язко-

вим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

2) норми оцінки - це опис умов, на які має спиратися педагог, ви-

ставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є

аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку,

педагог має ураховувати:

1) характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міц-

ність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

2) якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргуме-

нтацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

3) ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, умін-

нями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4) оволодіння досвідом творчої діяльності;

5) якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп вико-

нання, ретельність та ін.).

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, сис-

тематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння

вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з

основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як

правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взає-

мозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої

професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-

програмового матеріалу. Оцінки «добре» заслуговують студенти, які

виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно ви-

конують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу,

рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється

235

студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і

здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої на-

вчальної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуго-

вує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в об-

сязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за

професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених

програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою

програмою. Як правило, оцінка «задовільно» виставляється студентам,

що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзамена-

ційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи.

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогали-

ни у знаннях основного навчальне-програмового матеріалу, припустився

принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як

правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні

продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після

закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

Об’єктом оцінювання мають бути структурні компоненти навча-

льної діяльності (учіння), а саме:

1. Змістовий компонент - знання про об’єкт вивчення (уявлен-

ня, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби його перетворен-

ня, вимоги до результату; складові та послідовність виконання за-

вдання як одиниці навчальної діяльності і т.д.). Обсяг знань

визначений навчальними програмами, державними стандартами.

При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань:

повнота; правильність; логічність; усвідомленість (розуміння,

виокремлення головного і другорядного, вербалізація- словесне

оформлення у вигляді відтворення ( переказ), пояснення);

застосування знань (адекватність, самостійність в умовах новизни ( за

зразком, аналогічні, відносно нові), надання допомоги).

2. Операційно – організаційний компонент - дії, способи дій

(вміння, навички), діяльність:

 предметні (відповідно до програм із навчальних предметів)

 розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагаль-

нювати тощо);

 загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати,

контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в

цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними дже-

релами інформації).

Підлягають аналізу й такі характеристики дій, способів дій,

діяльності:

 правильність виконання;

236

 самостійність виконання в умовах новизни (за зразком, ана-

логічні, відносно нові);

 надання допомоги: практичної (спільне виконання дії викладача

і студентів, показ, надання зразка); вербальної (повторний інструктаж,

пояснення, запитання, підказка, вказівка) ; загальної (стимулювання,

підтримка, схвалення, активізація уваги);

 усвідомленість способу виконання - розуміння та словесне

оформлення: відтворення (переказ), пояснення, застосування в умо-

вах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

3. Емоційно - мотиваційний компонент - ставлення до

навчання. Аналізуються такі його

характеристики:

 характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, за-

цікавлене, виразне позитивне);

 дієвість( від споглядального (пасивного) до дійового);

 сталість( від епізодичного до сталого).

Саме ці характеристики змістового, операційно-організаційного

та емоційно-мотиваційного компонентів учіння студентів можуть бути

покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень (I – почат-

ковий, II – середній, III – достатній, IV – високий), загальних критеріїв

їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Контроль і оцінювання як складові функції процесу навчання в

сучасній вищій школі піддаються суттєвому переосмисленню. Воче-

видь простежується тенденція їх максимальної диференціації й

урізноманітнення.

Гуманізація, демократизація освіти, переорієнтація шкільного

навчання з інформаційно-репродуктивного процесу на творчий розви-

ток особистості учня, формування у нього основних здатностей-

компетенцій потребують зміни підходів до оцінювання навчальних до-

сягнень майбутніх вчителів.

Важливим, на нашу думку, є й те, що увага педагогів акцен-

тується не тільки на необхідність озброєння студентів певною сумою

знань, умінь та навичок, а й на обов’язковій сформованості певних

компетенцій. Поняття “компетенція” включає сукупність якостей особи-

стості, загальну обізнаність, яка ґрунтується не лише на знаннях, до-

свіді, певних цінностях, набутих в процесі навчання в ВНЗ, а також і на

власних здібностях.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів мають

бути такі групи компетенцій :

- соціальні ( активність у суспільному житті, участь в діяльності

громадських організацій, вміння попереджувати, урегульовувати кон-

237

флікти, самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність

за їх виконання тощо );

- полікультурні ( вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні пи-

тання, що стосуються як професійної діяльності, так і повсякденного

спілкування з людьми різних поглядів, релігійних конфесій, інших

національностей тощо );

- комунікативні ( високий рівень культури спілкування в колективі,

знання декількох мов і використання їх в практичній діяльності за пев-

них обставин );

- інформаційні ( вміння знаходити різноманітну інформацію за

допомогою сучасних інформаційних технологій, критично її осмислю-

вати та використовувати для здобуття знань );

- саморозвитку та самоосвіти ( передбачають потребу у самов-

досконаленні, підвищенні професійної майстерності, загального рівня

культури, розвитку власних здібностей і т. ін. );

- компетенції, що виявляються як здатність до раціональної про-

дуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що осо-

бистісно зорієнтована шкільна освіта передбачає :

- застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і

учнів (взаємоповага, взаєморозуміння, творче співробітництво );

- обов’язкове особистісне спілкування;

- використання у спілкуванні діалогу ( як домінуючої форми

співпраці ), що формує уміння вільно обмінюватися думками, моделю-

вати життєві ситуації;

- орієнтацію у навчально-виховному процесі на розвиток творчо-

сті, творчої активності;

- утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості;

- наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання

студентів “на різних рівнях складності” і т. ін.

Реформа сучасної загальноосвітньої школи висуває підвищені

вимоги до нової генерації педагогів, які великою мірою визначають

подальший життєвий і професійний шлях тих, кому жити й творити у

третьому тисячолітті.

Поліпшити якість вищої освіти в нашій країні може, на нашу дум-

ку, модульно – рейтингове навчання, яке вперше було впроваджене в

60-ті роки в США і нині швидко розповсюджується в англомовних

країнах та Західній Європі. Нова технологія докорінно змінила педа-

гогічні стосунки між студентом і викладачем і сприяла більш якісній

підготовці фахівців.

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи ор-

238

ганізації навчання та оцінки його результатів у вищих навчальних за-

кладах України, в тому числі і в Житомирському державному універси-

теті імені Івана Франка.

У чому суть рейтингової системи оцінки знань? Що таке навча-

льний рейтинг? Насамперед, це певна оціночна шкала, розряд, ранг

(англ. - rating). Це комплексний показник успішності, своєрідний індекс

(інтегральний), клас.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за пев-

ний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різнобічну дія-

льність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості

роботи студента порівняно з успіхами його товаришів. Однак вона ві-

дображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, актив-

ність, самостійність, творчість. Провадиться періодичне ранжування

студентів (а також кінцеве - випускників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулювати

самостійну роботу студента та оцінювати якість і повноту засвоєння

матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шкалою:

- від 70% до 79% фактичного матеріалу – “задовільно”;

- від 80% до 89% фактичного матеріалу – “добре;

- від 89% до 100% фактичного матеріалу – “відмінно”.

Якість знань оцінюється за традиційною п’ятибальною шкалою.

Тоді загальний рейтинг студента визначається за такою формулою:

де 0(5), 0(4), 0(3) – кількість позитивних оцінок ( відповідно

“п’ять”, “чотири”, “три”), отриманих під час засвоєння всього

курсу; К – кількість занять, відведених за навчальною програ-

мою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати від-

сутність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійності та

активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також

для більшого заохочення їх до навчання пропонується пасивність

оцінювати “ незадовільно” оцінки.

Отже, загальний рейтинг студента визначається за формулою:

де 0(2) – кількість “незадовільних” оцінок, отриманих під час за-

своєння всього курсу.

,

К

Р 0(5)х5 0(4)х4 0(3)х3

 



,

К

Р 0(5)х5 0(4)х4 0(3)х3 0(2)х2

  



239

Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з

оцінкою “задовільно” і не нижчим, ніж 30% кількості “незадовільних”

оцінок, тобто:

Р=0,7 x 3-0,3 x 2=1,5;

для оцінки “добре”:

Р=0,8 x 4-0,2 x 2=2,8;

для оцінки “відмінно”:

Р=0,9 x 5-0,1 x 2=4,3

Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної дія-

льності ______студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання

домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з

“узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона “, використовуючи

таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній

та психологічних системах:

“задовільно” -0,4 – 0,6

“добре” -0,6 – 0,8

“дуже добре” -0,8 – 1,0

Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за форму-

лою:

Р інд = Б/К,

де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу;

К – кількість лабораторно–практичних занять, відведених нав-

чальною програмою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи студента починає

набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індивідуальних

завдань перевищує кількість занять, відведених програмою на засво-

єння курсу.

Індивідуальну роботу будується на трьох рівнях :

1 – репродуктивний, що вимагає від студента знань основних за-

конів і закономірностей та уміння їх застосовувати для виконання еле-

ментарних завдань;

2 – репродуктивно-творчий, що потребує знань основних законів,

закономірностей, принципів та вміння їх застосовувати відповідно до

розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв’язку типових пе-

дагогічних задач;

3 – творчо-пошуковий, передбачає наявність умінь самостійно

побудувати алгоритм розв’язку навчальної або педагогічної задачі.

За умови активної участі студента у самостійній роботі він при

подоланні завдань “нижчого” рівня може отримати загальний рейтинг з

оцінкою на бал вищою.

240

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу врахо-

вувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну

роботу студента, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка студентів скла-

дається за результатами навчальної діяльності протягом усього се-

местру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом

актів позитивної активності студентів за результатами поточного кон-

тролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання

обґрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивіду-

альний коефіцієнт творчої активності студента (КТА) як відношення

кількості індивідуальних актів творчої активності (АТА) до АТА найліп-

шого студента або нормативного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й під-

сумкового модульного контролю додаються і по закінченні курсу пере-

творюються на індивідуальний кумулятивний індекс кожного студента,

таким чином, кожен може наочно бачити свої інтелектуальні й про-

фесійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці моти-

ваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяль-

ності, стимулюють кожного студента вдосконалювати свою роботу та

організацію всього навчального процесу.

Бальна шкала оцінок

Оцінка К1 Рівень складності кон-

трольних запитань К2

“5” (відмінно)

“4” (добре)

“3” (задовільно)

“2” (незадовільно)

+ 10

+ 8

+ 6

0

Розширена програма

Стандартна програма

Програма-мінімум

+ n

+ 1

0

Рівень творчої

активності К3 Відвідування практичних

занять К4

КТА 0,7 . . . 1,0

КТА 0,3 . . . 0,7

КТА 0 . . . 0,3

+ 2

+ 1

0

Постійно

1 і більше пропусків

Відсутність на всіх прак-

тичних заняттях модуля

+ 1

0

- 1

Якість ведення конспекту К5

Змістовно, акуратно

Є конспект

Немає конспекту

+ 1

0

- 1

241

Примітка: якщо студент пропустив усі лекції модуля, його те-

стують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату

він переходить до наступного рівня.

За таких умов творчі контакти педагога й студента значно роз-

ширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При

цьому більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стра-

тегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унемож-

ливлює випадковість і суб’єктивізм на екзамені і приводить кожного до

запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу

екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені студент може

одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом

семестру. “Вартість” екзаменаційної оцінки підсумовується з рейтингом

студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумар-

ним рейтингом. За незадовільної оцінки студент залишається на попе-

редньому рівні оцінки знань.

“Вартість” екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

Е= (М1 . . . М7) x Р1 x Р2/5,

де (М1 . . . М7) – сумарний рейтинг студента за підсумком ро-

боти протягом семестру; Р1 – коефіцієнт складності екзаме-

наційних запитань; Р2 – коефіцієнт оцінки.

Поиск по сайту: