Техобслуговування й ремонту автомобілів або послуги з обслуговування за

Кредитними картками.

Нижче наведено основні переваги, які отримують всі сторони франчай-

зингу:

– франшизер набуває можливість одержати вигоду від швидкого розши-

Рення свого бізнесу, не вдаючись до кредитів і не беручи на себе серйозних

Фінансових зобов’язань (відповідні витрати має франшизант); франшизеру ус-

Піх франшизанта може бути більш вигідний, ніж експлуатація власного під-

Приємства або торговельної точки з менеджером, що не вклав власних коштів

У справу; розширюється мережа розподілу свого товару (послуг), особливо з

Укладенням франчайзингових контрактів, за якими франшизант зобов’язаний

Купувати у франшизера необхідне обладнання та інгредієнти для виготовлення

Кінцевого товару; у випадку міжнародного франчайзингу франшизер ближче

Ознайомлюється із закордонним законодавством і веденням бізнесу в місцевих

Умовах, тобто набуває знання, одержання яких іншими шляхами коштувало би

йому набагато дорожче;

– франшизант набуває спеціальні знання за допомогою програм на-

Вчання і професійних консультацій з управління підприємством, які дають йо-

Му змогу конкурувати на ринку; використання відомого товарного знака або

Знака обслуговування фрашизера спрощує входження франшизанта в ринок

(крім того, франшизер проводить постійну рекламну кампанію на загальнона-

Ціональному й місцевому рівнях у таких масштабах, які не під силу малій або

Середній фірмі; це надає можливість франшизанту повністю зосередитися на

Організації й роботі свого підприємства і не турбуватися про просування това-

Ру на ринку); франшизанту надається можливість придбання у франшизера

Обладнання або інгредієнтів, необхідних для виробництва кінцевого товару

або надання послуг, за цінами, нижчими за ринкові;

– споживач товарів або послуг набуває можливості одержати товари й

Послуги, які відповідають сучасному рівню; за рахунок надходження інозем-

Них інвестицій створюються нові робочі місця на території розповсюдження

Товарів і надання послуг; створюються умови для надходження коштів від

Оподаткування до бюджету держави франшизанту, а також розвитку суміжних

Галузей промисловості.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Загальні положення

Майже до середини XIX століття одержати охорону об’єктів інтелектуа-

Льної власності, і в першу чергу промислової, у різних державах світу було до-

Сить важко, оскільки закони в цих державах дуже відрізнялися один від одно-

Го. Більше того, патентні заявки доводилося подавати у всіх державах, у яких

Здійснювалося патентування, в один і той же час з метою уникнення передчас-

Ної публікації заявок в одних державах, що порочило новизну об’єкта в інших.

Крім того, у міру того, як все більше й більше держав у той час створювали

Свої системи захисту об’єктів інтелектуальної власності, виникло загальне ба-

Жання гармонізувати відповідні закони на міжнародному рівні.

Початком реалізації цих ідей вважають 1873 р., коли уряд Австро-

Угорської імперії запропонував іншим державам взяти участь у першій міжна-

Родній виставці винаходів у Відні. Тоді деякі держави відмовилися від участі в

Ній через неадекватну правову охорону винаходів, що демонструвалися на ви-

Ставці. Занепокоєний станом у цій сфері Віденський конгрес з патентних ре-

Форм у цьому ж році прийняв головні принципи патентування винаходів.

Як наслідок Віденського конгресу, у Парижі 1878 р. було проведено

Міжнародний конгрес з промислової власності, результатом якого було рі-

Шення про скликання міжнародної конференції з метою розроблення гармоні-

Зованих вимог до національних законодавств у цій сфері. Така конференція

Відбулася 1880 р. у Парижі. На ній було підготовлено проект документа, який

Незабаром став основою однієї з найважливіших угод – Паризької конвенції з

Охорони промислової власності. 1883 р. у Парижі цю Конвенцію було остаточ-

Но схвалено й прийнято.

Поиск по сайту: