Система законодавства Укр. про ІВ

1) КУ; 2)ЦКУ; 3)ККУ; 4) Митний кодекс Укр.; 5) Кодекс Укр. про адмін. правопорушення 6) ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"; ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів» ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки"; ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; ЗУ "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"; ЗУ"Про охорону прав на сорти рослин"; ЗУ "Про авторські і суміжні права". ЗУ «Про розповсюдження примірників аудіо-візуальних творів, фонограм, відеограм, комп’юторних програм, баз даних». ЗУ „Про власність" - 7 лютого 1991 р. Важливим джерелом ПІВ є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Укр. Передусім Укр. вступила до Всесвітньої організації ІВ (ВОІВ), членами якої є понад 150 країн світу. Україна оголосила чинними на своїй території Паризьку конвенцію про охорону промисл. власності від 20 березня 1883 p., Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 p., Договір про патентну кооперацію (РСТ), прийнятий 19 червня 1970 р.

Еволюція ІВ в Укр.

14 липня 1967 р. Всесвітня орг. ІВ. До 1991 року в Укр., як і у всьому колишньому Радянському Союзі були відсутні спец. закони про охорону ІВ, а пр. регулювання відносин у цій сфері забезпечувалося в основному підзаконними актами. Виключеннями були розділ "АП" і "Винахідницьке право" ЦК УРСР, а також "Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції"". Заг. законодавство закріплювало можливість широкого використ. результатів творчої праці гр-н в інтересах держави й сусп. Авторське законодавство містило істотне вилучення зі сфери виняткових авторських прав. Воно дозволяло вільно використ. випущені у світ твори на телебаченні, радіо, у кіно й газетах. У той же час механізм захисту порушених прав не був ефективним. Після проголошення незалежності й державотворення Укр. 24 серпня 1991 р. почалося формування спец. законодавства, що регулює правовідносини у сфері ІВ. Поч. становлення законодавства Укр. про ІВ вважається день прийняття ЗУ "Про власність", тобто 7 лютого 1991 року. Цим Законом результати ІВ вперше були визнані об'єктами права власності. Осн. джерелами права промисл. власності, що складали основу спец. законодавства про ІВ, стали ЗУ: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промисл. зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", які набули чинності 15 грудня 1993 р.. "Тимчасове положення про пр. захист об'єктів промисл. власності і раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 р. У той самий період були прийняті ЗУ "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діял.", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем". Осн. законом, що регулює правовідносини у сфері авторських і суміжних прав, став ЗУ "Про АП і СП"(23 грудня 1993 р). Питання пр. охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Каб. Мін. Укр. Принциповим моментом у розбудові законодавства про ІВ стало прийняття у 1996 р КУ, яка проголосила: "Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами інтел., творчої діял.". Завершальним акордом стало прийняття у 2003 р ВРУ ЦКУ, Книга IV якого має назву "ПІВ". Важливим джерелом ПІВ також є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналася Укр. Основними є: Паризька конвенція про охорону промисл. власності; Всесвітня конвенція про АП.

Об’єкти ПІВ

Об'єктами ПІВ є результати творчої, інтел. діял. До об'єктів ПІВ, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) орг. мовлення; наук. відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці. Всі об'єкти ПІВ поділяються на 4 основні групи: 1. об'єкти АП 2) об’єкти СП; 3) об'єкти наук. тех. інфо. 4) комерційні позначення. Об'єкти АП: 1)літературні та худ. твори2)комп. програми 3) компіляції даних (бази даних) 4) ін. твори. АП не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції. Не є об'єктами АП: 1) акти органів держ. влади та органів м/св (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;2) держ. символи Укр., грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами держ. влади; 3) повідомлення про новини дня або ін. факти, що мають характер звичайної прес-інфо; 4) ін. твори, встановлені законом. СП - це права виконавців, виробників фонограм, відеограм та орг. мовлення. Об’єкти: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) орг. мовлення. Об’єкти наук.-тех. інфо.: винахід; корисна модель; промисл. зразок; компонування інтегральної мікросхеми; раціоналізаторська пропозиція; сорти рослин; породи тварин. Комерційні позначення: 1) комерційне найменування; 2) торговельна марка; 3) географічне зазначення; 4) комерційна таємниця.

Суб’єкти ПІВ

Суб'єктами ПІВ є: творець (творці) об'єкта ПІВ (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові ПІВ відповідно до ЦК чи договору. Суб'єктів ПІВ можна поділити на дві групи. До першої групи належать первинні суб'єкти, які набули ПІВ в результаті створення об'єкта ІВ або держ. реєстрації прав на цей об'єкт. До цієї групи слід в першу чергу віднести автора (творця), оскільки саме його інтелект., творчий потенціал є тим джерелом, з якого народжується об'єкт ПІВ. Друга група суб'єктів ПІВ - це вторинні. Вони самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набувають у встановленому порядку майнових ПІВ й відповідно визнаються суб'єктами ПІВ. До суб'єктів АП відносяться: автори творів; спадкоємці й інші правонаступники. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо. Поряд з фіз. особами, власниками АП можуть бути юр. особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках. Суб'єктами АП після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування АП здійснюється або за законом, або за заповітом. Суб'єктами АП можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші орг., що займаються використанням творів. Орг., що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками АП. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Результат творчої діял. може бути створений не тільки одним автором, а кількома. Такий вид співучасті у створенні цього результату прийнято називати співавторством. Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках.

Поиск по сайту: