Укриття в захисних спорудах

Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного, екологічного та воєнного характеру.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захис-ту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацю-ючого населення за місцем проживання.

Укриттю в захисних спорудженнях підлягає все населення відповід-но до його приналежності до певних груп (працююча зміна, населення, що проживає в небезпечних зонах, і ін.)

Створення фонду захисних споруджень досягається шляхом: комплексного освоєння підземного простору міст для розміщення

в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого й госпо-

дарського призначення з урахуванням пристосування їх для вкриття насе-лення при НС;

обстеження й обліку всіх споруд, що відповідають вимогам захис-ту, споруд підземного простору міст, гірських виробок і природних поро-жнеч;

дообладнання підвальних й інших заглиблених приміщень; будівництва окремо розташованих заглиблених споруд, об’єктів

господарювання, пристосованих для захисту; масового будівництва в період погрози найпростіших укриттів і

сховищ; своєчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України

окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, встановленому органами МНС України.

Класифікація захисних споруд

За призначенням:

для укриття населення; для розміщення органів керування; для лікарняних закладів.

За захисними властивостями: сховища; протирадіаційні укриття (ПРУ); найпростіші укриття.

За розташуванням: вбудовані; побудовані окремо;

метрополітени, гірські вироблення й ін. За строками будівництва:

побудовані завчасно; швидко споруджені.

Сховища

Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист

людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і сильно-діючих отруйних речовин, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, міс-цем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поді-ляються на п’ять класів.

Таблиця 5.1 – Класифікація сховищ на класи за ступенем дії ударної хвилі від ядерного вибуху

За місткістю сховища поділяються на: малі – до 150 осіб, середні – від 150 до 450, великі – понад 450 осіб.

За місцем розташування – на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням – промислово-го виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.

За часом побудови: на побудовані завчасно і швидкоспоруджувані. Зводяться на об’єктах, що продовжують роботу у воєнний час, у ка-

тегорованих містах, на небезпечних об’єктах. Розраховані на вкриття най-більшої за чисельністю зміни на строк не менш ніж дві доби.

Окремо розташовані сховища будуються на відстані не більше 500 метрів і не менш чим напіввисота найближчої будівлі +3 метри.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати за-хист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим сту-пенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димля-чих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових вод не менш як на 20 см.

5.5.3 Об’ємно-планувальне рішення сховища

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укри-вання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для роз-міщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, во-дозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи. Нижче наведено схематичний план (без урахування масштабу і взаємного розташування приміщень) сховища.

1 – вхід-вихід; 2 – тамбур або тамбур-шлюз; 3 – приміщення для укривання людей; 4 – галерея аварійного виходу, поєднана з повітропроводом;

5 – оголовок для забору повітря; 6 – фільтровентиляційне приміщення; 7 – приміщення для дизель-генератора; 8 – комора для продуктів;

9 – кімната санпоста; 10 – туалети Рисунок 5.1 – Схематичний план сховища

Приклад об’ємно-планувального рішення вбудованого і окремо роз-ташованого сховища наведені на рисунку 5.2.

1 – захисні герметичні двері; 2 – шлюзові камери; 3 – санітарно-побутові відсіки; 4 – основні приміщення для розміщення людей; 5 – галерея аварійного виходу і оголовок; 6 – фільтровентиляційна камера;

7 – медична кімната; 8 – комора для продуктів Рисунок 5.2 – План сховища (приклад)

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення лю-дей і допоміжних приміщень – входів, для фільтровентиляційного облад-нання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 5.1 та 5.2).

Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління – 2 м² на одного працюю-чого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання – 0,55 х 1,8 м. При цьому об’єм приміщення повинен складати не менше, ніж 1,5 м³ на кожну людину.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бак-теріальними засобами, воно має бути герметичним, а система вентиляції повинна забезпечувати невеликий надлишковий тиск (підпір).

Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбу-рами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід – це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід за-кривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорів-

нює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м – це і є територія, яка не завалюється.

Поиск по сайту: