ТЕМА 4. РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Питання про роль грошей є ключовим у монетарній теорії, причому в обох її аспектах – в абстрактній і в прикладній.

Дослідження ролі грошей у функціонуванні економіки здійснюється переважно двома методами, які доповнюють один одного:

– – методом зіставлення моделі економічної системи, що функціонує без грошей (бартерна економіка), та моделі з участю грошей (монетар­на економіка);

– – методом визначення впливу пропозиції грошей на основні макро­економічні змінні (рівень цін, ставка процента, зайнятість, обсяг ВВП та ін.).

Перший із них дає можливість повніше розкрити роль грошей на мікроекономічному рівні, де рушійним чинником є поведінка окремих економічних суб’єктів, другий – на макрорівні, на якому державне регу­лювання маси грошей є дієвим механізмом впливу на основні економічні процеси.

Вивчаючи роль грошей в розвитку економіки, перш за все слід з’ясувати сутність поняття «роль грошей». Потрібно усвідомити різ­ницю між поняттями «роль грошей» та «функції грошей».

Роль грошей – це кінцевий результат грошей по обслуговуванню руху цінності на певному етапі процесу відтворення, тобто наслідок для суспільства.

Роль грошей визначається рівнем розвитку суспільного поділу пра­ці, товарного виробництва та адекватних їм суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у суспільних формаціях, у яких саме господарство мало переважно натуральний характер, а обмін здійснювався на бартерній основі. У міру розвитку простого товарно­го виробництва і включення самостійних виробників у ринкові відно­сини роль грошей зростала.

Під бартерним господарством зазвичай розуміють господарство, в яко­му будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший товар. Монетарне господарство базується на такому обміні, коли кожний товар обмінюється на гроші, а потім гроші обмінюються на будь-який інший товар, а безпосередньо товари обмінюватись не можуть.

У літературі виділяють два підходи до визначення ролі грошей: кількісний та якісний.

В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість барте­ру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до спожи­вачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витра­тах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольня­ються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, переду­сім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економного споживання – виробничого, державного, особистого.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема, на результати діяльності економічних агентів, як виробників так і споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких еконо­мічних інструментів як платоспроможний попит, ціни, процент, ва­лютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалан­сування тощо.

У монетарній теорії економісти виділяють проблему нейтральності грошей, яка виникла в процесі дослідження їх впливу на реальну еко­номіку. Вона стала своєрідною реакцією наукової думки на неспро­можність знайти переконливі критерії побудови порівняльних моделей економічних систем без участі грошей (бартерних) і з участю грошей (монетарних).

Гроші можна вважати нейтральними, якщо після порушення почат­кової рівноваги економічної системи внаслідок номінальної зміни про­позиції грошей установлюється нова рівновага в економіці, за якої реальні рівні економічних змінних матимуть ті самі значення, що й до зміни пропозиції грошей.

Незважаючи на зовнішню переконливість наведених аргументів щодо нейтральності грошей, логіка їх застосування має суттєву ваду – визнання того, що зростання пропозиції грошей автоматично і всеохопно збільшує номінальний рівень цін і всіх грошових показників в економіці. Насправ­ді ж цей процес може бути досить тривалим, що вимірюється місяцями і навіть роками, як це визнано сучасною наукою. Зараз уже жодне сер­йозне дослідження монетарних процесів не обходиться без урахування цього явища, що дістало назву часового лага.

Якщо вказаний лаг справді існує, то в реальному секторі економіки має виникати стимулювальний ефект внаслідок того, що збільшення пропо­зиції грошей спричиняє, насамперед, адекватне зростання доходів, а рі­вень цін певний час відстає від цього процесу. У результаті збільшується реальна купівельна сила економічних суб’єктів, що підвищує їх заінтере­сованість більше заробляти доходів, більше виробляти товарів. Кінцевим результатом цих зусиль буде прискорення економічного розвитку.

Провівши певні логічні міркування, можна зробити наступний вис­новок: за наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші перестають бути ней­тральними. Оскільки такий часовий лаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується коротким проміжком часу, тобто не має загаль­ного характеру. З даним висновком погоджуються багато представників неокласичної школи, більшість кейнсіанців та неокейнсіанців, представ­ники кейнсіансько-неокласичного синтезу.

Особлива заслуга в утвердженні цього висновку належить Дж. М. Кейнсу. Ослаблення позицій прибічників нейтральності грошей на коротких часових інтервалах мала не тільки наукове, а й важливе прак­тичне значення. Була підведена теоретична база під активне використання державного регулювання пропозиції грошей для впливу на економічний розвиток.

Гроші є нейтральними на довгострокових інтервалах – це визнали представники класичної теорії, їх сучасні послідовники-монетаристи, їх постійні опоненти з кейнсіанського табору. Сучасні формулювання цих доказів можна звести до такого:

– зміна маси грошей в обороті спричинює відповідну зміну за­гального рівня цін на всіх ринках (товарних, робочої сили, фінансо­вих);

– у довгострокових періодах досягається висока поінформованість усіх економічних агентів стосовно грошово-кредитної політики, що забезпечує достатню гнучкість реальних економічних показників (від­носних цін, зайнятості, реальної заробітної плати та ін.);

– в умовах високої поінформованості економічних агентів та гнучкості реальних економічних показників часовий лаг у довгостро­ковому періоді наближається до нуля, й економічні агенти втрачають матеріальний стимул для посилення ділової активності, вона повер­тається на попередній рівень, а водночас знижуються до попереднього рівня і обсяги виробництва (після деякого підвищення на коротких часових інтервалах).

Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому періоді велись в основному навколо двох питань:

– – у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий період від дов­гострокового;

– – якій регулятивній політиці віддавати перевагу – спрямованій на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостроковій.

Визначити межу між короткостроковим та довгостроковим періо­дами не так легко, як це здається на перший погляд. Вона перебуває не просто в точці дотику двох певних періодів – короткого і довгого, а в точці завершення інформаційної хвилі, завдяки якій відомості про зміну (збільшення чи зменшення) пропозиції грошей та попиту стають над­банням усіх чи більшості економічних агентів.

Отже, чим швидше монетарна інформація доходитиме до економічних агентів, чим коротшою буде інформаційна хвиля, тим швидше набувають еластичності ціни та інші монетарні показники щодо зміни пропозиції грошей і тим коротшим буде короткий період і довшим – довгий.

Друге із зазначених питань викликає дискусію між кейнсіанцями та монетаристами щодо пріоритетності короткого і довгого періодів у тео­ретичних дослідженнях та в регулятивній практиці. Кейнс і його пос­лідовники основну увагу приділяли подіям на коротких часових інтер­валах і зовсім не досліджували довгі періоди. Монетаристи ж пріоритет­ним визнають довгостроковий період і основний акцент для практики роблять на довгострокових корективах економіки. Представники обох напрямів сучасної монетарної теорії – монетаристи і кейнсіанці – визна­ють активну роль зміни пропорції грошей у стимулюванні економічного зростання на коротких часових інтервалах і погоджуються з нейтраль­ністю грошей у довгострокових періодах. У зв’язку з цим визнається необхідність державного регулювання пропозиції грошей з метою макси­мізації їх стимулювального впливу на реальну економіку.

Важливим є те, що в процесі дискусії щодо нейтральності грошей виникла проблема передавального механізму в теоретичному аспекті, а в практичному – під час формування грошово-кредитної політики центральних банків.

Передавальний механізм(його ще називають трансмісійним) – це процеси причинно-наслідкових зв’язків між економічними змінними, які забезпечують вплив зміни пропорції грошей на ділову активність та економічну рівновагу.

Об’єктом впливу передавального механізму за теоретичного підхо­ду є розвиток виробництва, а за практичного – цей об’єкт визна­чається стратегічними цілями грошово-кредитної політики. Відповід­но і структура передавального механізму буде різнитися.

Першим сформулював поняття передавального механізму Кейнс, трактуючи його як систему змінних, через яку пропозиція грошей впливає на ділову та трудову активність. Сформульований Кейнсом передавальний механізм був досить спрощеним та включав лише один канал впливу – процентну ставку.

У процесі подальшого розвитку теорії грошей передавальному ме­ханізму було приділено багато уваги як кейнсіанцями, так і моне­таристами. Представники обох шкіл вказували на вузькість і низьку ефективність запропонованого Кейнсом передавального механізму і провели активні дослідження нових каналів впливу та механізмів дії кожного з них.

Згідно з сучасними уявленнями, основними каналами передаваль­ного механізму, які абстрактно можуть діяти в тій чи іншій економіці, вважаються: канал процентної ставки (вважається основним), канал фінансових активів, канал кредитування, канал валютного курсу, мо­нетаристський канал. Існують і менш відомі канали, які визнаються центральними банками лише окремих країн і використовуються ними у своїй монетарній політиці.

З метою всебічного розгляду ролі грошей в розвитку економіки студентам доцільно розглянути структурно-модельний метод обґрун­тування зв’язку кількості грошей з обсягом виробництва, який широко використовується у західній літературі, на прикладі моделі AD–AS, яка пов’язує обсяги виробництва (пропозиції) з попитом та рівнем цін. Дана модель розроблена для різних часових інтервалів – коротко­строкового та довгострокового. Слід зазначити, що модель AD–AS у довгостроковому періоді відрізняється від такої самої моделі у корот­костроковому періоді лише розміщенням кривої сукупної пропозиції – кривою AS.

Під час розгляду даної теми з урахуванням практики регулювання пропозиції грошей потрібно з’ясувати, як роль грошей проявляється в умовах ринкової економіки, а саме у функціонуванні ринку, у стиму­люванні та регулюванні суспільного виробництва, нагромадженні та переливі капіталу та ін., оскільки це впливає на створення теоретичної бази монетарної політики.

У міру поглиблення розвитку економіки України помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово українська гривня перетво­рилась у справді загальний еквівалент, у «головну діючу особу» на ринку. Кожний, хто має гроші, може вільно купити потрібний товар на внутрішньому ринку. Це істотно підвищило заінтересованість еконо­мічних суб’єктів у тому, щоб більше заробляти грошей і економніше їх витрачати. Стало значно легше капіталізувати гроші, вклавши їх у цінні папери та банківські депозити. Грошово-кредитна політика в Україні зайняла ключове місце в механізмі державного регулювання економіки. Динаміка цін стала відчутно реагувати на регулюючі за­ходи Національного банку України в грошовій сфері.

Семінарське заняття 6

План

1. 1. Поняття ролі грошей та її відмінності від функцій грошей. Ме­тоди дослідження її прояву.

2. 2. Якісний вплив грошей на економіку.

3. 3. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку як прояв їх кількісного впливу.

4. 4. Практичне значення дискусій щодо ролі грошей у сучасній мо­нетарній теорії.

Практичні завдання

Тести

1. В проблемі ролі грошей виділяють:

а) кількісний аспект;

б) проблемний аспект;

в) якісний аспект;

г) діловий аспект.

2. 2. Роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва – це:

а) кількісний аспект;

б) проблемний аспект;

в) якісний аспект;

г) діловий аспект.

3. 3. Дослідження ролі грошей у функціонуванні економіки здійс­нюється переважно:

а) двома методами;

б) трьома методами;

в) чотирма методами;

г) вірної відповіді немає.

4. 4. До переваг монетарної економіки над бартерною можна від­нести:

а) наявна можливість кожному, хто має надлишкову цінність, легко і швидко її капіталізувати та отримувати додаткову цінність;

б) зниження суспільних витрат на обмін товарів;

в) знімають фізичні межі виробництва, що визначаються особис­тими потребами самих виробників;

г) усі вище вказані варіанти відповідей вірні.

5. 5. Можливий недолік грошового обміну порівняно з бартером про­являється у:

а) ринок набуває всезагального характеру;

б) зникає бажання краще і більше працювати;

в) виникає ризик «продати і не купити»;

г) сповільнюється реалізація виробленої продукції.

6. 6. За наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші:

а) стають нейтральними;

б) збільшують свою купівельну спроможність;

в) зменшують свою купівельну спроможність;

г) перестають бути нейтральними.

7. 7. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку інколи називають:

а) верифікаційним;

б) деривативним;

в) трансмісійним;

г) інший варіант.

8. 8. Хто першим піддав системній критиці концепцію нейтральнос­ті грошей:

а) І. Фішер;

б) К. Маркс;

в) Дж. М. Кейнс;

г) М.І. Туган-Барановський.

9. 9. У моделі рівноваги сукупного попиту і пропозиції AD–AS крива сукупного попиту позначається:

а) AD;

б) AS;

в) Р;

г) П.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Переваги та недоліки грошового обміну перед бартерним.

2. 2. Сутність та основні положення концепції (теорії) нейтральності грошей.

3. 3. Поняття «часовий лаг» та його роль у забезпеченні активної ролі грошей у ринковій економіці.

4. 4. Модель впливу пропозиції грошей на економіку в короткостро­ковому періоді.

5. 5. Модель впливу пропозиції грошей на економіку в довгостро­ковому періоді.

6. 6. Погляди кейнсіанців на роль грошей в економіці.

7. 7. Погляди монетаристів на роль грошей в економіці.

Література:16, 17, 18, 30, 35

[Вверх] [Вниз]

ТЕМА 5. ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ

У даній темі потрібно звернути увагу, перш за все, на те, що ро­зуміється під теорією грошей (монетарною теорією). Оскільки це доз­воляє говорити про теорію грошей як про одне ціле, що має свій ві­дособлений об’єкт дослідження, яким є гроші.

Досить часто в літературі під теорією грошей (монетарною тео­рією) мається на увазі той напрям економічної думки, який охоплює дослідження природи, ролі, механізмів формування та використання грошей у ринковій економіці.

Разом з тим у залежності від певних критеріїв можна виділити різ­новиди теорій грошей.

Важливим є те, що у світовій науці чітко виділяють два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Перший – абстрактна теорія грошей. Представники даної теорії концентрують свою увагу на внут­рішніх аспектах явища грошей і недооцінюють їх зовнішні аспекти, що стосуються впливу грошей на економічні процеси. Найбільш ві­домими різновидами даного підходу є товарна теорія, номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія та ін. Другий підхід – прикладна теорія грошей. Представники цього напряму сприймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповідь на питання, що пов’язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Дана теорія займає клю­чове місце в науковій думці про гроші та грошові відносини, створює наукову та методологічну базу грошово-кредитної політики держав з розвинутими ринковими економіками. Напрями прикладної теорії роз­глядаються як окремі теорії: кількісна (класична, неокласична), кейн­сіанська, неокейнсіанська, кейнсіансько-неокласичний синтез.

Виділяють і інші критерії структурування теорії грошей: поход­ження і природа грошей (металістична теорія, товарна теорія, дер­жавна теорія та ін.); цінність грошей (товарна теорія, номіналістична теорія, функціональна теорія, кількісна теорія); механізм впливу гро­шей на економіку (класична теорія, кейнсіанська, монетаристська, кейнсіансько-неокласичний синтез та ін.).

Найбільшу увагу при розгляді даної теми слід приділити розгляду класичної кількісної теорії грошей, яка є методологічною основою всього подальшого розвитку прикладної теорії та пануючою нині. Свою назву теорія отримала завдяки тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількіс­ними чинниками, насамперед, зміною маси грошей в обороті. Варто усвідомити, що визначальна ознака даної теорії – положення про те, що товарні ціни і цінність грошей визначаються змінами їх кількості: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а цінність нижча, і навпаки. Пройшовши тривалий шлях свого розвитку, кількісна теорія грошей поділяється на ранню та сучасну.

Важливий внесок у розвиток кількісної теорії грошей зробили Ж. Боден, Дж. Локк, Д. Юм, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.

Разом з тим студенти мають усвідомити, що американський еко­номіст І. Фішер був найвідомішим прихильником і захисником кла­сичної кількісної теорії та спробував математично довести справед­ливість постулатів даної теорії. Він запропонував формулу:

MV=PQ,

де М – кількість грошей в обороті;

V – швидкість обігу грошей за певний період;

P – середній рівень цін;

Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.

Важливим є внесок в розвиток кількісної теорії М. І. Туган-Бара­новського, який започаткував неокласичний етап даної теорії. Він іс­тотно розвинув класичну кількісну теорію грошей стосовно нових економічних умов; розробив кон’юнктурну теорію цінностей, яка по свої природі була кількісною, але вже на принципово вищому рівні. Сутність даної теорії полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже, і цінність грошей пов’язана не з кількістю грошей, а з загальною кон’юнктурою. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і цінність грошей знижується. А фазі економічного спаду ціни знижуються і цінність грошей зростає. Ці коливання цін і цінності грошей в економічному циклі здійснюються, на думку Туган-Бара­новського, незалежно від кількості грошей, тобто під впливом не гро­шових чинників.

Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку на підставі кон’юнктурної теорії Туган-Барановського можна подати у вигляді:

Суттєвий внесок в розвиток кількісної теорії зробили професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. Їх пояснення механізму накопичення грошей та впливу на ціни дістали назву «теорії касових залишків» або «кембриджської версії». На від­міну від І. Фішера їхній підхід до розв’язання проблеми був мікро­економічний і стосувався, насамперед, попиту на гроші. Кембриджсь­кі економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб’єктів. Вони намагалися дати від­повідь на такі питання: чому економічні агенти зберігають гроші? Від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші?

Кембриджські економісти запропонували нову формулу зв’язку ма­си грошей та цін:

M_d = kPY,

де M_d – попит на гроші;

k – коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі (коефіцієнт Маршалла k=1/V);

P – середній рівень цін;

Y – обсяг виробництва в натуральному виразі.

Вагомий внесок у розвиток кількісної теорії зробив Дж. Кейнс. Він сформулював свій варіант зв’язку грошової маси з відтворювальними процесами. Дж. Кейнс доводив, що гроші мають суттєве значення і ви­конують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впли­вають на мотиви поведінки економічних суб’єктів, на їх господарські рішення і тому є джерелом стимулювання підприємницької активності і розвитку виробництва.

Сукупний попит на гроші у Кейнса складається з двох частин: трансакційного (М1), що є функцією доходу, і спекулятивного, що є функцією процента (М2):

М = М₁ + М₂ = L₁(y) + L₂(i),

де L₁(y) – функція доходу;

L₂(i) – функція процента.

Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку, що випливає з кейнсіанської концепції, може бути виражений такою фор­мулою:

М – Пр – І – Пз – ВВП,

де М – маса грошей;

Пр – ставка процента;

І – попит на інвестиції;

Пз – загальний обсяг платоспроможного попиту;

ВВП – обсяг ВВП.

Слід звернути увагу на сучасний монетаризм як один із напрямів економічної думки, який сформувався в 60–70-ті роки ХХ століття, коли загострилася проблема інфляції, особливо на внесок М. Фрід­мана у його формування.

Сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою (неокласичною) кількісною теорією. Монетаристи притримуються того, що вільна ринкова економіка, яка базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не ста­ють на заваді. Грошова сфера у монетаристів є відносно самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки. Оскільки грошова сфе­ра безпосередньо пов’язана з діяльністю держави (через емісію гро­шей та монетарну політику), то якраз вона не може бути внутрішньо збалансованою і є потужним джерелом дестабілізації для сектора реальної економіки.

М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової гро­шової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтри­мувати помірне збільшення пропозиції грошей пропорційно до серед­ньорічних темпів зростання ВВП, що склалися, та очікуваної інфляції. Згідно з цим правилом приріст маси грошей в обороті визначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:

,

де – середньорічний темп приросту маси грошей, % за тривалий період;

– середньорічний темп очікуваної інфляції, %;

– середньорічний темп приросту номінального ВВП, %.

Сучасний монетаризм дістав широке визнання в економічній науці, а його рекомендації – в економічній практиці.

Розглядаючи питання грошово-кредитної політики України, слід пам’ятати, що сучасна монетарна теорія розвивається по шляху поєд­нання (синтезу) окремих ідей кейнсіанців та монетаристів. Орієнтація органів монетарної влади України на кращі ідеї обох напрямів мо­нетаристської теорії позитивно вплинула на подолання економічної кризи і прискорення економічного зростання. Після 2000 р. кілька ро­ків Україна мала чи не найвищі показники приросту ВВП серед країн Європи.

Семінарське заняття 7

План

1. 1. Теорія грошей як складова економічної теорії та закономірності його розвитку.

2. 2. Класична кількісна теорія грошей.

3. 3. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.

4. 4. Кейнсіанство та сучасний монетаризм як напрями кількісної тео­рії грошей.

5. 5. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей та грошово-кредитна політика України.

Практичні завдання

Тести

1. 1. Зростання кількості грошей призводить до:

а) збільшення цінності грошей;

б) зростання цін;

в) зменшення цінності грошей;

г) зниження цін.

2. 2. Рівняння обміну – це:

а) MV=PQ;

б) M_d = kPY;

в) М = М₁ + М₂ = L₁(y) + L₂(i);

г) МР= V.

3. 3. Зв’язок маси грошей в кембриджській версії виражається фор­мулою:

а) MV=PQ;,

б) M_d = kPY;

в) М = М₁ + М₂ = L₁(y) + L₂(i);

г) МР= V.

4. 4. Сукупний попит на гроші за Кейнсом можна виразити форму­лою:

а) MV=PQ;

б) M_d = kPY;

в) М = М₁ + М₂ = L₁(y) + L₂(i);

г) МР= V.

5. 5. Касові залишки – це:

а) частина сукупного доходу, яку економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі;

б) частина прибутку, яку економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі;

в) частина реального доходу, яку економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі;

г) частина заробітної плати, яку фізичні особи бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.

6. 6. До вивчення теоретичних проблем грошей виділяють:

а) два підходи;

б) три підходи;

в) чотири підходи;

г) вірної відповіді немає.

7. 7. Характерними особливостями грошової політики в Україні є:

а) проводиться монетаристська (за Фрідманом), антиінфляційна по­літика;

б) Національний банк України в одні періоди керувався кейнсіан­ськими рецептами, а в інші – монетаристськими;

в) державний бюджет не відділено від грошово-кредитного меха­нізму;

г) уряд та НБУ в своїй діяльності орієнтується виключно на фіс­кально-бюджетний механізм.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Основні положення монетарної теорії грошей.

2. 2. Визначити основні причини виникнення кількісної теорії грошей.

3. 3. Металістична теорія є науковою? Чому?

4. 4. Основні напрями у монетарній теорії, засновані М.І.Туган-Бара­новським.

5. 5. Розкрийте позицію Д. Рікардо стосовно автоматичного регулювання цін шляхом ввозу та вивозу золота.

6. 6. Поясність, що означає «золоте правило» М.Фрідмена.

7. 7. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

Література:16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 35, 36

[Вверх] [Вниз]

МОДУЛЬ 2.

Поиск по сайту: