Для спрощення побудови моделі грош. обороту згрупуємо всі його суб'єкти у 4 укрупнені групи: фірми, сімейні госп-ва, уряд, фін. посередники. До групи «Фірми» віднесені всі юр. і фіз. особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВНП. До групи «Сімейні госп-ва» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До групи «Уряд» входять юр. особи – держ. управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл нац. доходу та нац. продукту. До групи «Фін. посередники» входять суб'єкти грош. ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. В моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів; ресурсів; грош. ринок; світовий ринок.
У наведеній моделі сук. грошового обороту виділено 16 грош. потоків. Першим (1) визначено сук-сть витрат фірм, пов'язаних з купівлею вир. ресурсів. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.
У результаті грош. потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними госп-ми, та сформуються грош. доходи останніх (2). У сукупності доходи складають нац. дохід країни.
Потім нац. дохід розподіляється на 3 частини. Більша його частина витрачається сімейними госп-ми на споживання. Ці платежі створюють потоки 3 і 10. Певна частина нац. доходу сплачується сімейними госп-ми уряду у вигляді податків (4). Не витрачена на споживання та сплату податків частина нац. доходу становить заощадження сімейних госп-в, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5.
Грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фін. посередників, доходи від емісії цінних паперів.
Мобілізація урядом коштів на грош. ринку спричинює появу грош. потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати держ. закупівель зумовлює потік 9.
Т.ч., грош. кошти, які одержали сімейні госп-ва за потоком нац. доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9.
До потоків відпливу належать: чисті податки (4), заощадження сімейних госп-в (5) та оплата імпорту (10). До потоків припливу відносять: інвестиційні витрати фірм (7), держ. закупівлі урядових структур (9), надходження за експортом (11). В обсязі потоків відпливу зменшується викор-ня сімейними госп-ми нац. доходу на внутр. ринку продуктів, що звужує можливості реалізації вир. продукту.
Порядок балансування грош. потоків в окремих суб'єктів та в грош. обороті в цілому
Три напрямки балансування:
- за суб’єктами
- за ринками
- нац. доходу, нац. Продукту
1. Балансування за суб’єктами. Вхідний потік одного суб’єкту є вихідним потоком іншого суб’єкта. За допомогою балансуючих потоків урівноважуються вхідні та вихідні потоки.
2. Балансування за ринками – самостійні вхідні та вихідні потоки фірми. На ринку ресурсів грошові потоки балансуються автоматично. На ринку продуктів балансування відбувається через зовнішній ринок.
На ринку продуктів може бути 2 ситуації:
1) якщо імпорт > експорту, то у внутрішньому обороті відбувається нестача грошей.
Ситуацію можна збалансувати за рахунок:
* додаткової емісії грошей (призводить до інфляції)
* залучення коштів з-за кордону за рахунок кредиту або через розміщення державних облігацій зовнішнього займу.
2) якщо експорт > імпорту, в обігу з’являються зайві гроші, нац. доход > нац. продукту.
Ситуацію можна збалансувати за рахунок:
* уповільнення обігу грошей у внутрішньому обороті.
* треба виплачувати за зовнішнім розпорядженням держави.
3. Балансування нац. доходу та нац. продукту – через потоки витрат та потоки ін’єкції.
До потоків витрат відносяться:
* заощадження
* чисті податки
* оплата імпорту
До потоків ін’єкції (гроші повертаються до грошового обороту) відноситься:
* інвестиції
* держ. закупки
* оплата експорту
S+(Import-Export)=I+(G-T)
Головне балансуюче рівняння показує:
- головним балансуючим рівнянням виступають заощадження та інвестиції
- балансування грошових потоків можливе через регулювання внутрішнього і зовнішнього боргу.