Особи, щодо яких судом застосовано примусове лікування, піддягають обов'язковому комісійному переосвідуеанню не рідше ніж один раз на б місяців.
Висновок комісії лікарів психіатрів може бути таким:
1) особа видужала повністю;
2) стан її здоров'я покращився настільки, що вже немає необхідності в раніше застосованих примусових заходах медичного характеру.
У першому випадку порядок дій є таким. 382
За наявності такого висновку головний психіатр органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де утримують особу, вносить подання до суду:
— який застосував примусові заходи або
— за місцем лікування.
До подання додають висновок комісії психіатрів.
Суд розглядає це подання в такому самому порядку, як і під час вирішення питання про застосування примусового лікування, однак повинен забезпечити явку особи, що видужала.
Якщо у суду є сумніви щодо правильності висновку комісії, то він може викликати в судове засідання її члена.
Суд має обов'язково повідомити адміністрацію психіатричної лікарні та головного психіатра про час розгляду справи.
Якщо примусове лікування скасовують щодо особи, яка захворіла після вчинення злочину, то суд повинен одночасно вирішити й питання про відновлення кримінальної справи. Останню не може бути відновлено, якщо:
— сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності;
— скасовано кримінальний закон, шо діяв під час провадження у справі;
— видано акт амністії тощо.
За наявності таких обставин кримінальну справу закривають. Якщо справу відновлюють, то її направляють:
— для провадження досудового слідства;
— для судового розгляду з етапу судового слідства (якщо було встановлено факт наявності психічної хвороби).
Час перебування в медичному закладі, якщо цю особу буде засуджено до позбавлення волі або виправних робіт, зараховують у строк відбування покарання.
У другому випадку (якщо покращився стан особи) змінюють примусовий захід на інший. Порядок дій е таким самим, тільки суд (суддя) своєю ухвалою (постановою) змінює примусовий захід на інший:
— із психіатричної лікарні з суворим наглядом особу госпіталізують до психіатричної лікарні з посиленим наглядом;
— із психіатричної лікарні з посиленим наглядом — до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом;
- скасовують госпіталізацію і вирішують питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
- особу передають на піклування родичам чи опікунам за обов'язкового лікарського нагляду.
На ухвалу, постанову, винесені судом або суддею про застосування, зміну чи скасування примусового лікування може бути подано
383
апеляційну чи касаційну скаргу або внесено апеляційне чи касаційне подання прокурора в загальному порядку.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 6:
і. У результаті судового розгляду кримінальної справи про не-' осудних чи обмежено осудних осіб може бути прийнято рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, про закриття слрави, про направлення її для провадження досудового слідства.
2. Примусові заходи суд може скасувати (в разі повного видужання особи) або змінити (якщо стан її здоров'я покращився).
3. Якшо примусове лікування скасовують щодо особи, яка захворіла після вчинення злочину, то суд повинен одночасно вирішити й питання про відновлення кримінальної справи.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ;
1. Особливості провадження у кримінальних справах про застосування примусових заходів медичного характеру передбачають не ускладнення процесу, а забезпечення прав особи, щодо якої його здійснюють.
2. У цих справах є обов'язковим провадження досудового слідства, участь захисника і провадження експертизи.
3. Принцип змагальності реалізується без участі особи, щодо якої здійснюється провадження.
4. Примусові заходи медичного характеру може бути застосовано, змінено і скасовано виключно за рішенням суду.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
Постанова Пленуму Верховного Сулу України від 19 березня 1982 р. № 2 "Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Ма,ія-ренка. — К., 2004.
Наукові та навчальне-методи ч ні джерела
1. Галаган А. И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми. — К., 19S6.
2. Дергай Б. И. Особенности расследования по делам невменяемых. — Волгоград, 1976.
3. Ковтун Н. И. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — Н. Новгород, 1998.
4. Комарова ff. А., Сидорова Н. А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — СПб., 1996.
5. Михайлова Т. А, Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1987.
6. Николюк В. В., Кааьницкий В. В. Уголовно-процессуальная деятельность по применению принудительных мер медицинского характера. — Омск, 1990.
7. Радаев В. В. Расследование преступлений, совершенных лицами с психическими недостатками. — Волгоград, 1987.
8. Рыжаков А. П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1997,
9. Щерба С. П. Расследование и судебное разбирательство по делам лии, страдающих физическими или психическими недостатками. — М., 1975.
10. Яцкевич А, Г. Процессуальное положение лиц, участвующих в производстве по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1992.