Природа розуміння. Рівні розуміння. Розуміння і пізнання

Розрізняють два основних рівні розуміння тексту: рівень значення і

рівень смислу/змісту (хоча кожен з них ще включає по декілька проміжних

рівнів). Перший пов'язаний із встановленням значень сприйнятих мовних

одиниць та їх безпосередніх зв'язків, другий —з розумінням змісту тексту

як цілісної мовної одиниці. У зв'язку з цим навички та вміння, які

забезпечують розуміння тексту, умовно поділяють на дві групи, хоча

В процесі пізнання фактично використовуються усі здібності людини. Найважливіші серед них: почуття (“живе споглядання”) і розум (мислення, раціональне).Безпосередній, первинний зв’язок людини з оточуючим світом здійснюється за допомогою почуттів. Чуттєве пізнання реалізується у трьох основних взаємопов’язаних формах: відчуття, сприйняття, уявлення. Відчуття, як найпростіша форма чуттєвого досвіду, відображає в свідомості окремі сторони і властивості предметів, внутрішні стани організму. Відчуття є компонентами більш складного чуттєвого образу — сприйняття. Сприйняття — це цілісний образ предмету, синтез окремих відчуттів. Оперування сприйняттями здійснюється в рамках уявлень. Уявлення — це узагальнений чуттєвий образ предмету, який впливав на органи чуття в минулому, але не сприймається в даний момент. Розрізнюють уявлення пам’яті, уяви та ін. Пізнавальна роль чуттєвих даних вагома, але їх неприпустимо абсолютизувати, як це робивсенсуалізм (Ф. Бекон, Дж. Локк та ін.). На відміну від чуттєвого, раціональне пізнання пов’язано зі світом опосередкованого, тобто використовує посередників, якими є слова, жести, знаряддя та ін. Формами раціонального пізнання є поняття, судження, умовиводи. Поняття виражає загальні ознаки і зв’язки предметів, абстрагуючись від решти їхніх властивостей. Будь-яке поняття є результатом узагальнення і абстрагування , який зафіксований у дефініціях. Судження — це форма мислення, яка виражає зв’язок понять у вигляді речення, яке характеризує предмети, тобто щось стверджує або заперечує про них. Умовивід оперує судженнями і поняттями, переходить від одних з них до інших, демонструючи цим протікання мислительного процесу. Пріоритетність ролі розуму, мислення і одночасно приниження значущості чуттєвого пізнання декларував Почуття і мислення знаходяться в тісній єдності один з одним. З одного боку, чуттєві дані завжди подані в людському пізнанні лише в тих або інших раціональних формах, а з іншого — наше мислення користується мовою — системою чуттєво сприймаємих знаків.

Важливим засобом осягнення дійсності є феномен “розуміння”. Для герменевтики — впливового напрямку сучасної західної філософії — проблема розуміння і його співвідношення з пізнанням є ключовою. Герменевтика стверджує, що пізнання істини можливе лише в процесі діалогу по-різному мислячих людей. Але будь-який діалог вимогає розуміння і взаєморозуміння. Саме розуміння характеризується як процес пошуку смислу (предметного змісту), укладеного автором в той або інший текст. Розуміння є “реальний рух в смислах” (Г.Гадамер), бо зрозуміти можна тільки те, що має смисл. Його необхідною умовою є діалог особистостей, текстів, культур, аспособом здійснення — мова.

3.1 Безпосередньою метою пізнання є істина. Історія філософії являє різні розуміння і відповідно різні визначення істини. Істина — це знання, відповідне дійсності, яке співпадає з нею (класична концепція істини або теорія кореспонденції, відповідності). Істина — логічна несуперечливість знання, узгодженість частин знання, які складають істину, між собою (теорія когеренції, узгодженості). Істина виражається зведенням теоретичних знань до емпіричних фактів (позитивізм). Істина — це плід прийнятої згоди вчених між собою (конвенціоналізм). Істина — корисність знання в досягненні поставленої людиною мети (прагматизм).

36. Мислення - пізнавальний психічний процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення зв'язків і стосунків між предметами об'єктивної дійсності. Мислення - процес, пов'язаний з обробкою інформації, або отриманої через відчуття, або збереженої в пам'яті в результаті особистого досвіду, з тим, щоб бути в змозі реагувати в новій ситуації.
Операції мислення :

-аналіз (уявний розподіл) - виділення в об'єкті тих або інших його сторін, елементів, властивостей, зв'язків, стосунків і так далі; це розчленовування пізнаваного об'єкту на різні компоненти.

-синтез (уявне об'єднання) - розумова операція, що дозволяє в єдиному аналітико-синтетичному процесі мислення переходити від частин до цілого.

-узагальнення (уявне об'єднання в клас або категорію) - об'єднання багатьох предметів -порівняння - зіставленні предметів і явищ, їх властивостей і у виявленні спільності або відмінності між ними.

-абстрагування (виділення одних ознак і отличение від інших) - розумова операція, заснована на відверненні від несуттєвих ознак предметів, явищ і виділенні в них основного, головного.

- класифікація - систематизація встановлення зв'язків між поняттями або класами об'єктів.

- категоризація - операція віднесення одиничного об'єкту, події, переживання до деякого класу, яким можуть виступати вербальні і невербальні значення, символи і тому подібне.

Побічним продуктом логіки є рецепти мислення, тобто опис того як люди та інші розумні істоти/машини/системи повинні мислити. При цьому такі рецепти не є суттєвими для предмету самої логіки, але є радше одним із її практичних застосувань. Більш того, вони не повинні розглядатись як опис того як люди насправді мислять, що є предметом дослідження інших дисциплін, зокрема коґнітивної психології.
Логічне мислення — здатність мислити точно й послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, та вміння викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової та практичної діяльності, у тому числі і в роботі, до прикладу, юриста, яка потребує точності мислення, обґрунтованості висновків. Міркування, в яких відсутні строга логіка, а натомість присутні непослідовність і протиріччя, ускладнюють справу, — і можуть стати причиною судової помилки.
Логічний аналіз тексту необхідний на всіх етапах роботи над текстом. Розбирати текст, побудований логічно правильно, легко. Якщо логічну чіткість тексту порушено, його форма не­зрозуміла, оцінити його дуже важко. Обмежитись тільки кон­статацією факту у такому випадку ми не можемо, оскільки від редактора вимагається точний і обґрунтований висновок.

Логічний аналіз тексту ґрунтується на двох операціях:

1) уявному поділі тексту на частини;

2) дослідженні зв’язків між цими частинами, між змістовими одиницями тексту і позатекстовою дійсністю.

Звернути увагу на те, яким способом пов’язані між собою змістові елемен­ти: сполучниками, розділовими знаками і якими саме.

Кожний сполучник у тексті сигналізує про на­явність певних логічних зв’язків, певних логічних відношень між поняттями, судженнями.

Прийоми виявлення логічних:
1. Виокремлення слів або розділових знаків, що передають характер логічних зв’язків.
Наприклад, читаючи текст, де між двома поняттями стоїть сполучник і, ми подумки повинні зробити висновок, що тут поєднано члени поділу одного поняття.
2. Зіставлення суджень чи понять, логічний зв’язок між яки­ми словесно чи пунктуаційно не виражений.
1. Чітке виокремлення суджень і максимальне згортання їх до простих.

Це спрощує і робить зручним процес співставлення суджень.
1. Зіставлення суджень про той самий або близький пред­мет упродовж одного судження.

Співставляючи такі судження, редактор не може не помітити порушень закону несуперечності.
2. Зіставлення логічно однорідних членів з узагальню­вальним чи загальним словом і між собою.

Без такого зіставлення виявити порушення правил поділу чи узагальнення усіх понять ряду неможливо.

На практиці узагальнююче словосполучення слід замінити одним словом, яке за змістом здатне замістити все словосполу­чення.

Поиск по сайту: