Демократичні форми організації життєдіяльності суспільства з'являються ще у первіснообщинному ладі. Родоплеменна демократія грунтується на кровнородинних зв'язках, спільній власності, відносній нечисельності населення, простій господарській діяльності. Ще не було чіткого поділу управлінської та виконавчої праці, не було спеціального апарату управління та примусу.
Відносини між людьми регулювалися звичаями та табу. Влада старійшин та вождів підтримувалася моральним авторитетом. Первісна демократія мала великий вплив на появу демократичних держав, першою серед яких була Афінська республіка (V ст. до н. є.).
У період Середньовіччя утворилося панування авторитарних, переважно монархічних, форм державного правління.
Саме слово "демократія" зникає з політичного лексикону майже на двісті років.
Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. починають закладатися основи сучасних демократичних систем. Ще у Новий час, коли утверджуються капіталістичні форми організації господарського та політичного життя, формується класична ліберальна модель демократії. Основними цінностями ліберальної демократії є: визнання особи первинним і головним джерелом влади; пріоритет прав і свобод індивіда в суспільному житті; права особи закріплюються в конституції, контроль за дотриманням якої покладається на незалежний суд. Ліберальна демократія передбачала необхідність розподілу влади, створення системи стримувань і противаг.
У системі демократії відбувається обмеження влади більшості над меншістю, забезпечення індивідуальної та групової автономії та свободи. Лібералізм демократії передбачає свободу особи, визнану та гарантовану державою. У той же час ліберальна демократія має чимало недоліків, зокрема, надмірний індивідуалізм, применшення ролі держави у регулюванні економічного та політичного життя тощо.
Сучасна модель демократії - плюралістична демократія. Це система представницького правління, за якою уряди обираються народом і є відповідальним перед ним.
Таблиця І. Основні концепції демократії
Колективістські
концепції
Індивідуалістичні
концепції
Плюралістичні
концепції
Заперечення автономії особи, ставлення до неї
як складової єдиного соціального організму.
Пріоритет прав особи над правами держави.
Зацікавлена група - центральний елемент
політичної системи.
Індивідуальна свобода як відсутність обмежень.
Суперництво і баланс інтересів - основа
демократичної влади.
Первинність великого соціального об'єкта (нації, церкви та ін.) у визначенні поведінки
громадянина.
Обмеження компетенції і сфери діяльності
держави, невтручання в справи громадянського
суспільства.
Держава - арбітр, який забезпечує
Саморегулювання суспільства.
Дифузія державної влади.
Державна підтримка соціально незахищених
груп та прошарків населення.
Множинність владних еліт.
Демократичній системі правління притаманні такі ознаки:
• можливість змінити уряд без застосування сили;
• легітимність опозиції;
• вільна преса, відсутність цензури;
в можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування;
• високий рівень участі громадян у політичному процесі;
• гарантовані права та свободи людини й громадянина;
• регулярні, чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;
• по-справжньому конкурентна боротьба за владу.
Протягом XX ст. відбувалася значна еволюція демократичного ідеалу. Якщо Й. Шумпетер, австрійсько-американський теоретик демократії, вважав, що для демократичного режиму достатніми є такі риси як загальне виборче право, конкуруючі партії, то сьогодні вважається обов'язковим, щоб ці демократичні процедури ще й вели до таких демократичних результатів, як відповідальність еліти перед народом, залученість мас до політики, захищеність меншості.