Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Види правових відносин



Правові відносини є досить багатоманітними і можуть бути класифіковані за різними критеріями на окремі види.

Відносні правовідносини ( поведінка суб’єктів права залежить від волі обох сторін і впорядковується відповідно до вимог правової норми, н-д, поведінка покупця і продавця при купівлі-продажі товарів.

Абсолютніправовідносини( засновані на можливості безпосереднього використання суб’єктом своїх суб’єктивних прав без втручання інших суб’єктів у сферу його діяльності, н-д, відносини побудовані на можливості власника розпоряджатися свої майном).

Правові відносини можна класифікувати за предметом правового регулювання на: конституційні, цівільні, адміністративні, трудові та ін.

За функціональним призначенням виокремлюють:

· Регулятивні( виникають на основі юридичних дозволів і втілюються в правомірних діях суб’єктів, регулюючи відповідні суспільні відносини);

· Охоронні ( виникають на основі юридичних заборон і є результатом вчинення суб’єктами правопорушень)

Слід також розрізняти:

Матеріально-правові відносини ( виникають на основі норм матеріального права, їх змістом є права і обов’язки сторін)

Процесуально-правові ( реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин, встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ.)

За часом дії:

· Довгострокові ( тривають певний час (визначений або невизначений), н-д. відносини, що виникли з договору про виконання підрядних робіт капітального будівництва

· Короткострокові ( тривають протягом незначного часового відрізка і припиняються одразу після виконання учасниками своїх прав і обов’язків.

Суб’єкти правових відносин, їх види.

Суб’єкт правовідносин – це такий учасник суспільних відносин, який виступає як носій юр прав і обов’язків.

Індивідуальними суб’єктами правовідносин є: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства; біпатриди, . Індивідуальні суб’єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя. Об’єднуючись, індивідуальні суб’єкти створюють колективні суб’єкти правовідносин, до яких можна віднести державні органи, партії, спортивні організації, колективи підприємств, організації.ю котрі можуть бути як недержавними так і державними.

Спектр недержавних організацій досить значний і різноманітний. Це приватні підприємства і господарські товариства, національні та іноземні фірми та компанії, комерційні банки і підприємницькі асоціації, тощо.

Діяльність державних органів пов’язана з реалізацією завдянь і функцій держави. До них належать держ органи, посадові особи, державні організації, державні установи, держ підприємства. Державні і недержавні організації реалізують свої повноваження шляхом видання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконання і додержання завдяки матеріальним, організаційним та примусовим заходам.

Юр особою визнається організація, яка створення і зареєстрована у встановленому законом порядку і характеризується такими ознаками, як організаційна єдність, відокремлене майно, можливість від свого імені набувати права та виконувати обов’язки, буди позивачем і відповідачем у загальному чи господарському суді.

Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може виступати в різні правовідносини, зокрема:

А) міжнародно-правові – відносини з іноземними державами

Б) державно-правові – відносини щодо прийому в громадянство, нагородження державними відзнаками та нагород ома тощо.

В) цивільно-процесуально-правові – відносини при постановлені судових рішень і вироків від імені України тощо. Держава може виступати позивачем або відповідачем в суді, хоча і не є юридичною особою.

 

Правосуб’єктність

Суб’єкти права реалізують свої права та обов’язки завдяки наявності у них правосуб’єктності, яка є можливістю і здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб’єктність визначає становище людини в суспільстві, є умовою і гарантією стабільності її правового статуту.Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності разом узятих.

Правоздатність – це абстрактна здатність суб’єкта права мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Правоздатність поділяється на:

Загальну правоздатність ( здатність володіти будь-якими з передбачених чинним законодавством прав і обов’язків.

Спеціальна ( здатність пов’язана з певними особливостями суб’єкта, або така що потребує спеціальних знань,н-д, правоздатність лікаря, міліціонера, інваліда , дитини.

Головним змістом правоздатності фізичних осіб є не реальні права учасників правовідносин, а можливість їх мати. Правоздатність людини невід’ємна від особистості, її неможливо відібрати, скасувати або скоротити. Юридична особа здатна мати такі права і обов’язки як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Правоздатність юридичних осіб є завжди спеціальною. Вона виникає з моменту їх державної реєстрації. Правоздатністю юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Дієздатність – це здатність суб’єкта правовідносин своїми діями приймати на себе обов’язки і використовувати свої права. Іншими словами це можливість реалізовувати правоздатність.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки,самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб ( що не досягли 14 років). Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років ( неповнолітніх осіб). Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років, набуття повної дієздатності можливе і в таких випадках: у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття; фізичною особою, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором; неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або батьком дитини. Обмежена дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщо особа страждає на психічний розлад, що істотно позначається на її здатності усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними. Фізична особа може бути визнана недієздатною тільки судом, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Деліктоздатність – це здатність суб’єкта права нести відповідальність за свої протиправні вчинки. Загальна юридична відповідальність громадян наступає з 16 років, а кримінальна відповідальність за умов вчинення особливо тяжких злочинів – з 14 років.

Правовий статус суб’єктів права – це сукупність усіх прав, обов’язків і законних інтересів об’єктів права. Правовий статус кожної особи є індивідуальним.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.