Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Відносини авторства у рекламній діяльності



 

Об’єкти авторського права супроводжують рекламу з початку її створення. Як зазначає Ю. М. Зоріна, можна виділити внутрішні і зовнішні аспекти використання об’єктів авторського права в рекламі. До внутрішнього аспекту використання авторського права в рекламі належать сценарій, сюжет, вислів як літературні твори, малюнки, фотографії, дизайн, музичні твори з текстом і без. Зовнішнім аспектом використання об’єктів авторського права в рекламі є технічний процес доступу до самої реклами [42, 103].

Використання охоронюваних об’єктів творчості у рекламі може здійснюватися шляхом різних дій, які охоплюються тією або іншою традиційною правомочністю і вважаються використанням твору у розумінні ст. 441 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) [121] та/або ст. 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (наприклад, відтворення твору чи його фрагменту на афішах, передача твору в ефір чи по кабелю, публічна демонстрація тощо) [32].

Водночас Закон України “Про рекламу” фактично не врегулював ці правовідносини, оскільки містить лише відсилочну норму загального характеру. Згідно ст. 4 цього Закону України “Про рекламу”: “Використання у рекламі об’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права” [40].

Під терміном “використання реклами” слід розуміти процес застосування тих чи інших корисних властивостей реклами, що може здійснюватись в межах виробництва чи розповсюдження реклами. Таким чином, використовувані врекламній інформації об’єкти авторського права чи суміжних прав не змінюють свого статусу, а також своєї належності тим чи іншим особам лише на підставі факту їх використання в рекламі.

Основою законодавства України про авторське право і суміжні права є Закон України “Про авторське право і суміжні права”, яким, зокрема, регулюється відносини у сфері створення, реєстрації та відчуження елементів прав на зазначені об’єкти.

Суб’єктами авторського права, що може використовуватись в рекламі є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Об’єктами авторського права, які, зокрема, можуть використовуватись в процесі виробництва і розповсюдження реклами, є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; музичні твори з текстом і без тексту; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; похідні твори; озвучення інші твори.

Можна зробити висновок, що відносини, які виникають у сфері використання об’єктів авторського права, є авторськими правовідносинами. Суб’єктами авторських правовідносин можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи С. М. Клейменова всіх суб’єктів авторських правовідносин поділяє на дві групи. По-перше, це первинні суб’єкти, до яких належать автор та фізичні особи, які створили твір у співавторстві. По-друге, це похідні суб’єкти авторського права, до яких належать юридичні особи, а також спадкоємці чи інші правонаступники [47, 7].

Будь-який виробник бажає, щоб його товари і послуги мали успіх, щоб їхня реклама впливала на споживача. Для виробництва такої реклами необхідно прикласти певні творчі зусилля. У багатьох випадках в рекламі використовуються об’єкти авторського права, що не створюються спеціально для мети використання їх при рекламуванні певної особи чи товару, а були створені автором без будь-якого наміру використання їх в рекламі з метою самовираження його почуттів, переживань.

Як зазначає А. Л. Аліпова та В. М. Білоусов, у рекламі використовуються вже добре відомі твори, які відомі широкому загалу споживачів реклами.

Наприклад, при рекламуванні пива використовується музичний твір групи Queen “We are the champions”, яку по своїй суті можна віднести до українського фольклору через її постійне використання під час спортивних змагань і зокрема національної гри – футболу.

Фактично назва музичного твору стає салоганом торгової марки, яка покликана викликати позитивні почуття у споживача реклами [3, 331].

При виготовленні та розповсюдженні реклами важливо також враховувати права третіх осіб.

При використанні в рекламі фотографічних творів, на яких зображено фізичних осіб, окрім отримання дозволу автора, обов’язковим є встановлення наявності згоди безпосередньо особи, зображеної на такій фотографії [117, 8].

Також це стосується творів, що складають національне або світове культурне надбання. Відповідно до ст. 30 Закону України “Про авторське право і суміжні права” твори, які стали суспільним надбанням, можуть бути вільно, без виплати, використовуватися будь-якою особою за умовою дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених ст. 14 Закону [32].

Можливість використання об’єктів авторського права в рекламі може відбуватись на підставі відчуження майнових прав автора.

Слід підкреслити, що будь-якому відчуженню підлягають виключно особисті майнові права авторів творів. Особисті немайнові права авторів творів не підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 440 ЦК України, одним з майнових прав інтелектуальної власності на твір є виключне право дозволяти використання твору [121]. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, використання в такому разі оформлюється авторським договором [32].

Обов’язковою умовою використання об’єктів авторського права, які не перейшли у суспільне надбання, при виготовленні та розповсюдженні реклами є укладання відповідних авторських договорів або визначення умов про авторські права в договорах на створення та розповсюдження реклами.

Положення про авторські права можуть бути закріплені як в договорі про створення та (або) розповсюдження реклами, так і в окремих авторських договорах.

Авторський договір, як складне юридичне явище, має по своїй природі комплексний характер. По-перше, він розглядається як юридичний факт, який породжує відповідно до норм права конкретне правовідношення. По-друге, як засіб регулювання, який закріплює міру можливої та обов’язкової поведінки сторін договору, їх права та обов’язки. По-третє, договір розглядається як охоронний засіб [117, 9].

Аналіз чинного законодавства про договори щодо розпорядження авторськими правами свідчить про його недосконалість, що виявляється у термінологічній невизначеності та неузгодженості. Виділення в Законі “Про авторське право і суміжні права” договору про передачу невиключного права на використання твору не узгоджено зі ст. 15 зазначеного Закону, відповідно до якої всі майнові права, в тому числі й право на використання, визначаються як виключні.

Як зазначає Г. О. Ульянова передання виключних майнових прав на об’єкти авторського права є більш широкою категорією, ніж відчуження прав, та передбачає передання майнових авторських прав як на постійній, так і тимчасовій основі [117, 9].

Відповідно до ст. 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах [121]. Тобто, на підставі договору про передання виключних майнових прав власником майнових прав (усіх або окремих) на твір стає інша фізична чи юридична особа. Новий власник самостійно приймає рішення щодо подальшого розпорядження усіма виключними майновими правами на твір (якщо права було передано в повному складі) або частиною з них (у разі часткової передачі майнових прав).Фактичні ідентичні вимоги до договорів щодо передачі (відчуження) виключних майнових прав зазначені у ст. 31 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Зокрема, зазначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково, при чому майнові права, не зазначені авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Майнове право суб’єкта авторського права, який є юридичною
особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому
законом порядку [32].

Майнові права можуть бути відчуженим у будь-який спосіб: продажем, даруванням, обміном тощо. У відповідності до принципів свободи договору сторони вільні у визначенні своїх прав і обов’язків за договором. Права можуть бути передані як на оплатній, так і безоплатній основі, будь-якій фізичній чи юридичній особі, у тому числі й іноземній.

При відчужені майнових авторських прав у повному складі, передається увесь їх комплекс, передбачений чинним законодавством, а сам автор втрачає майнові авторські права на цей твір, набувач авторських прав стає їх єдиним власником. Якщо автор передає частину виключних майнових авторських прав, він втрачає право на передану частину прав, залишаючи за собою права, які не були передані, а набувач отримує власність лише на передані йому права [29, 39].

Договір про передачу на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок оплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України) [121].

Відповідно до ст. 1107 ЦК України, до договорів на підставі яких здійснюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власності відноситься ліцензія та ліцензійних договір [121].

Відповідно до ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності) [121].

Таким чином, можна зробити висновок, що для того, щоб використовувати чужі твори в рекламі, необхідно укласти авторський договір (це може бути, наприклад, ліцензійний договір) із власником виняткових майнових прав щодо них. Авторські договори на передачу майнових прав можуть укладатися рекламним агентством, безпосередньо виробником реклами або замовником реклами, якщо він надає матеріали для виготовлення реклами. При цьому важливе значення має закріплення повного переліку прав, які передаються.

Тому, як зазначає Г. О. Ульянова, якщо при створенні реклами в неї включаються фотографії, музика, малюнки або інші твори, створені не самим рекламо виробником, то варто врахувати, що їх без договірне використання швидше за все буде правопорушенням. І як свідчить практика, автори й інші особи, яким належать авторські права дедалі частіше звертаються до судових органів про захист своїх прав [117, 10].

Так, наприклад, рішенням Шевченківсього районного суду у м. Києві від 03 жовтня 2013 року був задоволений позов Особи_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Студія Олени Петрової “Сприяння просуванню”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Євробуд Інвест” про захист авторських прав, виплати компенсації за порушення авторських прав та зобов’язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що вона є професійним фотографом, зокрема є автором фотографії з зображенням дівчини в українському національному одязі, з метою реклами та подальшого комерційного використання, вказані фотографії були розміщені на сайті позивачки в мережі Internet.

В березні 2013 року без згоди позивачки вказані фотографії були використані відповідачем_1 для створення рекламної продукції: рекламні оголошення “Житловий комплекс “Світлиця”. Квартири від забудовника у смт. Немішаєва. Забудовник компанія “Євробуд”, для відповідача_2, замовником якої він виступав, при цьому між сторонами не укладався договір на використання цього об'єкту авторського права.

З урахуванням того, що відповідачі­_1,_2 відмовляються вирішити спір в позасудовому порядку, позивачка вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права [94].

І подібних судових справ на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень безліч.

Таким чином, у рекламі можуть використовуватись об’єкти авторського права. Використання таких об’єктів повинно здійснюватись на основі дозволу володільця майнових прав на такий об’єкт. Зазвичай, у таких випадках укладають авторський договір. Авторський договір – це загальне поняття у сфері авторського права. Передача майнових прав на об’єкти авторського права, який в майбутньому може бути використаний в рекламі може реалізовуватися шляхом укладення ліцензійного договору або договору про передання виключних майнових прав на об’єкти авторського права.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.