Валютна політика та валютне регулювання, їх особливості в У

Валютна політики– це сукупність організаційно-правових та ек. заходів у сфері міжнар. валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі – зростання зайнятості та вир-ва ВВП, стабілізація цін. Досягнення цілей вал. політики забезпечується через вал. регулювання і валютний контроль.

Валютне регулювання– це діяльність держави та уповно­важених нею органів щодо регламентації валютних відносин ек. суб'єктів та їх діяльності на вал. ринку.

Ефективність регламентації вал. відносин значною мірою залежить від кількості і ступеня пев­них обмежень. За суч. си­туації в У. це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.

Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його вал. політиці перех. періоду, були:

– введення обов'язкового продажу підпр-вами експорт­ної виручки в інвалюті

– заборона надання підпр-вами-рези­дентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам;

– заборона спекулятивних валютних операцій на ринку;

– заборона резидентам надавати гро­шові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни;

– заборона вивозу валютних коштів;

– контроль за прямими інвестиціями;

– лімітування валютної позиції комерційних банків-рези­дентів;

– жорстка фіксація валютного курсу нац. валюти.

Крім валютних обмежень, практика вал. регулювання виробила ще ряд методів, які забезпечують пере­важно ек. вплив на валютні відносини: курсова політика; облікова політика та інші інструменти монета­рної політики; валютна інтервенція; регулювання сальдо платіжного балансу; формування та викор-ня золотовалютних резервів.

Платіжний баланс: сутність, структура та роль в механізмі валютного регулювання.

Платіжний баланс– це співвідношення між валютними платежами ек. суб'єктів даної країни за її ек. межами та вал. надходженнями їм з-за ек. меж країни за певний період часу Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реа­лізації валютної політики. Як модель зовнішньоек. зв'язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.

У розділі І «Рахунок поточних операцій» по статті«Баланс товарів» відображаються всі переміщення товарів через ек.межі країни з переходом права власності. Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті наз. торговим балансом.

По статті«Баланс послуг» враховується рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами.

По статті«Доходи» враховується рух коштів, пов'язаний з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном, доходами від портфельних інвестицій, доходами від інших інвестицій.

По статті «Поточні трансферти» враховується рух коштів на безеквівалентних засадах – гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнар. організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фіз. особам.

У розділі II «Рахунок операцій з капіталом та фін. операцій» по статті«Капітальні трансферти» враховуються всі операції, пов'язані з передачею права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі держ. фін-ня великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, придбання не фінансових активів.

У розділі «Фінансовий рахунок» показуються операції з купівлі-продажу та погашення фін. вимог однієї країни до інших. Усі фін. операції класифікуються в 3 групи. «Прямі інв.», «Портфельні інв.», «Інші інв.».

Статті розділу III «Резер­вні активи», на яких відображається централізований золото­валютний запас країни.

Розділ IV «Помилки та упущення» призначена для зрівняння загальних обсягів надходжень і платежів, По цій статті проставляється необхідна для збалансування сума.

Поиск по сайту: