Валютна політики– це сукупність організаційно-правових та ек. заходів у сфері міжнар. валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі – зростання зайнятості та вир-ва ВВП, стабілізація цін. Досягнення цілей вал. політики забезпечується через вал. регулювання і валютний контроль.
Валютне регулювання– це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин ек. суб'єктів та їх діяльності на вал. ринку.
Ефективність регламентації вал. відносин значною мірою залежить від кількості і ступеня певних обмежень. За суч. ситуації в У. це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.
Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його вал. політиці перех. періоду, були:
– введення обов'язкового продажу підпр-вами експортної виручки в інвалюті
– заборона надання підпр-вами-резидентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам;
– заборона спекулятивних валютних операцій на ринку;
– заборона резидентам надавати грошові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни;
– заборона вивозу валютних коштів;
– контроль за прямими інвестиціями;
– лімітування валютної позиції комерційних банків-резидентів;
– жорстка фіксація валютного курсу нац. валюти.
Крім валютних обмежень, практика вал. регулювання виробила ще ряд методів, які забезпечують переважно ек. вплив на валютні відносини: курсова політика; облікова політика та інші інструменти монетарної політики; валютна інтервенція; регулювання сальдо платіжного балансу; формування та викор-ня золотовалютних резервів.
Платіжний баланс: сутність, структура та роль в механізмі валютного регулювання.
Платіжний баланс– це співвідношення між валютними платежами ек. суб'єктів даної країни за її ек. межами та вал. надходженнями їм з-за ек. меж країни за певний період часу Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоек. зв'язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.
У розділі І «Рахунок поточних операцій» по статті«Баланс товарів» відображаються всі переміщення товарів через ек.межі країни з переходом права власності. Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті наз. торговим балансом.
По статті«Баланс послуг» враховується рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами.
По статті«Доходи» враховується рух коштів, пов'язаний з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном, доходами від портфельних інвестицій, доходами від інших інвестицій.
По статті «Поточні трансферти» враховується рух коштів на безеквівалентних засадах – гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнар. організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фіз. особам.
У розділі II «Рахунок операцій з капіталом та фін. операцій» по статті«Капітальні трансферти» враховуються всі операції, пов'язані з передачею права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі держ. фін-ня великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, придбання не фінансових активів.
У розділі «Фінансовий рахунок» показуються операції з купівлі-продажу та погашення фін. вимог однієї країни до інших. Усі фін. операції класифікуються в 3 групи. «Прямі інв.», «Портфельні інв.», «Інші інв.».
Статті розділу III «Резервні активи», на яких відображається централізований золотовалютний запас країни.
Розділ IV «Помилки та упущення» призначена для зрівняння загальних обсягів надходжень і платежів, По цій статті проставляється необхідна для збалансування сума.