ТЕМА 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ

При вивченні даної теми студентам слід звернути увагу на відмін­ності між формами та видами кредиту.

У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов’язаний із внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. За зовнішньою формою цінності, яка передається кредитором позичальнику, кредит поді­ляється на грошовий і товарний. Товарний кредит в умовах розвину­тих ринкових відносин застосовується значно рідше ніж грошовий.

Класифікація видів кредиту за критеріями є наступною:

1) 1) за своєю внутрішньою формою (складом суб’єктів кредитної угоди):

– комерційний – це форма руху безпосередньо промислового капі­талу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстрочкою платежу. Даний кредит надається од­ним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів з відстроч­кою платежу. Передавання товару в кредит може оформлятися век­селем. Це сприяє прискоренню розрахунків і більш оперативному ма­невруванню капіталом з боку суб’єктів господарювання. Якщо переда­вання товару в кредит здійснюється без оформлення векселя, то поку­пець може сплатити за товар дещо вищу ціну;

– банківський – якщо одним із суб’єктів виступає банк, причому банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичаль­никами. Кредит надається у грошовій формі. Він є провідним видом кредиту;

– державний – це кредит, одним з учасників якого є держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. Надається, як правило, юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних та місцевих органів влади). Традиційна форма цього кредиту – випуск державних позик; особливість, як правило, не має конкретного цільо­вого призначення;

– міжнародний – надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненності, строковості та платності. Суб’єктами міжнародного кредиту виступають банки, фір­ми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Ознака даного кредиту – належність кредитора і позичальника до різних країн;

– споживчий – надається юридичним чи фізичним особам на спо­живчі цілі. Він може надаватися банками, кредитними установами не­банківського типу, юридичними та фізичними особами. Даний вид кредиту сприяє отриманню речей чи послуг значно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання.

2) 2) за призначенням:

– на виробничі цілі (юридичним особам на формування основного та оборотного капіталу);

– споживчий кредит (фізичним особам на задоволення особистих потреб);

3) 3) за строками користування:

– короткострокові;

– середньострокові;

– довгострокові;

4) 4) за забезпеченням:

– забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними па­перами);

– гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

– з іншим забезпеченням (свідоцтво страхової компанії)

– незабезпечені (бланкові);

5) 5) за ступенем ризику:

– стандартні;

– нестандартні;

– сумнівні;

– безнадійні;

6) 6) за методами надання:

– у разовому випадку;

– відповідно до відкритої кредитної лінії;

7) 7) за строками погашення:

– водночас (одноразове повернення);

– на виплату (погашення в розстрочку);

– достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

8) 8) за організаційно-правовою ознакою:

– строковий;

– прострочений;

– пролонгований.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кре­дит. Система банківського кредитування базується на використанні ряду базових принципів кредитування.

При розгляді питання економічної межі кредиту слід врахувати, що дане питання є відносно новим у теоретичних дослідженнях кредиту, мало вивченим і досить спірним. Тому насамперед слід чітко визна­чити саме поняття меж кредиту, класифікацію меж кредиту.

Одним із визначень поняття «межа кредиту» є наступне: межа кре­диту – це такий рівень розвитку кредитних відносин у народному гос­подарстві, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників процентної ставки.

Економічна межа може розглядатися в кількох аспектах:

1) 1) залежно від певного рівня економічної системи – мікроеконо­мічна та макроекономічна;

2) 2) залежно від призначення – якісна та кількісна.

Вивчаючи питання щодо ролі кредиту, важливо не лише засвоїти теоретичні положення, а й ув’язати їх з поточним моментом.

Роль кредиту не залишається незмінною. Зі зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі та сфери його застосування. Так, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, тому що зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося шляхом перетворення їх у скарб (без участі кредиту) і навпаки.

При функціонуванні неповноцінних грошей збільшення або змен­шення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Тому роль кредиту зростає.

Ще більш важливою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регу­лювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике зна­чення для підтримування стабільності купівельної спроможності гро­шової одиниці.

При вивченні даної теми необхідно зосередити увагу на впливі кре­диту на розвиток як економіки в цілому, так і на розвитку економіки України зокрема. Крім того, важливим є роль кредиту в підвищенні рівня життя народу певної країни.

У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерцій­ний кредит, не використовувався кредит як джерело капіталовкла­день, не видавався іпотечний кредит. Існувала жорстка централізація управ­ління банківським кредитом: усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум (ліміт креди­тування). Однорівнева банківська система також не сприяла роз­витку кредитних відносин.

У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управлі­ння кредитом, а саме:

– відбувається перехід до централізації управління кредитними операціями комерційних банків;

– розширюються права і можливості комерційних банків та їх клі­єнтів на основі договірних відносин;

– розширюється сфера застосування кредиту;

– удосконалюються методи кредитування;

– поява акціонерних товариств, випуск акцій, залучення урядом коштів до бюджету за допомогою цінних паперів сприяє розширенню кредитних операцій з цінними паперами (участь кредиту в операціях з емісії цінних паперів, у кредитуванні під заставу цінних паперів);

– починає використовуватись комерційний та іпотечний кредити;

– підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

При вивченні цієї теми обов’язково необхідно зупинитись на роз­гляді історії розвитку кредитних відносин в Україні.

Поиск по сайту: