Вплив соціокультурних та соціодемографічних чинників на розуміння

Розумі́ння — психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

У психолінгвістиці розуміння трактується переважно як результат сприйняття мовного повідомлення.

В українському суспільстві, як і в будь якому іншому, існують сталі «традиційні» фрейми сприйняття певних дій або ситуацій, що активно культивуються ЗМІ та з часом набувають в свідомості населення характер легітимних практик (Легітимність — це широке та складне явище, яке виражає зв'язок інтересів людей з їх внутрішньою оцінкою, яка залежить від їх стверджень, світосприйняття та повсякденного життя. Легітимність може бути частковою та навіть неузгодженою, оскільки в суспільстві існують різні прошарки населення з різними інтересами). Існуючі в свідомості стереотипии сприйняття певних дій мають соціокультурні особливості та обумовлені рівнем інформованості та рівнем розуміння.

Соціальний чинник (факт) - це поняття, пов'язане з об'єктивним існуванням світу, що відображає результат взаємодії індивідів, соціальних груп, спільнот, класів і інших соціальних утворень. Соціальним чинником є одинична, суспільно значуща подія або сукупність однорідних подій, типових для тієї чи іншої сфери соціального життя або характерних для певних соціальних процесів.

Соціальні чинники безпосередньо впливають на індивіда протягом усього життя. Вони регулюють його поведінку, заохочують за підпорядкування собі і карають за неприйняття. Людина народжується - товариство з установленими в ньому соціальними фактами вже існує, людина вмирає - суспільство залишається.

Товариство сильніше індивіда, логіка і механізми його життєствердження укладені в ньому самому, а не в одиницях, його складових. Якщо соціальні факти є справжніми фактами, тобто якщо вони розглядаються як існуючі поза індивідуальної свідомості, то це означає, що вони можуть досліджуватися також, як і явища природи, як якісь дані нам у спостереженнях емпіричні об'єкти.

Інтерпретація твору. Розуміння й інтерпретація (витлумачення). Правила інтерпретації. Об'єднання правил інтерпретації у систематичне знання.

Інтерпретація (від латинського тлумачення, пояснення) – тлумачення літературного твору, розкриття його змісту і форми, з метою осягнення його смислу та ідейно-художньої концепції. Інтерпретація здійснюється як переоформлення художнього змісту, тобто за допомогою його «перекладу» реципієнтом.

Інтерпретація існувала вже в античній філології («алегоричне» тлумачення текстів, наприклад Сократ тлумачив смисл пісень Симоніда).Раніше вона чітко не відмежовуваласьвід герменевтики (напрямку наукової діяльності, пов’язаному з дослі-

дженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів). В наш час герменевтика тлумачиться як теорія будь-якої інтерпретації, як всеохопна наука про «мистецтво розуміння».

Теорія інтерпретації у зв’язку із загальною теорією герменевтики стає одним із найпопулярніших предметів наукових досліджень. Виразно вимальовувались у них дві протилежні тенденції з проміжною третьою:

1. Об’єктивістська (редукційна): вважається, що значення, яке дав літературному творові сам автор (первісне значення самого тексту) є визначальним і узагальнено-пізнавальним.

2. Суб’єктивістська: вважається, що значення тексту відносне; не текст обумовлює (детермінує) інтерпретацію, а інтерпретація є продовженням тексту.

3. Раціональна: виходить з того, що значення літературного твору – це результат «діалогу» чи «інтеракції» між текстом і його реципієнтом.

Предмет інтерпретації

Предметом інтерпретації можуть бути:

1. Будь-які елементи літературного твору (фрагменти, сцени, мотиви, персонажі, алегорії, символи, тропи, і навіть окремі речення і слова, співвіднесені з відповідним контекстом або поза текстовою ситуацією).

2. Літературний твір як цілісність (коли у творі й поза ним відшуковується те завуальоване, приховане, що з’єднує всі компоненти в одне ціле й робить твір неповторним).

3. Літературна цілість вищого порядку, ніж літературний твір (творчість письменника, літературна школа, літературний напрям, літературний період).

Розрізняють інтерпретацію читацьку, науковуі творчо-образну.

1. Читацька (первинна) інтерпретація базується на тому загальному враженні і розумінні художнього твору, який отримує читач при його прочитанні; вона не завжди оформляється у свідомості читача в логічні конструкції, залишаючись часто у вигляді переживання, настрою, відчуття.

2. Літературознавець, відштовхуючись від своїх читацьких вражень, формулює їх достатньо чітко і потім перевіряє аналізом, внаслідок чого народжується наукова інтерпретація, яка претендує вже на статус об’єктивної істини і від якої тому потрібна фактична, логічна і емоційна доказовість.

3. Творчо-образна інтерпретація – це «переклад» літературно-художніх творів на мову інших мистецтв. Багато художніх творів можуть породжувати різні, часто прямопротилежні інтерпретації, що викликає літературно-критичні і наукові дискусії.

Тому центральною проблемою теорії і практики інтерпретації була і залишається проблема її правильності, адекватності. Спочатку твір інтерпретувався для того, щоб правильно зрозуміти його значення, адекватно сприйняти той зміст, який у нього вкладений. Проблеми правильності інтерпретації завжди були в центрі уваги інтерпретаторів, були предметом критичних дискусій. Головна складність адекватної інтерпретації полягає в тому, що художнє значення необхідно виразити немистецькими засобами.

Рівні інтерпретації:

Той, хто споглядає, вже інтерпретує, тлумачить. Це може відбуватися на рівні

· підсвідомості (мимовільна інтерпретація),

· певних висновків чи узагальнень (фрагментарна інтерпретація),

· цілеспрямованого, зацікавленого, осмисленого прагнення зрозуміти (мистецтво інтерпретації).

У кожному разі виявляє себе проблема розуміння. Зрозуміти художній текст – значить проникнути в потаємні смисли його образів і значень. Шлях до такого розуміння лежить через опанування природи Слова та специфіки (правил) творення тексту. Розуміє той, хто володіє мовою тексту, здатний «перекладати» образну мову на своє розуміння.

Поиск по сайту: