J. ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Як­раз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспі­льної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для пере­розподілу доходів між найманими працівниками та підприєм-

цями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв ін­фляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприєм­ців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими, цінами.

Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалі­зується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар — робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від ін­фляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи.

Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають пові­льніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим якщо заробітна плата працівника збільшується від­повідно чи швидше за зростання цін на товари народного спожи­вання, то його матеріальне становище не зміниться або навіть поліпшиться. Усе залежить від здатності того чи іншого економі­чного суб'єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається монопольним станови­щем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо.

Проте є соціальні групи населення, які не мають можливості захистити себе від втрат унаслідок Інфляції. Це передусім пенсі­онери, особи, що живуть за рахунок виплат по соціальному стра­хуванню, усі працівники з фіксованим доходом, зокрема службо­вці державних установ, науковці, студенти та ін.

Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне стано­вище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок Інфляції ці заощадження помітно знеці­нюються чи навіть зникають зовсім.

Крім прямих втрат, яких зазнає через Інфляцію значна кіль­кість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслід­ками є також загальна невпевненість підприємців І всіх праців­ників у перспективі свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, унаслідок яких установлюється в тій чи іншій формі диктатура.

^ Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в еконо­мічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виро­бництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінан­си, валютну систему І на платіжний баланс країни.

Спочатку, зокрема на стадії повзучої Інфляції, остання забез­печує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допомагає їм у поновленні осно­вного капіталу, у створенні соціально-економічної інфраструкту­ри тощо. Водночас виникає особлива економічна ситуація, в якій, з одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з ін­шого— притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими коштами, внаслідок чого інфляція піднімає­ться на вищий щабель і перетворюється у гальмо економічного розвитку, якщо її своєчасно не зупинити.

Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорцІо-нальностІ розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економі­чний ризик Інвестицій, що викликає скорочення нових капітало­вкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і за­стосування ручної праці виявляється вигіднішим, ніж техніки.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, Інфляція зу­мовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скоро­чення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання.

Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом ка­піталів з виробничої сфери в торгівлю, де Інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Гонитва за спекулятивною нажи­вою призводить до розриву сталих господарських зв'язків між економічними суб'єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу.

Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв'язки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві. Ті економічні суб'єкти, які спромоглися ціни на свої товари підвищити якнай­більше, у тому числі й спекулятивним шляхом, одержані надпри­бутки вміщують переважно в реальні цінності — земельні дІлян-

ки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасна зменшують свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення, які пов'язані з підвищеним ризиком при знеціненні грошей.

В умовах інфляції економічним суб'єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий обіг. Власники грошових коштів не бу­дуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчання банківських позик, наслідком чого буде скорочення попиту на них та подаль­ше підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх до­даткових витрат на оплату процентів. Згортається також комер­ційний кредит, оскільки кредиторам невигідно І ризиковано продавати свою продукцію з відстрочкою платежу.

Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій стадіях, сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Прагнення економічних суб'єктів швидше позба­витися «гарячих» грошей прискорює їх обіг, що зменшує необхід­ну для його обслуговування грошову масу. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх за знецінені гро­ші, і вони переходять на бартерні операції чи продають їх за іно­земну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знеці­нення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційних господарських зв'язків, упо­вільнює товарооборот та викликає додаткові витрати обігу.

У міру поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає «голод» на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втра­чають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром. Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу великої маси зайвих грошей усі економічні суб'єкти відчувають недостачу платіжних засобів (грошовий «го­лод»). Поступово цей «голод» поширюється і на оборот грошово­го капіталу, внаслідок чого у дедалі більшої частини підприємств посилюється недостача основного й оборотного капіталу. Розви­вається глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що випе­реджаюче знецінення грошей порівняно з ростом їх емісії при­зводить до зменшення реальної цінності грошової маси в обігу.

Негативно впливає інфляція І на фінансову систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна вартість всієї суми державних доходів постійно зменшу-

еться. Тому держава змушена весь час використовувати друкар­ський верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй доводиться так чи Інакше зменшувати свої витрати, передусім на соціальні потреби, що ще більше загострює соціально-політичну нестабільність у країні. На певній стадії інфляції подальше зростання емісії стає фінансово невигідним і соціально небезпечним.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зов­нішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком ЇЇ є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де ін­фляція відсутня чи розвивається нижчими темпами.

Падіння курсу відбувається нерівномірно І неадекватно зни­женню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив Інозе­много капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.

Поиск по сайту: