БЕЗПЕКА ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АПАРАТІВ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ

9.1. Вимоги безпеки до апаратів, які працюють під тиском

Вимоги безпеки, які висуваються до обладнання, виготовлен­ня та експлуатації посудин, що працюють під тиском, визначені "Правилами обладнання, безпечної експлуатації посудин, що пра­цюють під тиском". Ці правила поширюються й на інші, найбільш небезпечні за можливими наслідками вибухів місткості: посудини, що працюють під надлишковим тиском понад 0,07 МПа (кгс/см²); цистерни і діжки для зберігання й перевезення зріджених газів, рідин і сипких матеріалів, випорожнення яких відбувається під тиском газу понад 0,07 МПа; балони для перевезення і зберігання стиснених, зріджених чи розчинених газів під тиском понад 0,07 МПа. Чинні Правила не поширюються на посудини і балони місткістю до 25 л, в яких добуток місткості (літри) на робочий тиск (кгс/см²) дорівнює не більше 200.

Після реєстрації посудин, що працюють під тиском, у терито­ріальних органах Держгіртехнагляду інженер-контролер Держ-гіртехнагляду видає дозвіл на їх експлуатацію на основі техніч­ного огляду (внутрішнього і зовнішнього) і гідравлічного випро­бування до запускання в роботу, періодичного огляду в процесі експлуатації і дострокового огляду. Внутрішній і зовнішній ог­ляд (з метою визначення стану внутрішніх і зовнішніх поверхонь та впливу середовища на стінки посудин) повинен проводитися не рідше одного разу на чотири роки. Гідравлічні випробування необхідно здійснювати не рідше одного разу у вісім років. Для посудин, що працюють при температурі стінки 200—400 °С проб­ний тиск повинен перевищувати робочий у 1,5 раза, а при темпе­ратурі стінки понад 400 °С — у 2 рази.

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском______________ 237

Згідно з вимогами Правил, посудину, що працює під тиском, слід зупинити з появою ознак аварійної ситуації, підвищенні тиску в посудині понад норму, незважаючи на дотримання всіх, зазначених в інструкції, вимог; несправності запобіжних кла­панів; виявленні у посудинах тріщин, вигинів, значного утоншен-ня стінок, пропусків чи запотіння у зварювальних швах, протікан­ня у заклепкових і болтових з'єднаннях, розривів прокладок; виникненні пожежі, що загрожує посудині; несправності мано­метра і неможливості визначити тиск за іншими приладами, не­справності (відсутності) передбачених проектом запобіжних і бло­куючих пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматики.

До обслуговування таких посудин допускають осіб, які досяг-ли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, спеціальне навчан­ня та атестацію кваліфікаційної комісії, а також інструктаж із безпеки обслуговування посудин.

Особи, які обслуговують посудини, що працюють під тиском, повинні проходити перевірку знань щорічно, а інженерно-технічні працівники — раз у три роки. Перевірку знань здійснює комісія під головуванням інженера-контролера Держгіртехнагляду. Облік атестації і періодичних перевірок із знання правил та інструкцій Держгіртехнагляду веде механік у спеціальному журналі (фор­ма 15) (табл. 9.1).

Таблиця 9.1. Форма 15

9.2. Руйнування та травматизм при вибухах

У процесі вибуху при фізичному чи хімічному перетворенні речовини миттєво виділяється велика кількість енергії.

При вибуху посудин чи систем із надлишковим тиском газу розвивається потужність, Вт:

Р = W/t, (9.1)

Розділ 9

вентилем і зворотним клапаном на нагрівальній лінії живлення котла водою; спускним вентилем із засувкою.

Кількість запобіжних клапанів, їхні розміри і пропускна здат­ність повинні бути обрані за такими критеріями: котел паропро­дуктивністю більше 100 кг/год має бути оснащений не менше ніж двома запобіжними клапанами; на котлах продуктивністю мен­ше 100 кг/год встановлюється один запобіжний клапан.

Сумарна пропускна здатність запобіжних клапанів, установлю­ваних на котлі, повинна бути не меншою за годинну продуктив­ність котла. Запобіжні клапани повинні бути розміщені в місцях, доступних для огляду. Робоче середовище, що виходить із запо­біжного клапана, повинно відводитися в безпечне місце.

Постійний контроль рівня води ведуть за двома і більше водо-вказівними приладами прямої дії. Термометри чи термопари для вимірювання температури води розміщують на живильному тру­бопроводі, пари — на виході його з котла.

Якщо внаслідок шкідливості середовища в котлі запобіжний клапан не може надійно працювати, то котел повинен бути осна­щений запобіжною пластиною, що розривається при перевищенні тиску в котлі не більше ніж на 25 % робочого тиску. Запобіжна пластина (мембрана) може бути встановлена перед запобіжним клапаном за умови, який між ними буде пристрій, що дозволяє контролювати справність пластини.

Усі запобіжні пластини повинні мати заводське клеймо з ука­зівкою тиску, що розриває пластину, і мати спеціальний шифр.

Кожен котел має бути оснащений манометром, що встанов­люється на штуцері його корпусу, на трубопроводі до запірної апаратури або на пульті керування. Показання манометра повинні бути чітко видні обслуговуючому персоналу. При цьому шкала манометра має знаходитися у вертикальній площині або з нахи­лом уперед до 30°. Установка манометрів на висоті більше 5 м від рівня майданчика обслуговування забороняється. Номінальний діаметр манометрів, установлюваних на висоті від 2 до 5 м від майданчика спостереження, повинен бути не меншим за 160 мм. Між манометром і котлом має бути встановлений триходовий кран.

На котлах установлюються манометри з класом точності не нижче 2,5 і з такою шкалою, щоб межа виміру робочого тиску знаходилася в другій третині шкали. На розподілі, що відповідає робочому тиску в котлі, проводиться червона риска або кріпиться

бизпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском

леталева пластина, пофарбована в червоний колір. Манометр за­боронено застосовувати, якщо відсутні пломба або клеймо, якщо стрілка манометра не повертається на нульову відмітку при його вимиканні, або якщо розбите скло. Перевірка манометрів і їхнє опломбування повинні проводитися не рідше одного разу на рік. Крім того, не рідше одного разу в півроку підприємством прово­диться додаткова перевірка манометрів контрольним манометром із записом результатів у журнал контрольних перевірок.

На кожному виготовленому паровому котлі для постійного спостереження за положенням рівня води повинно бути встанов­лено не менше двох водовказівників прямої дії. У котлах з паро­продуктивністю менше 0,7 т/ч дозволяється заміна одного з водо-вказівних приладів двома вентилями. Нижній край вентиля вста­новлюється на рівні нижчого, а верхній — на рівні вищого рівня води, що допускається, у котлі. Внутрішній діаметр вентиля по­винен бути не меншим за 8 мм. Водовказівний прилад констру­юється так, щоб можна було замінити скло або корпус при експлу­атації котла. На водовказівних приладах, проти нижчого рівня води, що допускається, у котлі має бути встановлений нерухомий металевий покажчик з написом "Нижчий рівень". Цей рівень по­винен бути не менше ніж на 25 мм вищий, ніж нижній видимий край скла. Якщо відстань від майданчика, з якого ведеться спо­стереження, до водовказівних приладів прямої дії більше 6 м, то встановлюються два надійних дистанційних покажчики рівня води.

Запірна арматура повинна встановлюватися на трубопроводах, що підводять і відводять із судини пару, газ чи рідину. При послі­довному з'єднанні декількох судин установка запірної арматури між ними не обов'язкова. Забороняється встановлювати запірну арматуру між судиною і запобіжним клапаном. На маховиках за­пірної арматури треба зазначати напрямок відкривання і закри­вання. При вибухонебезпечному середовищі або сильнодіючих от­рутах на лініях підводу чи відводу ставиться зворотний клапан, Що автоматично закривається тиском з котла. Зворотний клапан повинен установлюватися між насосом (компресором) і запірною арматурою. Запірна арматура повинна мати чітке маркування (за-вод-виробник, умовний прохід, умовний тиск, напрямок потоку середовища).

За манометром контролюють фактичний тиск пари в котлі, Пароперегрівнику чи економайзері. Граничний робочий тиск, що

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском__________ 243

може призвести до руйнування металу і вибуху компресора чи повітрозбірника.

Контроль і регулювання величини тиску стисненого повітря є компресорі ведуть за допомогою запобіжних клапанів і автома­тичного регулятора тиску, який при тиску більше допустимого переводить компресор на холостий хід.

Схема установки приладів безпеки на пересувній повітряно-компресорній станції показана на рис. 9.1.

Атмосферне повітря, що засмоктується у компресор через по­вітроочисник 1, надходить у циліндр 3 першого ступеня стискан­ня, далі в проміжний холодильник 11 і потім у циліндр 4 другого ступеня стискання. На повітропроводах першого і другого ступе­нів стискання повітря встановлюють манометри 2 і 8, запобіжні клапани 12 і 9 і термометр 10 на останньому ступені стискання повітря. Запобіжний клапан 7 також установлений на повітро-збірнику 5.

Температура газу, а також повітря, що нагрівається при стис­канні його компресором:

і₂=к(р₂/_Рі)^(т"-^1)/т", (9.5)

де t„ — абсолютна температура газу після стискання, °С; tj — те ж, до стис­кання, °С; р. — тиск газу до стискання, Па; р₂ — те ж, після стискання, Па; т_/; — показник політропи.

Розділ 9

При адіабатичному процесі стискання (без охолодження) тем­пература повітря, що підрахована за цією формулою при тиску 0,1 МПа складе 86 °С; при 0,5 МПа — 221 °С; при 1,0 МПа — 290 °С і при 5,0 МПа — 563 °С, тобто температура стиснутого по­вітря збільшується зі збільшенням тиску.

Враховуючи зростання температури стиснутого повітря, а та­кож властивості металу і мастил, можна зробити такі висновки: при тиску 1,0 МПа метал, з якого виготовлений компресор, нагрі­вається до 290 °С і первісна механічна міцність його буде знижу­ватися. При подальшому підвищенні тиску метал руйнується і від­бувається вибух компресора; при тиску 0,5 МПа температура досягає 221 °С, мастило починає випаровуватися й окислятися з утворенням нагару і вибухонебезпечної суміші, що призводять до вибуху.

Для попередження вибуху в компресорних станціях передба­чають повітряне чи водяне охолодження стиснутого повітря і за­стосовують спеціальне компресорне масло з температурою спала­ху не нижче 216 °С.

При охолодженні компресора стиснене повітря характеризуєть­ся ізотермічним процесом. Інтенсивність охолодження компресо­ра повинна відповідати умові, за якої максимальна температура стиснутого повітря повинна бути не вищою 160 °С для одноцилінд­рових компресорів і 140 °С — для багатоциліндрових.

Циліндри компресорів змазують спеціальним мастилом із тем­пературою спалаху не менше 216—240 °С і температурою самоза-горяння більше 400 °С. Температура спалаху мастильного масла повинна бути вищою за температуру стиснутого повітря не менше ніж на 55—75 °С.

Компресорне мастило повинно мати заводський паспорт-сер-тифікат.

З метою пом'якшення пульсацій тиску стиснутого повітря, яке поступає від компресора, і зменшення коливання тиску в спожи­вачів повітря (наприклад, у пневматичних ручних машинах по­близу компресора (див. рис. 9.1) встановлюють повітрозбірник 5 з манометром 8 і запобіжним клапаном 7. Повітрозбірник не доз­воляється встановлювати всередині будинку через можливість його вибуху.

До подачі повітря в порожнини циліндрів його потрібно очи­стити від пилу, бризків мастила, водяної пари, окалини й інших

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском______________ 245

включень. У протилежному випадку в компресорі від тертя утво­риться заряд статичної електрики, причому довжина електрич­ної іскри може досягати 20 мм. Для захисту компресора від ста­тичної електрики влаштовують заземлення 6.

9.5. Ацетиленові генератори

У будівельних організаціях для отримання газоподібного аце­тилену шляхом розкладу карбіду кальцію водою звичайно засто­совують пересувні ацетиленові генератори (табл. 9.2). Викори­стання карбідного пилу розміром частинок менше 20 мм заборо­нено, оскільки це може призвести до вибуху.

Таблиця 9.2. Технічні характеристики пересувних генераторів систем "ВВ" (за даними заводів-виробників)

На кожний ацетиленовий генератор повинен бути паспорт і за­тверджена головним інженером підприємства інструкція з екс­плуатації. На ньому повинна бути табличка (бірка) із зазначен­ням організації — власниці апарата і дата випробування, а також червоним кольором напис "Вогненебезпечно".

При експлуатації газозварювальних апаратів необхідно дотри­муватися таких основних вимог: температура навколишнього се­редовища, при якій допускається робота пересувних генераторів, від -25 до +40 °С, розпад карбіду кальцію повинен регулюватися автоматично залежно від витрати газу, у генераторі не повинно бу­ти деталей і арматури зі сплавів із вмістом понад 70 % міді, а також

Розділ 9

при роботі утворюють іскри; для видалення залиш­ків повітря у генераторах повинна бути передбачена продувка всіх місткостей до заповнення їх ацетиленом; конструкція генератора повинна забезпечити достатнє охолодження у зоні реакції, щоб температура води погашеного вапна у ній не перевищувала 80 °С, а ацетилену — 115 °С.

При недбалій газовогневій обробці металу можливий вибух ацетиленового генератора, якщо в мундштуці ацетилено-кисне-вого пальника відсутній кисень і є незначний тиск ацетилену. У цьому випадку при зворотному ударі полум'я газу потрапляє в ацетиленовий шланг і далі в генератор, де ацетилен і вибухає. Для запобігання зворотного удару в газогенератор між ним і паль­ником встановлюють запобіжний пристрій — водяний затвор. Схема пристрою водяного затвору низького тиску (0,01 Па) пока­зана на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Схема пристрою водяного затвору низького тиску:

а — положення при заливці води; б — при зворотному ударі

У корпус 1 (рис. 9.2, а) через лійку 2 заливають воду до рівня контрольного крану 7. При відкритті вентиля 3 газ виходить із трубки 4 через розсікач 8, потім проходить через шар води 9 і над­ходить у корпус 1 і далі через ніпель 6 у шланг до пальника. Газ, який проходить, підвищує тиск у корпусі 1, внаслідок чого ча­стина води витісняється і заповнює зазор між трубками 4 і 5. Цей водяний зазор перешкоджає виходу ацетилену в атмосферу.

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском______________ 247

При зворотному ударі вогню в напрямку 10 (рис. 9.2, б) тиск у корпусі 1 перевищить тиск від газу і вода витісниться в труб­ку 4. З пониженням рівня води в корпусі 1 кінець трубки 5 ого­литься і тиск газу буде знижений унаслідок виходу його через лійку 2 в атмосферу.

Затвор не повинен пропускати в ацетиленові генератори і в аце­тиленові шланги кисень, який за несправної газозварювальної апаратури може випадково проникнути в ґумові рукави й створи­ти вибухонебезпечну ацетилено-повітряну суміш. Застережні за­твори затримують полум'я зворотного удару тільки в тому випад­ку, якщо вода в них знаходиться не нижче рівня контрольного крану. Тому рівень води в затворі необхідно перевіряти через 2 год (з виключеною подачею ацетилену), а також після перезарядки генератора.

При температурі нижчій за нуль у затвор ацетиленового гене­ратора заливають незамерзаючу рідину, в склад якої входить роз­чин етилонгліколю, хлористого кальцію, хлористого натрію чи гліцерин. Замерзлу воду в затворі відігрівають гарячою водою чи паром.

Якщо для газового різання металів замість ацетилену застосо­вують рідке пальне (наприклад, гас), можливий зворотний удар вогню в кисневий шланг. У цьому випадку на кисневому штуцері встановлюють зворотний клапан. При зворотному ударі вибухова хвиля гаситься в корпусі цього клапана і не проникає в кисневий шланг.

Запобіжний клапан генератора, призначений для випуску в ат­мосферу надлишку газу, повинен повністю відкриватися й закри­ватися при тиску, що відповідно на 15 % і 5—10 % перевищує максимальний робочий тиск. Перевіряють цей клапан у період запускання генератора в роботу чи під час перерв у доборі газу. Запобіжний клапан повинен бути опломбований заводом-вироб-ником, який виконує його регулювання після виготовлення чи ремонту генератора.

Ацетиленові генератори виготовляють на підприємствах, що мають спеціальний дозвіл. Використовувати саморобні генерато­ри чи вносити зміни у конструкцію апаратів і запобіжних затво­рів заборонено.

Розділ 9

9.6. Балони для стиснутих, зріджених і розчинених газів

До котлів, що працюють під тиском, належать: котли і балони з тиском більше 68,65 кПа; цистерни і бочки з тиском більше 68,65 кПа при температурі до 50 °С; котли і цистерни, що працю­ють без тиску, але опорожнюються під тиском 68,65 кПа. До за­пускання в роботу, крім вищеперерахованих котлів, реєстрації Держгірнагляду підлягають:

— котли, що працюють під тиском неотруйних, неїдких і не-вибухонебезпечних середовищ з температурою стінок більше 200 °С;

— котли з отруйними і вибухонебезпечними речовинами з тем­пературою стінок більше 200 °С;

— балони місткістю більш 100 л для транспортування і збере­ження стиснених, зріджених і розчинних газів.

Котли, що працюють під тиском, обладнуються так само, як і котли, запобіжними клапанами, манометрами, термометрами, вентилями тощо. Вимоги, що висуваються до них, в основному, однакові, проте є і відмінності.

Безшовні стандартні балони:

— місткістю від 12 до 55 л при втраті в масі від 7,5 до 10 % або при зміні місткості на 1,5—2 % переводяться на тиск ниж­че встановленого на 15 % ;

— при втраті в масі 10—15 % і збільшенні місткості на 2—2,5 % балони переводяться на тиск нижче встановленого на 50 % ;

— при втраті в масі 15—20 % і збільшенні місткості в межах 2,5—3 % балони допускаються до роботи при тиску не біль­ше 588 399 Па;

— при втраті в масі більше 20 % і збільшенні місткості більше З % балони бракуються.

При газовогневій обробці металів (зварювання і різання, мета­лізація і напилювання порошкових матеріалів) застосовують ки­сень, стиснене повітря, ацетилен й інші гази. Для збереження, транспортування і використання цих газів використовують бало­ни. Балони працюють під тиском до 15МПа, і у випадку вибуху від хвилі миттєво розширюваного газу шматочки їх розлітають-

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском______________ 249

_сЯ. Особливо небезпечний вибух балонів з горючим газом, що викликає пожежі.

Причинами вибухів балонів можуть бути підвищений тиск у ба­лонах зі стисненим повітрям, удари по балону, нагрів чи переохо­лодження балона, нагромадження в балоні металевих частинок, потрапляння в балон жирових речовин і тривале зберігання газу в балоні без його витрати.

Граничний робочий тиск у балоні приймають для стиснутих і розчинених газів при температурі +20 °С і для зріджених газів при температурі +50 °С. Якщо температура балона значно переви­щує ці межі, тиск усередині балона може перевищити допусти­мий і топі немит/чий rm6vx балона.

Балони потрібно охороняти від нагрівання сонячною радіацією і від будь-яких джерел тепла, у першу чергу, від нагрівальних приладів.

Ацетилен при стискуванні полімеризується. Для виключення самовільного вибуху ацетиленові балони заповнюють пористою капілярною масою, просоченою ацетоном. За наявності цієї маси вибухове рокладання ацетилену не поширюється по усьому бало­ну, тому що молекули ацетону роз'єднують молекули ацетилену.

Балони для ацетилену при огляді випробовують азотом під тис­ком 3 432 327 Па (чистота азоту повинна бути не менше 97 %). При цьому балони повинні бути занурені у воду на глибину не

Розділ 9

менше 1 м. При тривалому збереженні наповнених газом балонів огляду вибірково піддається не менше 5 шт. з партії в 100 бало­нів; 10 — з 500; 20 — більше 500 балонів. При задовільних ре­зультатах термін збереження встановлюється не більше ніж 2 роки.

Балони з газом, які встановлені в приміщеннях, повинні зна­ходитися від радіаторів опалення на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем — не менше 5 м. У зварювальній майстерні допускається мати по одному запасному балону з кис­нем і ацетиленом.

Балони зі всіма отруйними газами можуть зберігатися (див. Роз­діл 1) як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі за умови захисту від атмосферних опадів і сонячних променів. Складське збереження в одному приміщенні балонів з киснем і пальними газами забороняється. При укладанні балонів у шта­белі висота останніх не повинна перевищувати 1,5 м, вентилі по­винні бути звернені в один бік. Склади для збереження балонів варто будувати одноповерховими з покриттями легкого типу без горищних приміщень. Стіни, перегородки, покриття складів по­винні бути з матеріалів, що не горять, не нижче II ступеня вогне­стійкості; вікна і двері мають відчинятися назовні; віконні і дверні скла повинні бути матовими чи зафарбованими білою фарбою. Склади повинні мати штучну чи природну вентиляцію. Підлоги складів необхідно робити рівними з неслизькою поверхнею.

Склади поділяються на відсіки для збереження не більше 500 балонів (по 40 л) з пальними чи отруйними газами і не більше 1000 балонів з неотруйними і непальними газами. Кожен відсік має самостійний вихід назовні, балони переміщуються на спе­ціально обладнаних для цього візках чи інших засобах.

Транспортування і збереження стандартних балонів місткістю більше 12 л виробляється з наверненими ковпачками. Перевози­ти наповнені балони можна тільки на ресорних транспортних за­собах. Як прокладки застосовують дерев'яні бруски з вирізаними для балонів гніздами, а також одягають на балон мотузкові чи ґумові кільця товщиною не менше 26 мм (по два кільця на кожен балон) чи інші прокладки, що оберігають від ударів. Усі балони під час перевезення укладають поперек кузовів автомашин вен­тилями в один бік. Балони можна перевозити й у вертикальному положенні.

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском______________ 251

9.7. Техніка безпеки при виконанні робіт у каналізаційній мережі, мережі теплогазопостачання, колодязях, резервуарах

Безпечна робота при спорудженні резервуарів, колодязів дося­гається, з одного боку, розробленням якісного проекту проведен­ня робіт, а з іншого — правильною і чіткою організацією робочо­го місця з урахуванням виділення шкідливих і отруйних речовин під час цих робіт. Роботи в колодязях, резервуарах проводить бри­гада в складі трьох осіб — бригадира і двох робітників (один для роботи в колодязі, другий — для роботи на поверхні, третій — для спостереження й у випадку потреби надання допомоги пра­цюючому в колодязі). Доручати робітнику, що спостерігає, вико­нувати будь-які інші роботи з моменту установлення знаків і ого­родження до закриття кришки люка, зняття знаків і огороджень категорично забороняється.

Один робітник працює в колодязі, другий тримає кінець стра­хувальної мотузки. Потім вони міняються місцями. Працювати в колодязі можна не більше 45 хв, після чого надається відпочи­нок поза його межами на 15 хв. Робота в колодязі в протигазі з викидним шлангом без перерви дозволяється не більше 10 хв. Категорично забороняється спускатися в колодязь без запобіжно­го пояса незалежно від того, чи є в колодязі газ, чи ні.

У теплових мережах газонебезпечні роботи повинні виконува­тися під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного пра­цівника; винятки складають ремонтні роботи без застосування зва­рювання і газового різання на газопроводах з максимальним діа­метром 32 мм при тиску газу не більше 1,981 нПа.

При роботах у колекторах і каналах бригада складається з п'я­ти осіб (двоє робітників — у колекторі, оснащені кисневими ізо­люючими протигазами СТОСІВ-5 чи СТОСІВ-7 і лампою у вибухо-безпечному виконанні на 12 В; один страхувальник за ними — У колодязі, ближньому до місця роботи; цей робітник забезпе­чується шланговим протигазом ПШ-1 чи ГІШ-2, один робітник і старший групи знаходяться на поверхні). Якщо під час вико­нання робіт на об'єкті присутні старші за посадою особи, то вони Дають свої вказівки тільки через керівника робіт.

Розділ а

В оснащення бригади з трьох осіб, які виконують роботи в ко­лодязях, камерах, колекторах, входять:

а) два запобіжних лямочних пояси, які випробувані наванта­
женням 1960 Н, і мотузка, яка випробувана на розривне
зусилля 11 760 Н; довжина мотузки (троса) повинна бути на
З м більше за глибину колодязя; пояси повинні мати на-
плечні ремені з кільцем на їхньому перетинанні збоку для
прив'язування мотузки;

б) два кисневих ізолюючих (СТОСИ-7) або шлангових проти­
газа (ППІ-1 чи ППІ-2) зі шлангом довжиною, що перевищує
глибину колодязя на 2 м;

в) два газоаналізатори і дві бензинові лампи ЛБВК; лампи до
видачі бригаді заправляють, перевіряють на герметичність
і пломбують;

г) два акумуляторних ліхтарі напругою не вище 12 В; заміню­
вати такий ліхтар джерелом світла з відкритим вогнем за­
бороняється;

ґ) вентилятор;

д) гачки і ломи для відкривання кришок колодязів, інстру­
менти, спецодяг. У загазованому середовищі треба застосо­
вувати гачки, лампи, молотки і кувалди з кольорового мета­
лу, а якщо таких немає, то інструмент необхідно змазувати
тавотом, солідолом або іншими консистентними мастилами
для попередження утворення іскри. Застосування електро-
дрелей та інших електричних інструментів, що дають іскрін­
ня, забороняється. Робітники, що виконують газонебезпечні
роботи в колодязі, резервуарі й інших подібних місцях, по­
винні бути у взутті без сталевих підковок і цвяхів (або на
взуття одягають галоші);

є) огороджувальні переносні знаки (попереджуючі й забороня­ючі) і сигнальні ліхтарі, які використовуються в нічний час; огородження. При роботі вдень застосовується знак у вигляді плоского трикутника, пофарбованого в білий колір і підкрес­леного червоною смужкою; цей знак установлюється на роз­сувній металевій тринозі. При роботі в нічний час до трино­ги прикріплюється сигнальний ліхтар з лінзою червоного кольору.

До початку робіт керівники зобов'язані під розписку проін­структувати робітників щодо умов їх праці і вимагати від них

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском 253

дотримання правил безпеки й інструкцій. Робітники перед робо­тою встановлюють огородження колодязя і попереджуючий знак (з лінзою червоного кольору) на відстані 5 м від колодязя проти руху транспорту. При роботі в колодязі в зимовий час майданчик навколо люка необхідно ретельно очистити від снігу чи льоду і по­сипати піском. Інструмент, матеріали й інвентар для роботи роз­ташовуються не ближче 1 м від люка (устя), щоб виключити їх падіння в колодязь. При розташуванні колодязя поблизу трам­вайних і залізничних колій забороняється складати матеріали й інвентар на відстані ближче 2 м від шляхів. Відкривати криш­ку колодязя можна тільки за допомогою спеціального гачка; бра­тися за край кришки руками забороняється. При перевірці на загазованість один бік кришки варто підняти на 50—80 мм і під кришку вставити дерев'яну накладку.

Аналіз складу газу проводять за допомогою газоаналізатора. Категорично забороняється кидати в колодязь запалені сірники, папір і спускати запалені свічу чи ліхтар, щоб установити наяв­ність газу. Аби уникнути вибуху, забороняється курити і застосо­вувати відкритий вогонь у колодязі, над відкритим колодязем і поблизу його.

Провітрювати колодязі для видалення газу можна декількома способами. Природне провітрювання здійснюється відкриттям кришок сусідніх (розташованих вище і нижче) колодязів. Про­вітрювання можна також здійснювати за допомогою вентиляторів різних типів і компресорів. Шланг від працюючого вентилятора і компресора вводиться в колодязь дуже повільно зверху вниз, щоб уникнути утворення вибухових концентрацій. Видалення газу з колодязя можна досягти методом затоплення його водою з подальшим відкачуванням.

Склад повітря перевіряється газоаналізатором або лампою ЛБВК. Якщо шкідливі гази не вдається видалити цілком, то доз­воляється спускатися в колодязь тільки з запобіжним поясом і в протигазі ПШ-1 з відкидним шлангом, що виходить на поверх­ню землі на 2 м убік від люка з навітряного боку. Робітник, що спускається в колодязь, одягає запобіжний лямочний пояс і підга­няє його так, щоб кільце розташовувалося не нижче лопаток; мо­тузку з кільцем з'єднують шляхом уплітання.

Перед спусканням у колодязь (камеру) необхідно перевірити наявність і цілісність ходових скоб і міцність їхнього закладення.

Розділ g

Після виконання всіх заходів робітник спускається в колодязь, а другий його страхує. Страхування полягає в тому, щоб робіт­ник, який перебуває на поверхні, тримав страхувальний канат під невеликим натягом і знаходився в 1 м від устя люка з навітря­ного боку. Таке розташування робітника виключає отруєння його газами, що виходять з колодязя. Натяг каната не повинен зава­жати працювати в колодязі. Він дає можливість відчути небезпе­ку за зміною натягу каната при нещасному випадку.

Якщо газ з колодязя повністю не вилучений, забороняється здійснювати операції, що можуть викликати утворення іскор (не можна бити молотком по металу, довбати брухтом бетон тощо). При роботах у колодязях, котлованах і траншеях слід стежити за напрямком вітру; робітники повинні бути з навітряного боку.

Між робітниками, що працюють у колодязі, і тими, що на по­верхні, повинен бути встановлений зв'язок за допомогою сигналь­ного чи страхувального троса (каната). Після закінчення робіт і під­йому робітника, кришка люка відразу закривається, забирається інструмент і матеріали, знімаються огородження, знаки, і тільки після цього старший (майстер-бригадир) припиняє спостережен­ня за робочим місцем.

Перевірка щільності місць з'єднання газопроводів і урізань, а також відшуковування місць витоків газу на підземних і внут­рішніх газопроводах та на іншому внутрібудинковому газовому устаткуванні здійснюється тільки мильною емульсією. Перевірка вогнем категорично забороняється. При роз'єднанні трубопрово­ду, знятті різної арматури, контрольно-вимірювальних приладів необхідно працювати в рукавицях і користуватися захисними чи екранними щитками для захисту від можливого прориву струме­нів гарячої води чи пари. Розбирання арматури, різьбових і флан­цевих з'єднань газопроводів, резервуарів зрідженого газу повин­но проводитися після продування їх повітрям чи інертним газом. За неможливості продування допускається виконання зазначених робіт при тиску газу, який не перевищує 1,18 кПа (120 мм вод. ст.). Розбирання нарізних сполучень конденсатозбірників середнього і високого тиску допускаються при тиску газу не вище 98,07 кПа (1 ата). Газопроводи, що перебувають під тиском, демонтувати за­бороняється. Проводити демонтаж можна тільки після видален­ня з газопроводів газу шляхом ретельного продування і подаль­шого аналізу повітря, що залишилося.

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском

За наявності вибухонебезпечного газу проводити зварювальні роботи не дозволяється. Кришка люка під час газового зварюван­ня і різання повинна бути знятою. У випадку запалення газу при витоку його з газопроводу низького тиску гасіння полум'я прово­диться методами:

— замазування місця виходу газу глиною;

— накидання на полум'я брезентів;

— збивання полум'я струменем води чи потоком інертного газу (азоту, вуглекислого газу) тиском 392,27— 588,39 кПа.

На газопроводах високого і середнього тиску гасіння полум'я здійснюється шляхом часткового закриття засувок для зниження тиску газу до 0,39 кПа, після чого полум'я обов'язково гаситься одним із вищезазначених засобів.

9.8. Газобалонні установки для автомобілів

Суттєвою перевагою газобалонних автомобілів перед автомобі­лями, що працюють на рідкому паливі, є зменшення забруднення навколишнього середовища токсичними компонентами. Це відбу­вається в зв'язку з досконалішим сумішеутворенням і повнішим згорянням горючої суміші, ніж на рідкому паливі.

Недоліком газобалонних автомобілів є можливість витікання газу із системи живлення, у зв'язку з чим висувають підвищені вимоги до приміщень із пожежо- і вибухонебезпеки при обслуго­вуванні і ремонті газобалонної установки.

Зазвичай для газобалонних автомобілів застосовують зріджені вуглеводневі гази (результат перегонки нафти), стиснені (природ­ні) гази і рідкий метан. Зараз найчастіше застосовують зріджені гази.

Для живлення автомобільного двигуна газоподібним паливом Монтують газобалонну установку.

Схема газобалонної установки для стисненого газу представле­на на рис. 9.3, а. У балоні 1 стиснений газ зберігається під тиском 20 МПа (200 кгс/см²). Наповняються балони через вентиль 11 і га­зопровід високого тиску. Надходить газ у двигун через нагрівач газу 9.

безпека при експлуатації апаратів, що працюють під тиском

Для зрідженого газу схема газобалонної установки показана на рис. 9.3, б. Балон для газу 1 розрахований на тиск 1,6 МПа (16 кгс/см²). Зріджений газ знаходиться в балоні в рідкій і паро­вій фазі. Заправляється балон через наповнюючий клапан 16. На балоні є показники рівня наповнення балона 13, рівня рідини 15, запобіжний клапан 14 і розхідні вентилі — паровий 11 і рідин­ний 12 для живлення двигуна паровою чи рідинною фазою газу. Вентиль 2 призначений для перекриття газової магістралі і зна­ходиться в кабіні водія. Манометр 3 показує тиск у балоні, а ма­нометр 4 — тиск газу першого ступеня редуктора 6. Після магі­стрального вентиля 2 газ надходить у випарник 10, де в змійови­ку циркулює гаряча рідина із системи охолодження двигуна, і зріджений газ з рідкого стану цілком переходить у пароподіб­ний і очищається в газовому фільтрі 5. Далі газ потрапляє в ре­дуктор 6, де відбувається двоступеневе зниження тиску до вели­чини, близької до атмосферного тиску. З редуктора газ надходить у дозуючий економайзерний пристрій 7 і далі по газопроводу 8 до карбюратора-змішувача 9, де газ змішується з повітрям, створю­ючи горючу суміш для циліндрів двигуна.

Згідно з "Положенням про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту", перевірка спрацьо­вування запобіжного клапана газового балона і продування газо­проводів стисненим повітрям передбачені один раз на шість мі­сяців; ревізію газової апаратури, магістрального вентиля, мано­метрів і арматури балона здійснюють один раз на рік, а гідравлічне випробування газового балона з подальшим нанесенням клейма з терміном наступного огляду — один раз на два роки.

Пожежо- і вибухонебезпечність зріджених нафтових газів ви­ща, ніж рідкого палива. Крім того, цей газ у 1,5—2,0 раза важ­чий за повітря, тому при витоку з газобалонної установки газ зби­рається в низьких і непровітрюваних місцях, створюючи тим са­мим умови вибухонебезпечної ситуації.

У приміщенні, де проводиться технічне обслуговування газо­вих балонних автомобілів, повинна бути приточно-витяжна вен­тиляція, забороняється застосовувати відкритий вогонь і викону­вати роботи, пов'язані з іскроутворенням. При витоку з балона зріджений газ швидко випаровується з інтенсивним поглинанням тепла, а потрапляючи на шкіру людини, викликає обмороження, схоже на опік.'

9 5-Я70

Розділ э

Питання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Які котли відносять до тих, що працюють під тиском?

2. Як розраховується потужність, що розвивається при вибу ху посудин чи систем з надлишковим тиском газу?

3. Наведіть причини вибуху посудин, які працюють під тис ком.

4. При перевищенні понад яке значення спрацьовують запо біжні клапани?

5. Поясніть принцип роботи ацетиленових генераторів.

6. Яких основних вимог необхідно дотримуватися при експлу атацїї газозварювальних апаратів?

7. Як проводиться транспортування і збереження стандарт них балонів під тиском?

8. Які Ви знаєте недоліки газобалонних автомобілів?

Розділ 10

Поиск по сайту: