Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ТЕМА 8. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ



Опрацьовуючи тему, слід звернути увагу на те, що основним еле­ментом зовнішньоекономічної діяльності є валютні відносини, які ви­никають при функціонуванні грошей у міжнародному обороті. Лише за умови функціонування на світовому ринку загального, інтернаціо­нального за змістом вартісного еквівалента можлива реалізація екві­валентності міжнародного обміну товарів та послуг. Гроші реалізо­вують себе у функціях світових грошей, коли вони обслуговують між­народні економічні відносини і використовуються як міжнародна роз­рахункова одиниця чи міжнародний засіб обігу й платежу. Функціо­нальною формою останніх є валюта.

Протягом тривалого часу в ролі світових грошей завдяки своїм якостям виступало золото, але воно поступово втратило свої моне­тарні функції. Спочатку відбулася демонетизація золота на рівні функ­ціонування національних грошей, а з часом – і міждержавних відно­син.

Головним призначенням світових грошей стає виконання функції інтернаціональної міри вартості, за якою порівнюються не безпосе­редньо вартості окремих товарів, а купівельні спроможності націо­нальних валют. Таким чином, вони поєднують національні грошові знаки вартості.

Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. З врахуванням того, що недо­пустимо ототожнювати валюту з грошовою одиницею взагалі, тому що при цьому зникають будь-які відмінності між грошима та валю­тою, остання втрачає свої специфічні ознаки; за умови пов’язування валюти з міжнародною сферою використання грошової одиниці це призводить до звужування сфери застосування валюти. Найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, фор­мування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Під час вивчення теми студенти повинні засвоїти різновиди валю­ти, її призначення та сферу застосування.

У залежності від емітентської належності валюту поділяють на:

– – національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються на­ціональною банківською системою. Для України це – гривні;

– – іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банків­ськими системами інших країн. Для України це всі інші національні грошові одиниці, крім гривні;

– – колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошо­вих одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

За режимом використання валюти поділяються на:

– – неконвертовані – це валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом; їх ввіз та вивіз жорстко обме­жується. До 1997 р. типово неконвертованою була і національна ва­люта України – гривня;

– – конвертовані – це валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість – над­звичайно важлива, визначальна якісна риса валюти, якій слід приді­лити особливу увагу.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується держа­вою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвитку вільних товарних і валютних рин­ків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулю­вання тощо.

Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома крите­ріями: повнотою конвертації (повна конвертованість; часткова конвер­тованість), видами суб’єктів (зовнішня; внутрішня), характером еко­номічних операцій, що обслуговуютьсяконвертованою валютою (за поточними операціями; за переміщенням капіталу).

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну націо­нальної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капі­талу і переказами).

Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед, це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що дає можливість уряду відповідної країни роз­ширювати емісію своєї валюти, збільшуючи сеньйораж як джерело фі­нансування національної економіки, підвищуючи її конкурентоспро­можність на світовому ринку.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона нази­вається зовнішньою, а якщо для резидентів – внутрішньою. Якщо кон­вертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, во­на називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу – капітальною.

Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти відбувається через часткову конвертацію.

Використання валюти для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає останнім специфічної форми валютних відносин, що мають певні особливості на які слід звернути увагу.

За своїм економічним змістом валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну ре­зультатами діяльності національних господарств різних країн і обс­луговуються валютою. Вони тісно переплітаються з внутрішніми гро­шовими відносинами, є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів. У цей момент національні гроші на­бувають форми валюти.

Під час опрацювання даної теми необхідно зосередити увагу на тому, що невід’ємною ланкою міжнародної валютної системи є ва­лютний ринок, який надає функціонуванню валютних відносин ре­ального економічного змісту – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит та пропозиція на такий специфічний товар як валюта. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати націо­нальну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об’єкти та суб’єкти, ціну, інфраструктуру, попит та пропозицію, комунікації.

Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є національні та іно­земні валютні цінності.

Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посе­редники, насамперед – банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Провідне місце серед посередників валют­ного ринку займають банки.

Ціною на валютному ринку є валютний курс – ціна грошової оди­ниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв’язок між усіма суб’єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі.

Структура валютного ринку включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за мас­штабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що прода­ються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних техно­логій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок,який здатний функціонувати практично ці­лодобово.

Прийнято виділяти наступні види валютних ринків в залежності від:

– – характеру операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депо­зитно-кредитних операцій;

– – територіального розміщення: європейський, північноамерикан­ський, азіатський та ін.;

– – видів конверсійних операцій: ринок касових операцій, ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо;

– – форм валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ри­нок готівки.

Слід врахувати, що призначення та економічна роль валютного ринку проявляється через його функції, які реалізуються через вико­нання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій, класифі­каційними ознаками яких є: термін здійснення платежу з купівлі-про­дажу валюти, цільове призначення, механізм здійснення операції, форма здійснення, масштаб операції.

Основними функціями валютного ринку є:

– забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної полі­тики держави;

– створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчас­ного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгів­лі;

– забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

– формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і ре­гулювання валютного курсу;

– страхування валютних ризиків;

– диверсифікація валютних резервів

Указані функції валютного ринку реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов’язані з перемі­щенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.

Валютні операції можна класифікувати за певними критеріями: терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти (касові або операції з негайною поставкою; строкові); механізмом здійснення опе­рацій (операції спот; форвардні операції; ф’ючерсні операції; опціонні операції); цільовим призначенням (операції з метою одержання ва­люти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками, опера­ції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування), операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції); формою здійснення (безготівкові; готівкові); масштабами операцій (оптові – здійснюються між банками, роздрібні – здійснюються між банками та їх клієнтами).

При зовнішньоекономічній діяльності майже завжди постає потре­ба в обміні однієї національної валюти на іншу. Саме тому органи влади кожної країни встановлюють валютний курс – співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової оди­ниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс в умовах ринкової економіки є звичайним крите­рієм умов обміну, оскільки ціна формується залежно від попиту та пропозиції.

Необхідність установлення валютного курсу пояснюється тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може висту­пати законним платіжним та купівельним засобом. Саме тому об’єк­тивне визначення валютного курсу має важливе значення для забез­печення безпечних і взаємокорисних операцій різних країн.

Існує кілька видів валютних курсів, найвідомішими з яких є: номі­нальний та реальний; плаваючий і фіксований; двосторонній та бага­тосторонній (ефективний); двосторонній реальний та багатосторонній реальний; офіційний і ринковий; легальний та нелегальний; спот і форвард; курс покупця та продавця.

На основі вищевказаної інформації студенти мають узагальнити тенденції розвитку режиму валютного курсу в Україні.

Вивчаючи валютну систему, слід приділити увагу її сутності, різно­видам, елементам, валютному регулюванні та валютній політиці, особливостям формування та функціонування валютної системи в Україні.

Важливим є розуміння того, що в механізмі валютного регулюва­ння особливе місце займають платіжний баланс та золотовалютні ре­зерви, оскільки саме через них реалізується внутрішній зв’язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забез­печується суто економічне регулювання валютної сфери. Тому доціль­ним є розгляд структури платіжного балансу, призначення та вико­ристання золотовалютних резервів.

Суттєвим питанням є розгляд функціональних структур валютних відносин – світова та міжнародна валютна системи. Слід зазначити, що у своєму еволюційному розвитку світова валютна система про­йшла три основні етапи – золотого, золотовалютного та паперовова­лютного (девізного) стандарту. Міжнародні (регіональні) валютні сис­теми є результатом взаємної інтеграції національних грошових та ва­лютних відносин групи країн, які тісно взаємодіють між собою, та зі світовою валютною системою на глобальному рівні.

Важливо при вивченні даної теми розглянути формування Євро­пейської валютної системи, трансформацію її в Європейський валют­ний союз зі спільною валютою та Європейською системою цент­ральних банків.

Значну увагу потрібно приділити міжнародним ринкам грошей та капіталів як складовим частинам світового фінансового ринку, роз­глянути їх сутність, призначення та традиційні інструменти, запа­м’ятати, що існують основні світові центри ринків грошей та капі­талів, серед яких особливе місце займає євроринок.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.