Крига в океанах і морях

Площа, які зайнята кригою в Арктиці досягає майже 11 млн.км² (квітень), в Антарктиці - майже 20 млн.км² (вересень).

Льодові голки - кристали чистого льоду завдовжки від 0,5 - 2 см до 10 см.

Сало- змерзання льодових голок між собою і утворення плямки плівок сіруватого кольору.

Внутрішньоводна крига - накопичення льодових кристалів в товщі води або на дні океану.

Сніжура- сніг, що випадає на поверхню моря, ущільнюється і перетворюється в кашоподібну масу.

Нілас – це утворення з сала суцільного тонкого льодового покру завтовшки до 5 см при спокійному морі, має матову поверхню.

Склянка- у розпріснених водах льодовий покрив має вигляд прозорої блискучої кірки.

Млинчаста крига - під час невеликого хвилювання утворюються невеликі крижини у вигляді дисків діаметром 30 - 50 см.

Шуга - під час сильного хвилювання шар сала разом з внутрішньоводною кригою утворюють не моноліт, а кашоподібну кригу.

Молодий лід - рівний лід сірого кольору утворюється з наростанням склянки і ніласу, а також при замерзанні сніжури і млинчастого льоду.

Тороси - утворення нагромадження з уламків крижин на рівній льодовій поверхні в результаті поштовхів або стискування льоду.

Пак- багаторічна крига у високих широтах Арктики.

Стамухи - торосисті льодові утворення, які сіли на мілину і мають великі вертикальні розміри. Висота підводної частини стамух - 20 - 25 м, надводної - 10 - 15 м.

Класифікація морської криги

1. За походженням лід океанів і морів поділяється на морський, який безпосередньо утворюється з морської води; річковий, який виноситься в море річковими водами і материковий чи глетчерний, який з’являється в результаті сповзання льодовиків із суші (айсберги) або при відколюванні великих масивів від шельфового льоду узбережжя полярних країн (льодові острови).

2. В залежності від різної стадії розвитку льоду за віком: початкові форми (льодові голки, сало, сніжура тощо); ніласовий (молодий) лід, сірий, білий, однорідний, дворічний, багаторічний (арктичний пак).

3. За характером рухомості лід поділяється на нерухомий (прикріплений до берега, острова - припай, стамухи) і плавучий або дрейфуючий - не зв’язаний з берегами лід, який рухається під дією вітру й течії і поділяється на битий лід і льодові поля. До битого льоду належить крупнобитий (у поперечнику - 20 - 100 м) і дрібнобитий (2 - 20 м). Льодові поля за площею бувають величезні (у поперечнику більше 10 км), великі (2 - 10 км) і дрібні (0,5 - 2 км).

4. Кількість льоду на поверхні моря оцінюється в балах: 10 балів - поверхня, яка повністю покрита льодом; 0 балів - чиста вода; 1 бал - 10 % акваторії зайнято льодом; 5 балів - 50 %.

5. За характером льоду (за класифікацією Назарова В.С., Істошина Ю.І.) виділяються:

- моря з епізодичним льодом - лід у морях буває не щороку, може з’явитись і зникати кілька разів взимку (Північне і Чорне моря);

- моря із сезонним льодом (Охотське, Японське, Біле, Балтійське);

- моря, в яких завжди є лід (Східно-Сибірське, Чукотське, Центральна частина Північного Льодовитого океану, більшість морів Антарктики).

Фізичні властивості морського льоду

Солоність морського льоду - це кількість солей в грамах на 1 кг води, одержаної при його розтоплюванні. Солоність морського льоду залежить від солоності морської води та швидкості льодоутворення. Чим старіший лід, тим менша його солоність. Солоність морського льоду коливається від 0 до 18 ⁰/₀₀, а середні значення - 3 - 8 ⁰/₀₀.

Щільність морського льоду залежить від температури, солоності, пористості льоду та від кількості пухирців повітря, що в нього включені. Щільність чистого прісного льоду - 0,917.

Температура - процес замерзання морського льоду триває до температури - 55⁰С. При цій темпратурі замерзають всі згустки розсолу і утворюється суміш кристалів льоду і солей - кріогідрат.

Евтектичні температури - це температури при яких із розсолу випадають згустки сульфату натрію (- 8,2⁰С), хлориди (- 23⁰С), хлористий кальцій (- 55⁰С).

Механічні властивості морського льоду: пружність, твердість.

Рух льоду

Лід рухається під дією течії та вітру.

Закономірність руху льоду (за Ф.Нансеном):

1. Швидкість льоду менша швидкості вітру в 50 разів, тобто

V_л = 0,02 W,

де V_л - швидкість льоду;

W - швидкість вітру.

2. Лід рухається не за напрямком вітру, а відхилюється від нього на 30⁰ вправо у зв’язку з дією сили Коріоліса.

Правило Зубова М.М.:

1. Лід рухається вздовж ізобари (лінії однакового атмосферного тиску) так, що високий тиск лежить праворуч відносно руху льоду (в північній півкулі).

2. Швидкість руху пропорційна горизонтальному градієнту атмосферного тиску.

Водні маси океану

Водна маса - порівняно великий об’єм води, що відрізняється від оточуючої водної товщі індивідуальними фізичними, хімічними і біологічними ознаками, які набули у визначених районах океанів і морів і котрі зберігаються при переміщенні за межі області свого формування. В кожній водній масі виділяють її ядро з найбільш чітко вираженими показниками. Зміна значень характеристик водної маси, її трансформація відбувається з трьох причин: переходу з однієї кліматичної зони в іншу, зміни зовнішніх умов у районі розміщення, водної маси і змішування з сусідніми водними масами.

Зональна трансформація - перехід водної маси з однієї кліматичної зони в іншу ( холодні і теплі течії).

Сезонна трансформація - водна маса пов’язана з сезонною зміною гідрометеорологічних характеристик на місці і тому новоутворену водну масу можна назвати модифікацією першої, наприклад, літня модифікація.

Трансформація змішування - в результаті перемішування двох водних мас утворюється третя з проміжними значеннями характеристик.

Погранична область двох мас називається фронтальною зоною чи фронтом.

Водні маси Світового океану - це підрозділ другої елементарної водної маси, морської чи галосфери.

У галосфері виділяють основні і вторинні водні маси. Основні водні масизаймають великі простори і мають однорідну будову на великій протяжності. Центри формування цих мас зв’язані з головними рисами клімату земної кулі, океанічною і атмосферною циркуляцією. Тому виділяють такі основні водні маси: екваторіальні, тропічні, субтропічні, помірних широт, субполярні і полярні.

Оскільки водні маси у різних океанах за умовами формування неодинакові, їх виділяють і по кожному океану. Водні маси поділяють і по вертикалі: поверхнева, підповерхнева, проміжна, глибинна і придонна.

Вторинні водні маси - це води змішування основних водних мас і води, які принесені в океан з інших водойм (наприклад, середземноморська водна маса в північній частині Атлантичного океану).

Поиск по сайту: