Оцінка хімічної обстановки

Хімічна обстановка – це сукупність наслідків хімічного зараження атмосфери і місцевості СДОР (ОР), які впливають на діяльність підпри-ємств, сил цивільного захисту і населення.

Під оцінкою хімічної обстановки слід розуміти визначення характеру

і масштабу зараження СДОР або ОР території, вплив їх на виробничу дія-льність підприємств, сил ЦО, життєдіяльність населення в цілому.

Хімічна обстановка створюється в результаті аварійного розливу або викиду СДОР чи застосуванні хімічної зброї з утворенням зон хімічного зараження і осередків хімічного ураження.

Зоною хімічного зараженняназивається територія,над якою розпо-всюдилася хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями СДОР або ОР. В зоні хімічного зараження можуть виникнути один або декілька осередків ураження.

Осередком хімічного ураженняназивається територія,в межах якоїв результаті дії СДОР або ОР постраждали люди і тварини (є втрати).

На підприємствах хімічну обстановку виявляють пости радіаційного

і хімічного спостереження (РХС), ланки і групи радіаційної і хімічної роз-відки (РХР). За даними РХС і РХР здійснюють оцінку хімічної обстановки.

Оцінка хімічної обстановки складається з:

– визначення масштабів і розмірів хімічного зараження місцевості;

– вибору найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключається ураження людей.

Оцінка хімічної обстановки провадиться методом прогнозування та за даними розвідки. В основу прогнозу хімічної обстановки при розробці планів ЦО (захист та спасіння населення) беруть випадок одночасного ви-киду всього запасу СДОР, що знаходиться в ємностях. При розрахунку

враховуються несприятливі метеорологічні умови, наприклад, інверсія і швидкість вітру υ_сер = 1м/сек. А у випадку реального виходу з-під контро-лю людини СДОР, тобто аварії із СДОР, у розрахунку приймаються реаль-ні метеорологічні умови. Вихідними даними для оцінки хімічної обстанов-ки є:

– тип і кількість СДОР або засоби застосування хімічної зброї та тип ОР;

– місце викиду (аварії) отруйних речовин чи район застосування ОР;

– час викиду (аварії) СДОР чи ОР;

– ступінь захищеності людей;

– топографічні умови місцевості (місцевість відкрита, напівзакрита,

закрита), характер забудови на шляху розповсюдження забрудненого пові-тря;

– метеорологічні умови (швидкість і напрям приґрунтового шару по-вітря, температура ґрунту і повітря, ступінь вертикальної стійкості повіт-ря).

Розрізнюють три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсію, ізотермію та конвекцію.

Інверсіявиникає звичайно ввечері за1годину до заходу сонця,колинижні шари повітря холодніші за верхні; і зникає на протязі години після його сходу. Це перешкоджає розсіюванню парів СДОР або ОР по висоті і створює умови для підтримання високих концентрацій зараженого повітря на місцевості.

Ізотерміяхарактеризується стабільною рівновагою повітря.Вонанайбільш характерна для хмарної погоди, але може виникати і в ранішні і вечірні години, як перехідний стан від інверсії до конвекції.

Конвекціявиникає,як правило,через2години після сходу і за2го-дини до заходу сонця; спостерігається в літні ясні дні, коли нижні шари повітря нагріті значно більше ніж верхні, при цьому утворюються висхідні потоки; це сприяє швидкому розсіянню зараженої хмари і зменшенню її уражаючої дії.

Таким чином, ступінь вертикальної стійкості приґрунтового шару повітря може визначатися за графіком із отриманням даних прогнозу пого-ди.

Послідовність рішення задач при визначенні зон хімічного заражен-ня і оцінка створеної хімічної обстановки така:

1. Визначаємо розміри зони зараження: глибину та ширину. 2. Визначаємо площу зони зараження.

3. Визначаємо час підходу зараженого повітря (ЗП) до нашого підп-риємства.

4. Визначаємо час уражаючої дії СДОР або ОР. Визначаємо можливі втрати людей та тяжкість їх ураження.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження на випадок ава-рій за вихідні дані беруть:

– величину викидання СДОР (h), які розлились на підстилаючі пове-рхні. Приймається за 0,05 м по всій площі розливу; для рідин, які розлили-ся у піддон чи на обваловану поверхню, визначають за формулою

h 0,2 H , (4.9)

де Н – висота піддону (або обвалування), м;

– при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання СДОР приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знахо-диться в трубопроводі між автоматичними відсікачами (наприклад, для аміакопроводів – 270–500 т);

– ступінь вертикальної стійкості шарів повітря – інверсія;

– температуру повітря +20 °С;

– швидкість вітру 1 м/с.

При функціонуванні в межах адміністративної території двох і біль-ше хімічно небезпечних об'єктів і накладанні зон можливого зараження одна на одну визначення чисельності населення, що може потрапити в зо-ну зараження, здійснюється з розрахунку одноразового зараження терито-рії максимальною зоною можливого зараження СДОР.

Зона можливого хімічного зараження–це площа кола з радіусом,

який дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря з уражаючою токсодозою (концентрацією).

За наявності на об'єкті народного господарства кількох СДОР про-гнозування масштабів зараження і оцінювання ступеня хімічної небезпеки об'єкту проводиться за тією речовиною, аварія з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення.

Розглянемо порядок нанесення зон зараження СДОР на карти і схе-

ми.

Рисунок 4.4 – Нанесення зон зараження СДОР на карту (схему):

а – при швидкості вітру менше 1 м/с; б – при швидкості вітру 1 м/с;

в – при швидкості вітру більше 1 м/с

При швидкості вітру менше ніж 1 м/с зона зараження має вид кола (рис. 4.4, а), точка О відповідає джерелу зараження: φ = 360°. Радіус кола

дорівнює Г.

Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного заражен-ня на певний момент часу.

При швидкості вітру за прогнозом 1 м/с зона зараження має вигляд півкола (рис. 4.4, б), точка О відповідає джерелу зараження: φ = 180°. Раді-ус півкола дорівнює глибині зони зараження Г.

Бісектриса півкола зберігається з віссю сліду зараженої хмари і оріє-нтована за напрямком вітру.

При швидкості вітру за прогнозом більше 1 м/с зона зараження має вигляд сектора (рис. 4.4, в), точка О відповідає джерелу зараження: φ = 90° при швидкості вітру за прогнозом від 1 до 2 м/с; φ = 45° при швидкості ві-тру за прогнозом більше 2 м/с. Радіус сектора дорівнює глибині зони зара-ження Г. Бісектриса сектора збігається з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямком вітру.

Поиск по сайту: