Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Верховенство права. Верховенство права і законність



Принципи верховенства права можна розглядати у двох аспектах. По-перше, в широкому розумінні як принцип правової організації державної влади у суспільстві в цілому, тобто «верховенства права над державою», коли він практично ототожнюється із засадами правової державності. Подібним чином цей принцип розглядається у правових системах, які користуються англомовною конституцією верховенства чи панування права подібно до континентальної моделі правової держави. По-друге, у вузькому контексті співвідношення права і закону в регулюванні суспільних відносин у сенсі «верховенства права над законом». Саме на такий підхід орієнтує ст..8 КУ, які закріплює визнання і дію принципу верховенства права, роз’ясняючи відповідно до цього його зміст як:

· найвищу юр силу КУ, яка передбачає, що закони та інші НПА приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй.

· Пряму дію норм КУ, яка передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституц прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ.

Законність є вимогою неухильного додержання, тончого і однак викон і правильн застос органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законів і підзаконних НПА.

Суб’єктами додержання законості є передусім органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Зміст принципу законності можна розглянути й через систему більш конкретних вимог: вищу юр силу закону в системі НПА, обов’язковість законів та інших НПА для всіх, на кого вони поширюються, однаковість вимог закону до усіх учасників суспільних відносин, додержання закону в діяльності органів державної влади і посадових осіб, неприпустимість протиставлення законності та доцільності в діяльності державних органів, невідворотність покарання за вчинення правопорушення.

Принцип верховенства права не підміняє та не скасовує принцип законності, а тільки поглиблює його від вимог суто формального додержання норм у напрямку пошуку власне правового («органічного», «ідеального») змісту права. Кваліфікація прав людини як найвищих критеріїв правового характеру змісту закону передбачає акцентування на певних аспектах принципу верховенства права відносно його різних суб’єктів.

 

Поняття правопорядку.

Однією з найважливіших категорій теорії держави та права є правопорядок.

Правовий порядок слід розуміти як фактичний стан правовідносин у певному суспільстві, який полягає в досягнутому рівні впорядкованості суспільного життя різноманітними юридичними засобами, що ґрунтуються на правовому законі. Його метою є регулювання та охорона відносин у суспільстві, тобто їх упорядкування.

Ознаки:

· Виступає метою і фактичним результатом існування права;

· Існує лише за наявності право законності;

· Передбачає високо узгоджену дію механізму правового регулювання;

· Нерозривно пов'язаний з правовою державою, а також його супутником є соціальний характер держави;

· Є станом суспільного життя.

Аналіз правопорядку неможливий без розгляду його співвідношення з громадським порядком. Останній є станом упорядкованості суспільного життя, що з’являється внаслідок реалізації всієї сукупності соціальних норм певного суспільства. Право регулює і охороняє найбільш значущі відносини, а тому правовий порядок охоплює найважливішу частину соціальних зв’язків. Правопорядок є найважливішою складовою громадського порядку, яка виступає опорою останнього.

Прояви:

· За стійкістю можна виділити стабільний та мінливий різновиди правопорядку, тобото правопорядок одночасно поєднує ознаки стабільності та динамізму.

· Оскільки правопорядок єдиний і цілісний в межах відповідної правової системи, за сферою, в якій він виникає, виокремлюються міжнародний,наднаціональний та національний різновиди правопорядку.

Міжнароднийформується на підставі норм міжнародного права у сфері міжнародних зносин і є умовою нормального існування людства в масштабах певного регіону, континенту, планети.

Наднаціональний правопорядок – це спільний порядок наднаціональних утворень ( н-д, Євросоюз)

Національнийправопорядок складається в межах певної держави на підставі її внутрішнього права.

Правопорядок в Україні ще не досяг високого рівня розвитку та характеризується недостатньою стабільністю.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.