ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

СКЛАДАННЯМ ОБВИНУВАЛЬНОГО

ВИСНОВКУ

1. Дії слідчого з ознайомлення учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи.

2. Поняття, значення, форма та зміст обвинувального висновку.

1. ДІЇ СЛІДЧОГО З ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ

ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Слідчий, визнавши, що в ході досудового слідства виконано всі завдання, повинен ознайомити певних учасників стадії з усіма ма­теріалами кримінальної справи.

Перед тим, як зробити ІІе, слідчий має додатково перевірити:

• чи роз'яснено учасникам процесу їхні права та обов'язки;

• чи немає підстав для зміни або доповнення обвинувачення;

• чи немає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу;

• чи виділено матеріали шодо обвинувачених, злочини яких слід розслідувати в іншій кримінальній справі;

• чи зібрано всі дані, що характеризують особу обвинуваченого;

• чи закрито кримінальну справу (за наявності до того підстав) щодо окремих осіб або щодо окремих фактів злочинів, обвинува­чення за якими не підтвердилося;

• чи правильно підшито та пронумеровано матеріали кримі­нальної справи;

• дотримання всіх інших вимог закону.

Перевіривши ці обставини, слідчий, перед тим як розпочати складання обвинувального висновку, повинен виконати сукупність лій щодо ознайомлення учасників досудового слідства. Оскільки ці ДІЇ виконують у послідовності, чітко визначеній кримінально-процесуальним законом (статті 218—223 КПК), можна стверджувати, Що вони утворюють у своїй єдності певну процедуру, У межах останньої можуть бути як обов'язкові, так і факультативні дії.

Обоє 'язкові до виконання дії є такими тому, що їх здійснюють Незалежно від волі того чи Іншого учасника розслідування (на­приклад ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи).

248

249

Факультативними є дії з ознайомлення з матеріалами кримі­нальної справи, що 'їх виконують тільки в разі заявления про цс клопотання відповідним учасником (наприклад ознайомлення ци­вільного позивача з матеріалами справи).

Кожну із проведених лій фіксують у певному документі. Як свідчить досвід викладання, положення щодо процедури оз­найомлення заінтересованих учасників досудового слідства з ма­теріалами кримінальної справи студенти найкраще опановують у вигляді таблиці.

250

251

Загальні правила ознайомлення заінтересованих учасників досудо-вого слідства з матеріалами кримінальної справи.

1. Матеріали справи пред'являють для ознайомлення у підши­тому та пронумерованому вигляді. Законом не встановлено правила, за якими належить систематизувати перед підшивкою матеріали! справи. Практикою ж напрацьовано такі "неписані" правила систе­матизації:

• матеріали кримінальної справи слід систематизувати не тіль­ки після закінчення досудового слідства, а й у ході провадження у | справі, що заощаджує сили І час слідчого;

• матеріали підшивають у папку зі щільного паперу або картону. Підшита справа за зовнішнім виглядом має нагадувати добре пе­реплетену книгу;

• матеріали діяльності в стадії порушення кримінальної справи підшивають повністю;

• матеріали кримінальної справи, отримані слідчим від органу дізнання й порядку ст. 109 КПК, як правило, повинні розміщува­тися без зміни їх систематизації;

• в одному томі справи підшивають 250—300 аркушів;

• нумерують не сторінки, а аркуші справи. Першою підшивають і нумерують постанову про порушення кримінальної справи (якшо в одному провадженні об'єднано кілька справ — то постанову про порушення першої кримінальної справи), а останнім — протокол про виконання вимог ст. 218 КПК шодо ознайомлення обвинува­ченого і його захисника з матеріалами справи;

• залежно від складності кримінальної справи, її обсягу, кіль­кості обвинувачених та інших обставин застосовують хронологічний (матеріали систематизують за датами провадження слідчих та інших процесуальних дій), тематичний (за епізодами, окремими обвину­ваченими або об'єктами злочинної діяльності) та змішаний спо­соби систематизації матеріалів справи (С. П. Єфімічев).

2. Учасникам надають можливість ознайомитися з усіма мате­ріалами кримінальної справи (винятки становлять тільки матеріали про застосування заходів безпеки, які зберігають окремо від кримі­нальної справи). Це правило стосується і тих випадків, коли у справі розслідували кілька епізодів злочинної діяльності, а учасник про­цесу має стосунок тільки до одного чи кількох із них.

3. Ознайомлювані з матеріалами справи учасники мають право робити з них виписки. Таке право надано особам з метою забез­печення можливості посилатися на докази у суді із зазначенням аркушів справи, на яких їх викладено.

4. Час ознайомлення із матеріалами справи зараховують у строк досудового слідства і тримання особи під вартою.

252

5, Пред'являючи додаткові матеріали досудового слідства (мате­ріали виконання клопотань учасників), заборонено змінювати попе­редній порядок розміщення документів у справі.

Після ознайомлення відповідних учасників із матеріалами кри­мінальної справи втрачає чинність правило про неприпустимість розголошення даних досудового слідства ("таємниця слідства"). Із матеріалами справи ознайомлюються обидві сторони (обвинува­чення та захисту).

Позитивне значення ознайомлення з матеріалами справи полягає в тому, що воно:

1) дає змогу сторонам підготуватися повною мірою до обстою­вання своїх прав і інтересів у суді;

2) допомагає виявити та усунути недоліки і прогалини досудового слідства.

Ознайомлення з матеріалами справи має і негативне значення, бо дає змогу сторонам у деяких випадках:

• "підкорегувати" свої показання у суді ("згадати" або "забути" якісь обставини);

• "нагадати" свідкам деякі обставини;

• вжити інших заходів до усунення із процесу "невигідних" для себе доказів.

Окрім того, ознайомлення з кримінальною справою позбавляє сторони можливості подати у суді докази, невідомі для іншої сто­рони, і позбавити у такий спосіб можливості спростувати їх.

Уразі повернення справи від прокурора чи із суду для проваджен­ня додаткового розслідування таємниця останнього стосується тільки даних, отриманих у ході додаткового провадження.

Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи зачіпає по­ложення принципу змагальності. Тому в деяких державах (США, Англія) вважають елементарним заперечення обов'язку органів, які закінчують досудове провадження, ознайомлювати його учас­ників з усіма матеріалами кримінальної справи. Кожна із сторін збирає свої докази. Сторони дізнаються про докази, зібрані "проце­суальним супротивником", у повному обсязі лише під час судового розгляду.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Перед тим, як розпочати ознайомлення учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи, слідчий повинен перевірити, чи немає прогалин і недоліків у справі, підшити її та пронумерувати аркуші.

2. Матеріали кримінальної справи підшивають не хаотично, а з Урахуванням напрацьованих практикою правил їх систематизації.

3. Сукупність процесуальних дій із ознайомлення заінтересова учасників досудового слідства з матеріалами справи становить процедуру, в межах якої є як обов'язкові до провадження дії, так • факультативні.

2. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ, ФОРМА ТА ЗМІСТ ОБВИНУВАЛЬНОГО ВИСНОВКУ

Обвинувальний висновок — це кримінально-процесуальний в якому відображено рішення слідчого, затверджене прокурором, чи самого прокурора про закінчення досудового слідства І направ­лення кримінальної справи до суду для вирішення питання про винність обвинуваченого.

В обвинувальному висновку:

• підбивають підсумки проведеного розслідування;

• дають юридичну кваліфікацію злочину;

• викладають аналіз зібраних доказів. Підставами до складання обвинувального висновку є:

1) встановлення особи, яка вчинила злочин;

2) пред'явлення їй обвинувачення;

3) обґрунтованість обвинувачення достатньою сукупністю доказів;

4) відсутність підстав до закриття кримінальної справи або направлення її до суду для вирішення питання звільнення обвину­ваченого від кримінальної відповідальності.

Основні положення щодо складання обвинувального висновку, які впливають на його значення:

1) це рішення обумовлює розвиток кримінального процесу, пере­хід його із стадії досудового слідства в судові стадії;

2) обвинувальний висновок визначає межі судового розгляду справи. Тому він має відповідати таким вимогам;

• бути об'єктивним (спиратися в ньому треба тільки на переві­рені докази);

• визначеним (однозначним), а не альтернативним щодо квалі­фікації злочину;

• юридичне обґрунтованим, з посиланням на норми криміналь­ного, кримінально-процесуального та інших галузей права;

• я обвинувальному висновку слід уникати надміру натураль­ного опису злочинних дій, що мають жорстокий або інтимний! характер. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України \ від 29 червня 1990 р. № 5 "Про виконання судами України законо- ' давства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судо- ; вого розгляду кримінальних справ і постановления вироку" суддям] рекомендовано кримінальні справи, обвинувальні висновки у яких

254

складено з недопустимою натуралізацією опису злочинних дій, що унеможливлює їх публічне оголошення, зі стадії попереднього розгляду справи відповідно до вимог сг. 230 КПК повертати проку­ророві для складання нового обвинувального висновку;

• текст має відповідати вимогам щодо граматики, лексики тощо.

форма обвинувального висновку — це його внутрішня структура. Згідно з ч. 2 ст. 223 КПК обвинувальний висновок складається з описової та резолютивної частини* і додатків.

В описовій частині зазначають:

— обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві;

— місіїе, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених (як їх викладено у постанові про при­тягнення як обвинуваченого), а також зібрані у справі докази та відомості про потерпілого;

- показання кожного із обвинувачених по суті пред'явленого обвинувачення, доводи, наведені на свій захист, і результати їх пе­ревірки;

— наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують по­карання.

Існує чотири способи викладення у описовій частині фактичних обставин справи: 1) систематичний; 2) хронологічний; 3) поепізод-ний; 4) змішаний.

У резолютивній частині:

- наводять відомості про особу кожного із обвинувачених (ан­кетні дані);

— коротко викладають суть обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, її кваліфікуючих ознак (якщо вони є).

До обвинувального висновку додають:

1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазна­ченням їх адрес та аркушів справи, де викладено їх показання або висновки. У списку з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 КПК, •застосовано заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначають псевдонім, а замість адреси — назву органу, який здійснює заходи безпеки, та його адресу;

2) довідку про рух справи та про застосування запобіжного за­ходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо їх заарештовано;

3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

Об'єктивно в обвинувальному висновку е і вступна частина, де містяться вимітка про затвердження висновку прокурором, назва документа ("обвину­вальний висновок"), вказується номер кримінальної справи, хто є обвинуваче­ний у справі. Цю частину законодавець не регламентує.

255

4) довідку про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи;

5) переклад обвинувального висновку мовою, якою володіє об­винувачений (якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не він не володіє).

Кількість примірників обвинувального висновку визначають із такого розрахунку: по одному — у кримінальну справу (оригінал), прокуророві, який здійснює нагляд за досудовим слідством, об­винуваченому (кожному). Якшо у справі притягнено як обвинува­ченого неповнолітнього, то слід виготовити примірники обвину­вального висновку для законного представника обвинуваченого (якщо їх декілька, то для кожного) та для направлення прокуророві вищого рівня.

З обвинувальним висновком ніхто із учасників досудового слідства не ознайомлюється, однак його додають до опису до­кументів, що містяться у кримінальній справі. Підшивають об­винувальний висновок до справи після протоколу (протоколів), складених відповідно до вимог ст. 218 КПК, Між цим протоколом і обвинувальним висновком не повинно бути жодних документів.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Обвинувальний висновок є підсумковим для стадії досудового слідства процесуальним документом, в якому відображають резуль­тати провадження в цій стадії.

2. Обвинувальним висновком окреслюються межі майбутнього судового розгляду кримінальноїсправи.

3. Цей процесуальний документ складається із описової, резо­лютивної частини та додатків.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

1. Перед тим, як ознайомити учасників лосудового слідства з матеріалами кримінальної справи, слідчий повинен додатково пе­ревірити, чи не було під час провадження в ній порушень закону.

2. Ознайомлення з матеріалами досудового слідства здійснюєть­ся за правилами та u порядку, визначеними законом.

3. Прийняття рішення про складання обвинувального висновку є однією із форм закінчення досудового слідства.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДОТЕМИ

Нормативи о-правові акти

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р-№ 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Супу України 3 питань судового розгляду кримінальник справ

256

і постановления вироку" // Постанови Пленуму Верховного Суду Ук­раїни у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К.., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

1. Бем>зеров Ю. Н., Ефимичєв С. П. Обвинительное заключение. — М 1992.

2. Быков В. М., Гришин Ю. А. Обвинительное заключение по группово­му уголовному делу: Лекция. — Ташкент, 1988.

3. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением об­винительного заключения: проблемы и пути реформирования. — Луганск. 1999.

4. ЕфимичЕв С. П. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением. — Волго­град, 1977.

5. Ефимичев С. П. Оформление уголовного дела. — Волгоград, 1990.

6. Калмыков Ю. Н., Стремовскии В. А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — Ростов-на-Дону, 1970.

7. Каткова Т. В., Каткова А. Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі. — Харків, 2002.

8. Коханов В. А., Савкин А. В. Обвинительное заключение по уголовно­му делу. — М., 1993.

9. Мариупольский Л. А., Статкус В. Ф., Тульчина В. С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — М., 1969.

10. Питерцев С. К. Составление обвинительного заключения. — Л., 1988.

11. Постовой Д. А- Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. — Харьков, 1964.

12. Рыжиков А. П. Окончание предварительного расследования. — М., 1999.

13. Якубович Н. А. Окончание предварительного следствия по делам, направляемым в суд. — М., 1970.

257

ЛЕКЦІЯ 14

Поиск по сайту: