Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Офіційне і неофіційне тлумачення норм права



Тлумачення здійснюється будь-яким суб’єктом на науковому, професійному чи побутовому рівні і відбиває результати його мислення. Залежно від суб’єктів тлумачення-роз’яснення норм права і вираження назовні висновків, яких дійшов інтерпретатор у результаті усвідомлення сенсу норми, тлумачення може бути офіційним і неофіційним.

Тлумачення вважається офіційним якщо воно здійснюється спеціально уповноваженим компетентним в цій галузі органом, державним службовцем чи посадовою особою на підставі службового обов’язку, а результати роз’яснення набувають спеціальної юридичної форми ( постанови інструкції) та офіційного значення (мають обов’язковий характер своєрідної директиви).

При офіційному тлумаченні суб’єкти правозастосовної діяльності та інші суб’єкти права повинні використовувати зміст норми права в його точному розумінні, так, як його викладено в офіційному інтерпретаційному акті. Основна мета офіційного тлумачення-роз’яснення полягає в забезпеченні єдиного розуміння норм всіма суб’єктами права та їх однакового застосування на всій території держави.

Залежно від того на яке коло осіб розраховане офіційне тлумачення, воно може бути 2 видів: нормативне і казуальне.

Нормативне тлумачення ( роз’яснення сенсу та змісту норми права, призначене для його поширення на невизначене коло осіб і випадків при вирішенні будь-яких юридичних справ, що регулюються нормами, що були предметом інтерпретації. Воно має абстрактний характер, тобто його пов’язують не з конкретною ситуацією, суб’єктом чи обставинами, а з ситуаціями типовими, такими що постійно виникають у житті і врегульовані нормами.

Тлумачення називається нормативним не тому, що це тлумачення норм, а внаслідок того, що:

· Воно має загальний характер;

· Є формально обов’язковим при розглядом всіх справ певної категорії, які вирішуються на основі норми, що тлумачиться;

· Результат такого тлумачення виражено у вигляді обов’язкових для інших суб’єктів інтерпретаційних норм ( це «норми про норми»): в них вказується, як правильно розуміти і застосовувати правові норми;

· Містять лише аргументи, підстави на користь певного розуміння норми права.

І навпаки, результат казуального (індивідуального) тлумачення стосується тільки застосування норми щодо конкретного випадку. Воно має значення лише для вирішення «казусу», конкретної юридичної справи суб’єктами правозастосовної чи іншої юридичної діяльності і є обов’язковим тільки у зв’язку з розв’язанням саме цієї юридичної справи.

Залежно від суб’єктів, що тлумачать нормативно-правовий припис, офіційне нормативне тлумачення поділяють на :

Автентичне тлумачення(роз’яснення, яке здійснюється тим органом, що видав норму, котра підлягає тлумаченню. Таке повноваження державного органу тлумачити норми, що містяться в його актах,безпосередньо випливає з його повноважень на видання нормативно-правових актів і не потребує на це будь-якого спеціального дозволу. Особливість такого роз’яснення полягає в тому, що акт тлумачення видається для роз’яснення вже існуючих норм, а не для створення нових.

Легальне тлумачення- роз’яснення,що походить від спеціально уповноваженого органу щодо нормативних актів, які видані іншими нормотворчими органами, його ще називають делегованим, тобто воно не походить від органу, що видав Н/ПА. Право тлумачити нормативні приписи є у всіх, але повноваження органів і посадових осіб, що мають право офіційно роз’яснювати їх сенс, спеціально закріплений у відповідних нормативно-правових актах .такі повноваження можуть бути постійними або одноразовими.

Неофіційне тлумачення нормативно-правових приписів - таке роз’яснення їх змісту, що здійснюється будь-яким суб’єктом, при якому результат тлумачення не має обов’язкової юридичної сили. Посилатись на результати неофіційного тлумачення як на нормативу підставу для офіційного вирішення справи не можна.

Неофіційне тлумачення поділяється на:

Побутове ( повсякденне) тлумачення- уяснення і роз’яснення змісту норм права в повсякденному житті, побуті всіма особами, які не мають спеціальної юридичної освіти або певного досвіду юридичної діяльності. Дійсні результати такого тлумачення обумовлені рівнем правової свідомості, юридичної обізнаності, життєвого досвіду та правової культури громадян.

Професійне (компетентне) тлумачення( його здійснюють фахівці з вищою юридично. Освітою в галузі держави і права – практичні працівники ( судді, адвокати тощо) для професійного використання його результатів у повсякденній діяльності в процесі застосування ними правових норм).

Доктринальне (наукове) тлумачення норм права (здійснюється науковими фахівцями-правознавцями, науковими та дослідними установами в науково-практичних коментарях до законодавства, працях учених-юристів, обговореннях проблемних питань чинних нормативних актів та їх проектів у пресі, на сторінках наукових видань тощо).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.