Принципи та основні ознаки демократії

Серед основних принципів виділимо:

1) Принцип більшості. Рішення з певного питання вважається прий­нятим, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прий­нятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідовувати права мен­шості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднува­тися з гарантіями права різноманітних меншин - етнічних, політичних, релігійних та ін.

2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використову­вати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має мож­ливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли співставляти і вибирати найефективніші про­грами розвитку суспільства.

3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розгля­дається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб'єктами політичного процесу.

4) Принцип активної участі громадян у політичному житті сус­пільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розширити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими сти­кається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування. Політичне не­вігластво породжує політичну апатію, яка в свою чергу призводить до диктатури.

Основними ознаками демократії є:

• права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві: свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо;

• свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані оперативно й об'єктивно інформувати людей про внутрішньо- та зовнішньополітичні події для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя;

• рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну за­хищеність законом. Держава покликана встановити рівноправні відно­сини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом;

• система стримувань і противаг. Вона включає у себе два основні елементи - федералізм і розподіл влади. Федералізм - це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Роз­поділ влади - це розподіл владних функцій між законодавчою, виконав­чою та судовою гілками влади. У систему стримувань і противаг входить і контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців;

• наявність політичного й ідеологічного плюралізму. Плюралізм перед­бачає багатоманіття ідей, теорій, багатопартійність.

Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, що може призвести до диктатури та тиранії;

• можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних струк­тур.

Форми протесту - найрізноманітніші: демонстрації, пікети, петиції, страйки, марші протесту тощо.

Теми доповідей і рефератів

Політичний плюралізм як універсальний спосіб забезпечення демократії.

Конституційні гарантії демократії в Україні.

Основні концепції демократії.

Форми демократії.

Література

Лрон Р. Демократия и тоталитаризм. - М., 1993.

Дай Т., Зиглер X. Демократия для элити. - М., 1991.

Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и проблеми в Восточной Европе І/ Вопросы философии. - 1990. - №2.

Грозіцька Т. Консенсусна теорія демократії: оптимальна модель для України // Нова політика. - 1998. - №5 (19).

Забежало II. Важкий шлях до демократії і свободи //Політологічні читання. -1994. - №1.

Кельман М. Десять засад демократії //Право України. - 1996. - №8.

Ковлер А. И. Исторические форми демократии. - М., 1990.

Лобер В. Демократия: от зароджения идеи до современности. - М., 1990.

Остром В. Демократия и самоуправление //Государство и право. - 1994. - №4.

Салмин А. М. Современная демократия. - М., 1992.

Сорос Д. Утвердження демократії. - К., 1994.

Токвіль А. О демократии в Америке. - М., 1994.

Трипольський В. Демократія і влада // Віче. - 1997. - №1.

Трипольський В. Тернисті шляхи демократії: спроба політологічного аналізу //Ук­раїнський історичний журнал. - 1994. - №6.

Піча-схеми

39. Поняття "демократія", його сутність

Термін "демократія" походить від грецького demos - народ і kratos -влада, що означає "народовладдя". Вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.

Демократія розширює сфери індивідуальної свободи, соціалізм її обмежує. Демократія утверджує найвищу цінність коленої людини, соціалізм перетворює людину у простий засіб, цифру. Демократія і соціалізм не мають міме собою нічого спільного, крім одного слова: рівність. Але подивіться, яка відмінність; якщо демократія прагне до рівності в свободі, то соціалізм - до рівності в рабстві і примусі. А. де Токвіль

Демократія - це влада народу, із народу і для народу. А.Лінкольн

Демократія - це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права та свободи людини, рівність, соціаль­на справедливість, солідарність.

Демократія поділяється на пряму (безпосередню), плебісцитарну, представницьку (репрезентативну).

Пряма демократія - це безпосередній вираз особою своїх політич­них прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень.

Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що остання передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян об­межені і зводяться до голосування "за" чи "проти" певного законопро­екту чи рішення.

Представницька демократія - це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх пред­ставників (депутаті»), які покликані виражати їхні інтереси.

Демократію характеризують:

• визначення народу единим джерелом влади, сувереном у дер­жаві;

• рівноправність громадян (як мінімум - рівність їх виборних прав);

• підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;

• виборність законодавчих органів влади;

• пріоритет прав людини над правами держави;

• обмеження влади більшості над меншістю;

• повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

• розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації у єдиному центрі.

Погляд. Україна - молода демократична держава, тому не може ще в повному обсязі застосувати у своїй практиці всі європейські норми і стандарти демократичного життя.

У країнах Західної Європи демократія розвивається понад сто років, Україна ж стала на цей шлях лише в 90-і pp. XX ст. і їй ще багато треба зробити, щоб прискорити інтеграцію в зако­нодавчий європейський процес.

УВАГА! Сучасна модель демократії – плюралістична демократія. Це система представницького правління, за якою парламентарі обираються народом і є відповідальними перед ним.

Поиск по сайту: