Рівень океанів і морів

Рівень моря - це висота фактичної рівневої поверхні моря над деякою відліковою поверхнею і вимірюється в сантиметрах.

Коливання рівнів бувають:

-періодичні (сейші, вітрові хвилі);

-напівперіодичні - коливання рівня, спричинені згінно-нагінними явищами мусонних і бризових вітрів;

-неперіодичні - коливання рівня внаслідок зміни атмосферного тиску в окремих циклонах і антициклонах, що проходить над морями.

Тимчасові коливання рівнів можуть бути спричинені сильними змінами атмосферного тиску і вітру, пов’язаними з проходженням над морем циклонів і антициклонів.

Сезонні (внутрішньорічні) коливання рівня - визначаються зміною об’єму води в басейні, що в свою чергу, може бути викликано зміною маси води (водним балансом) чи зміною густини води, тобто її температури і солоності без зміни маси води та вплив сезонних коливань атмосферного тиску і вітрів. Ці коливання невеликі і змінюються в межах 20 - 30 см.

Середні річні рівні - ці коливання відображають мінливість такого ж характеру в атмосфері, а їх природа ще не встановлена так само, як і природа тривалих кліматичних змін. Розмах річних коливань моря знаходиться в межах 20 - 30 см.

Вікові коливання рівня - коливання рівня, які вимірюються періодами в кілька десятиліть і сотень років. Такі коливання вивчені ще менше.

Періоди коливання геологічного масштабу - коливання, які вимірюються тисячоліттями і мільйонами років і пов’язані як зі зміною маси води в океані, так і з повільним рухом земної кори. Перші зв’язані головним чином зі зміною об’єму материкових льодовиків, а другі - з тектонічними процесами і зміною форми та розмірів океанів.

БЛОК 10. ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Основною метою цього блоку є вивчення водних ресурсів України.

При вивченні цього блоку студент повинен знати та вміти:

1. Визначити водні ресурси України та знати як ними забезпечені окремі регіони

2. Якими показниками характеризується якість водних ресурсів?

3. Основні принципи використання й охорони водних ресурсів

4. Що розуміють під забрудненням, засміченням і виснаженням вод?

5. Основні заходи з охорони водних ресурсів України

Література

1. Водные ресурсы: рациональное использование / Под ред. Ушакова Е.П. - М.: Экономика, 1987. - 126с.

2. Водне господарство України / За ред. А.Я. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000. - 456с.

3. Фашевский Б.В. Основы экологической гидрологии. - Минск: Экоинвест, 1996. - 240с.

4. Экологический прогноз / Под ред. В.Н. Максимова. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 200с.

5. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. - К.: Генеза, 1997. - 640с.

Водні ресурси - це об`єми поверхневих і підземних вод, які використовуються чи можуть бути використані в процесі матеріального виробництва.

Вода входить до складу всіх рідин і тканин тіла живих істот, а в людському тілі вона становить близько 65 % всієї маси. Її втрата більш небезпечна для організму, ніж голодування; без їжі людина може прожити більше місяця, а без води - лише кілька днів.

Вода виконує в природі та розвитку цивілізації не менше 30 функцій: вода - це і сфера життя, і кошик з відходами, і транспортний засіб, і місце, де відбувається безліч хімічних процесів, і місце відпочинку, і охолоджувач, і багато-багато іншого.

У наш час водні ресурси стали фактором, який лімітує розвиток виробничих сил і соціально-економічну ситуацію. Можна без перебільшення констатувати, що проблема водних ресурсів, особливо проблема чистої питної води, є глобальною. Тому питання про важливість водних ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку суспільства є одним з найголовніших.

Балансові запаси місцевого водного стоку України становлять у середньому 52.4 км³ (в маловодні роки - 29,7 км³), а загальна їхня величина з урахуванням притоку з Білорусі й Росії (120 км³, без Дунаю) складає 87 км³.

Гальмівним фактором використання водних ресурсів є їхня мінливість у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 67 % на півночі і північному сході, до 80 - 90 % на півдні. Середня водозабезпеченість місцевими водними ресурсами - близько 1 тис.м³ на одного жителя в рік, а загальними - 170 тис.м³. За запасами водних ресурсів Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі (Швеція - 2,5 тис.м³, Великобританія - 5,0 тис.м³, Франція - 3,5 тис.м³, Німеччина - 2,5 тис.м³). В окремих областях України водозабезпеченість місцевими водними ресурсами відрізняється в 57 разів і змінюється від 0,14 км³ (Херсонська область) до 8,0 км³ (Закарпатська область), що відповідає 110 м³ і 6 580 м³ на одного мешканця за рік. Найменший приток водних ресурсів із-за меж України - 0,56- 0,63 км³, характерний для Житомирської та Львівської областей, а найбільший - 44-54 км³ для областей, що розташовані біля р.Дніпро.

Найбільше (44 %) води споживає промисловість; 71 % - енергетика; 19 % - металургія; 3,5 % - вугільна; 2,6 % - хімічна і нафтохімічна.

Друге місце щодо споживання води посідає сільське господарство: 70 % - на зрошення та обводнення сільськогосподарських угідь, 13 % - на потреби сільськогосподарського водоспоживання, 15 % - на виробничі потреби підприємств сільськогосподарського профілю і 2 % - на господарсько-життєві потреби.

Досить значне місце в структурі водогосподарського комплексу України займає гідроенергетика. Потенційні гідроенергетичні ресурси України становлять дещо менше 45млрд.кВт/рік. За технічними умовами можливо використати трохи більше 21млрд.кВт/рік (46 % - басейн Дніпра, 20 % - басейн Дністра, Тиси, 30 % - інші річки України).

Важливим водокористувачем є рибне господарство, яке характеризується високою продуктивністю, але потенційні можливості водного фонду використовуються недостатньо.

Водний транспорт у системі водогосподарського комплексу України виступає, як водокористувач, що витрачає воду для підтримання на водних шляхах у навігаційний період гарантованих глибин. Протяжність експлуатаційних водних шляхів у країні перевищує 5тис.км. Основними судноплавними річками є Дніпро, Дунай, Прип`ять, Десна, Дністер, Південний Буг та ін.

Річки, озера, водосховища мають рекреаційне значення. На їх берегах створено пансіонати, будинки, бази відпочинку, а на базі мінеральних лікувальних вод - курорти.

Література

Основна

1. Богословський Б.Б., Самохин А.А., Иванов К.Е., Соколов Д.П. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 420с.

2. Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г., Будкіна Л.Г. та ін. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264с.

3. Кукурудза С.І. Гідроекологічні проблеми суходолу. – Л.: Світ, 1999. – 230с.

4. Лучшева Л.А. Практическая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1976. – 440с.

5. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология. – М.: Высшая школа, 1991. –368с.

6. Яцык А.В., Шматков В.М. Гидроэкология. – К.: Урожай, 1992. – 192с.

Додаткова

1. Алекин О.А. Основы гидрохимии: - Л., 1970. – 444с.

2. Авакян А.Б., Широков В.М. Комплексное использование и охрана водных ресурсов. – Минск, 1990.

3. Бєлоус Г.М. Вплив господарської діяльності на водні ресурси України. – К.: Наукова думка, 1999. – 211с.

4. Владимиров А.М. Гидрологические расчеты. – Л., 1990. – 365с.

5. Водный кодекс Украины. – К., 2000. – 36с.

6. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання: – К.: Віпол, 2000. – 376с.

7. Волошин І.І., Чирка В.Г. Географія Світового господарства. – К.: Перун, 1996. – 221с.

8. Горєв Л.М., Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Гідрохімія України: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 308с.

9. Гопченко Є.Д., Рушля О.В. Гідрологія суші з основами водних меліорацій. – К., 1994. – 295с.

10. Давыдов Л.К., Дмириева А.А., Конкина Н.Г. Общая гидрология. – Л., 1973. – 460с.

11. Денисова О.І. Сучасний стан поверхневих вод України// Водні ресурси. – 1994. - №36, с. 24 –28.

12. Долгушин Л.Д., Осипова Г.П. Ледники. – М., 1989. – 447с.

13. Дорошин Ю.П. Региональная океанография. – М., 1986. – 173с.

14. Евстигнеев М.В. Речной сток и гидрологические расчеты. – М., 1990. – 34с.

15. Жуков Л.А. Общая океанология. – л., 1976. – 376с.

16. Коненко Г.Д. Гідрологія ставків і малих водоймищ України. – К.: Наукова думка, 1991. – 350с.

17. Малі річки України. – К.: Урожай, 1991. – 294с.

18. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями /В.Д. Романенко, В.М.Жукинський, О.П. Оксинюк та ін. – К.: Символ. – Т., 1998. – 28с.

19. Национальное использование водных ресурсов Харьковской области. – Х.: ВНИИВО, 1993. – 13с.

20. Рациональное использование водных ресурсов. – М., 1991. – 400с.

21. Соколов А.А. Вода: проблемы на рубеже ХХІ века. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 166с.

22. Суховей В.Д. Моря Мирового океана. – Л., 1986.

23. Шикломанов И.А. Антропогенное изменение водности рек. – Л., 1989. – 302с.

24. Яцык А.В., Шмаков В.М. Гидроэкология. – К.: Урожай, 1992.

Клименко Валентина Григорівна

Гідрологія

Навчальний посібник

(українська мова)

Відповідальний за випуск

Некос В.Ю.

Підп. до друку Формат 60х84/16 Папір офсетний Друк офсетний

Ум. друк. арк. Обл. вид. Тираж екз. Ціна договірна

Україна 61077, м. Харків м. Свободи, 4

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

____________________________________________________________________

Відруковано РИЗО ХНУ

Поиск по сайту: