Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дайте правильну відповідь (ТАК/НІ)



1. Гроші – це кристалізація мінової вартості.

2. Першим товаром – посередником було золото.

3. Головна властивість грошей – це їх надійність.

4. Гроші виконують роль розрахункової одиниці.

5. Гроші виконують функції: засобу обігу, засобу вимірювання вар­тості, засобу збереження і накопичення вартості.

6. Прямий товарообмін – це ліквідність.

7. Гроші – це мова ринку.

8. Паперові гроші бувають у вигляді банкноти, пластикової картки, казначейського білета.

9. Грошовий обіг – це рух грошей при виконанні ними своїх функ­цій у готівкових і безготівкових формах.

Кросворд

Розв’язання кросворду полягає в тому, що, правильно відгадавши по горизонталі, ви прочитаєте по вертикалі зашифроване слово, виді­лене кольором.

                           
                           
                           
                           
                           
                           

1. 1. Виражена в грошах цінність будь-чого або величина витрат на будь-що.

2. 2. Прямий товарообмін.

3. 3. Швидке зростання товарних цін і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіж­ного обороту, порушення нормальних господарських зв’язків, зниже­ння рівня життя.

4. 4. Вид паперових грошей.

5. 5. Масштаб цін у Російській Федерації.

6. 6. Вид металевих грошей.

Зашифроване слово означає один із видів грошового матеріалу.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Назвати відмінності грошей як грошей від грошей як капіталу.

2. 2. Дослідити причини та механізм еволюції грошей, особливо еволю­цію кредитних грошей.

3. 3. Назвати причини демонетизації золота.

4. 4. Дослідити взаємозв’язок функції грошей та вплив на функції грошей зміни їх вартості.

5. 5. Розглянути вартість, купівельну спроможність та ціну грошей.

Література:5, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 30, 35, 39

[Вверх] [Вниз]

ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на різницю між грошовим оборотом як безперервним процесом руху грошей між суб’єктами еко­номічних відносин у суспільному відтворені та грошовим обігом як складовою частиною грошового обороту.

Потрібно усвідомити, що грошовий оборот як явище макроеконо­мічного порядку слід відрізняти від обороту грошей у межах круго­обороту окремого індивідуального капіталу.

Грошовий оборот обслуговує кругооборот усього сукупного капі­талу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у вироб­ництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупними грошовим оборотом.

Оборот грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні, є однією з функціональних форм капі­талу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють со­бою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою гро­шей володіє даний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обо­роті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональ­ною формулою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту.

При аналізі грошових потоків як частин грошового обороту слід розібратися у відповідній моделі, що відображає рух коштів між еко­номічними суб’єктами і різними видами ринків. Важливо пояснити, як відбувається збалансування потоку національного продукту та потоку національного доходу через внутрішній та зовнішній ринки.

При розгляді структури сукупного грошового обороту за еконо­мічним призначенням студенти мають усвідомити, що він складається з трьох секторів (грошового обігу, кредитного обороту, фіскально-бюджетного обороту) та розібратися у їх характерних ознаках.

Для економічних відносин – відносин обміну, що реалізуються в грошовому обороті, характерна:

– – еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає поку­пець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

– – безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно пере­йшли у власність нового суб’єкта обороту;

– – прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні гро­шей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі про­дуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових заку­півель.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає під­стави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обі­гом.

Інший сектор грошового обороту називається фінансово-кредит­ним. Відносини, що виникають в даному секторі, пов’язані з проце­сами розподілу вартості ВНП. Для даних економічних відносин харак­терна безповоротність та прямолінійність.

У свою чергу, даний сектор поділяється на певні складові: фіскаль­но-бюджетну (безеквівалентний, безповоротний рух грошей) та кре­дитну (безеквівалентний, зворотний рух грошей), що забезпечує отри­мання доходу суб’єктом, який передає їх у тимчасове користування.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв’язані, внут­рішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні ці­лей розширеного відтворення. Водночас вони – самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливос­тями впливу на процес відтворення.

Слід звернути увагу на те, що в залежності від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів населе­ння (виплата заробітної плати, пенсій, стипендій) і витрачанні доходів на­селення (купівля товарів і послуг у роздрібній торгівлі тощо). У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів.

У сфері безготівкового обороту рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. При цьому гроші не ви­ходять за межі банківської системи, що дозволяє контролювати грошові потоки суб’єктів господарювання і певним чином впливати на відно­сини відповідних економічних суб’єктів не лише їм самим, а й банкам. Визначаючи законодавчо можливість банківських установ здійснювати такий контроль, держава може впливати на весь безготівковий грошо­вий оборот зокрема і на процес суспільного відтворення у цілому. У цьому основна перевага безготівкового обороту грошей порівняно з готівковим.

У всіх розвинутих країнах канали обігу готівки і безготівкової гро­шової маси утворюють єдине ціле. Постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки.

Особливу увагу при розгляді даної теми необхідно звернути на по­няття грошової маси, показники її вимірювання і структуру.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама ка­тегорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Грошова маса це вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебу­вають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб’єктами є приватні особи, підприємства, громадські орга­нізації, господарські об’єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз, надзвичайно складну структуру та динаміку руху.

У складі грошової маси за ступенем ліквідності виділяють певні складові, які прийнято називати грошовими агрегатами. В Україні, по­чинаючи з 2003 р., склад окремих грошових агрегатів в Україні є на­ступним:

МО – готівка в обігу (банківські білети та розмінна монета, що зна­ходяться поза банківською системою);

МІ – МО + переказні кошти у національній валюті (складова гро­шового агрегату МІ «Переказні кошти в національній валюті» включає кошти в національній валюті, які за першою вимогою можуть бути об­мінені на готівкові);

М2 – МІ + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти (складова грошового агрегату М2 «Переказні кошти в іноземній валю­ті» включає кошти в іноземній валюті, що за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові. До складової грошового агрегату М2 «Інші кошти» віднесено непереказні кошти до запитання, строкові кошти та кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітова­ними банками);

МЗ – М2 + цінні папери власного боргу банків.

У практиці управління сукупним грошовим оборотом кожний аг­регат має певне призначення, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси і грошового обігу.

Окрім того, Національний банк визначає показник, що називається «грошовою базою», який широко використовується при визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і відповідно до нього – динаміки прогнозування грошової маси. Показник грошової бази не є ще одним грошовим агрегатом за своїм змістом, оскільки характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку.

За змістом грошова база (monetary base) – це об’єднавчий показник резервних грошей банківської системи країни, який через ефект кре­дитного мультиплікатора формує загальну масу грошей, що знахо­дяться в обігу.

Грошова база включає готівку, що знаходиться в обігу поза бан­ківською системою (МО), готівку в касах банків та резерви комер­ційних банків на їх рахунках у Національному банку. Ці гроші не бе­руть участь у кредитному банківському обороті і додатково не збіль­шують масу грошей в обігу, а тільки є базою для її зростання.

Перші два елементи грошової бази (готівка в обігу та в касах бан­ківських установ) складають усю суму готівки, що випущена Націо­нальним банком та не повернута у його фонди. Третій елемент (резерви комерційних банків в НБУ) є сумою зобов’язань Національного банку перед комерційними.

Досить важливим є питання визначення швидкості обігу грошей, факторів, які на неї впливають, та показників її вимірювання.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна оди­ниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використову­ється в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швид­кості обігу грошей можна визначити за формулою:

,

де V–швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари та послуги;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;

M – середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Із наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу гро­шей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготов­леного національного продукту (P∙Q) й обернено пропорційно – з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за іншими критеріями, зокрема, за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національ­ного доходу; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошо­вого обороту; за частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, визначеним за ВВП. Другий з них може визначатися діленням загального обсягу грошового обороту на M. Цей показник істотно відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, тому що в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (фіс­кально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розраху­вати цей показник V практично неможливо. Третій показник може ви­значатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комер­ційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різно напрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи: ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи – розвиток суспіль­ного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Швидкість обігу грошей – явище об’єктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та регулювати.

Особливо важливе значення для вивчення багатьох питань цієї те­ми має розуміння законів грошового обігу.

Сутність закону грошового обігу полягає в тому, що протягом да­ного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф = Мн,

де Мф – фактична маса грошей в обігу;

Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса.

Якщо Мф перевищує Мн – значить, в обігу з’явилися зайві гроші і, навпаки, якщо Мф менше від Мн – їх нестача.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), можна виразити з відомого рівняння І. Фішера.

,

де РQ – сума цін товарів, що реалізуються за певний період,

V – середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно, не всі боргові зобов’язання погашаються реальними грошима.

Якщо врахувати додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

,

де – сума продажів товарів і послуг у кредит;

– загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

– сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зараху­вання боргів.

Закон грошового обігу був і є об’єктом активного дослідження в радянській та в сучасній вітчизняній літературі з теорії грошей та гро­шового обігу.

Спираючись на закони грошового обігу, потрібно уважно проана­лізувати суть стабільності грошей та механізм її забезпечення, звер­нути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на неї.

Семінарське заняття 2

1. 1. Поняття грошового обороту, його економічна основа.

2. 2. Грошові потоки. Характеристика їх основних видів та механізм балансування.

3. 3. Структура грошового обороту.

4. 4. Характеристика грошового обігу як складової грошового оборо­ту.

Семінарське заняття 3

1. 1. Показники обсягу та структури грошової маси.

2. 2. Швидкість обігу грошей та фактори, що на неї впливають.

3. 3. Закони грошового обігу.

4. 4. Основні шляхи інтенсифікації руху грошей у сфері обігу та пла­тежів.

Практичні завдання

Тести

1. Як називається процес безперервного руху грошей між суб’єк­тами економічних відносин:

а) інфляція;

б) девальвація;

в) грошовий оборот;

г) грошовий обіг.

 

2. З яких секторів складається грошовий оборот:

а) грошового обігу та фінансів;

б) грошового обігу, фінансів та кредитного сектора;

в) грошового обігу, кредитного сектора.

 

3. 3. Як називається сектор грошового обороту, в якому частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків у роз­порядження держави на виконання своїх функцій:

а) фінансово-кредитний;

б) фіскально-бюджетний;

в) соціально-економічний.

 

4. 4. Які гроші перебувають в обігу в Україні у сучасних умовах:

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) обидва види.

 

5. 5. Які гроші належать до неповноцінних:

а) готівкові гроші;

б) електронні гроші;

в) мідні монети;

г) срібні монети.

 

6. 6. Як називається специфічний показник грошової маси, що ха­рактеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності:

а) грошовий показник;

б) агрегат;

в) грошовий агрегат;

г) ліквідний агрегат.

 

7. 7. Яка кількість грошових агрегатів використовується для цілей аналізу у статистичній практиці України:

а) дев’ять;

б) три;

в) чотири;

г) вісім.

 

8. 8. Складова грошової маси М0 в Україні включає:

а) гроші поза банками;

б) гроші поза банками і на рахунках до запитання;

в) тільки гроші на рахунках до запитання;

г) готівкові гроші в касах банків.

 

9. 9. Складова грошової маси–грошова база–в Україні включає:

а) гроші поза банками;

б) гроші поза банками і на рахунках до запитання;

в) тільки гроші на рахунках до запитання;

г) готівкові гроші в касах банків та поза банками.

 

10. 10. Який показник грошової маси враховує суми резервів комер­ційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному бан­ку:

а) грошова база;

б) М3;

в) М2;

г) М0.

 

11. 11. Готівкові гроші – це:

а) гроші, які не мають речового виразу і існують у вигляді сум на рахунках у банку;

б) гроші, які рухаються за комп’ютерними мережами;

в) гроші, виготовлені з будь-якого малоцінного матеріалу у вигля­ді купюр та монет.

 

12. 12. Переказний вексель – це:

а) вексель, який має індосамент;

б) вексель, який має конкретний строк погашення;

в) вексель, який має строго встановлену форму.

 

13. 13. Вихідною формою повноцінних грошей були:

а) паперові гроші;

б) товарні гроші;

в) кредитні гроші;

г) символічні гроші.

 

14. 14. Гроші, що мають внутрішню реальну вартість, яка адекватна вартості товару – це:

а) паперові гроші;

б) товарні гроші;

в) кредитні гроші;

г) символічні гроші.

 

15. 15. Гроші, які набувають своєї вартості в обігу, – це:

а) повноцінні гроші;

б) неповноцінні гроші;

в) товарні гроші;

г) картки для банкоматів.

 

16. 16. Простий вексель, емітований банком, – це:

а) комерційний вексель;

б) тратта;

в) банкнота;

г) чек.

 

17. 17. Сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент:

а) грошова маса;

б) грошова база;

в) грошовий агрегат;

г) грошовий мультиплікатор.

 

18. 18. Швидкість обігу грошей обернено пропорційна:

а) обсягу маси грошей;

б) грошовій базі;

в) обсягу виготовленого національного продукту;

г) сумі продажів товарів та послуг у кредит.

 

19. 19. Якщо фактична маса грошей в обороті (Мф) перевищує необ­хідну для обороту (Мн), то які явища матимуть місце:

а) нестача купівельної спроможності;

б) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;

в) надлишок купівельної спроможності.

 

20. 20. Купівельна спроможність грошей:

а) піднімається із зростанням цін;

б) може підніматися і знижатися;

в) піднімається з часом;

г) завжди залишається незмінною.

 

21. 21. Закон грошового обігу визначає:

а) швидкість обігу грошей;

б) величину грошової маси;

в) купівельну спроможність грошей;

г) рівень інфляції.

 

22. 22. Хто може виступати у ролі емітента паперових грошей в Україні:

а) Міністерство фінансів;

б) центральний банк;

в) комерційні банки;

г) універсальні комерційні банки.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.