Розділ 4. Аналіз отриманих результатів

Під час виконання курсової роботи було виконано оцінку відпрацьованого часу працівників. З генеральної сукупності, об’ємом 243 водіїв у вибіркову було безповторним випадковим відбором відібрано 28.

Було виконано зведення, в якому відображено впорядкування статистичних даних.

У процесі обробки статистичної інформації були виконані типологічні, структурні та аналітичні групування за кількісними ознаками – коефіцієнт використання пробігу, продуктивність праці, технічна швидкість.

Були розраховані відносні величини динаміки для відпрацьованого часу, структури та координації за даними таблиці зведення для наступних ознак: віку, відпрацьованого часу, коефіцієнту використаного робочого дня

Було проведено визначення середніх показників та показників варіації і отримано такі результати:

Для віку:

1. середня арифметична 37 (характеризує всю сукупність одним числом) ;

2. розмах варіації R =31;

3. середнє відхилення індивідуальних значень від середнього Л = 5,7

4. квадрат відхилення індивідуальних значень від середнього значення s= 10,3;

5. відхилення індивідуальних значень від середнього значення в квадраті s² = 106,09

6. мода М_о =24,2 (значення, яке найчастіше зустрічається) ;

7. медіана М_е = 34,2 (значення, що ділить сукупність навпіл).

Для залишкової вартості крива розподілу скошена вправо і має тупу вершину.

Для відпрацьованого часу:

1. середня арифметична 60,69год/в день (характеризує всю сукупність одним числом) ;

2. розмах варіації R =17,8год/вдень

3. середнє відхилення індивідуальних значень від середнього Л = 5,2 год/в день

4. квадрат відхилення індивідуальних значень від середнього значення s= 4,1

5. відхилення індивідуальних значень від середнього значення в квадраті s² =16,81

6. мода М_о =57,2 год/в день (значення, яке найчастіше зустрічається);

7. медіана М_е =60,45 год/в день (значення, що ділить сукупність навпіл).

Для виручки крива розподілу скошена вліво і має гостру вершину.

Для коефіцієнту використаного робочого дня:

1. середня арифметична 1,17год в день (характеризує всю сукупність одним числом) ;

2. розмах варіації R =1год

3. середнє відхилення індивідуальних значень від середнього Л = 0,12год

4. квадрат відхилення індивідуальних значень від середнього значення s= 0,3

5. відхилення індивідуальних значень від середнього значення в квадраті s² =0,09

6. мода М_о = 1,30 год (значення, яке найчастіше зустрічається);

7. медіана М_е = 1,21 год (значення, що ділить сукупність навпіл).

Для кількості їздок крива розподілу скошена вправо і має тупу вершину.

За розрахунками коефіцієнту варіації можна зробити висновок, що по всіх ознаках сукупність є однорідною.

Також було розраховано середні та граничні помилки репрезентативності. Граничні помилки репрезентативності становлять: для віку – 0,024, для відпрацьованого часу – 6,44, для коефіцієнту використаного робочого дня – 1,08. Таким чином можна сказати, що з ймовірністю 0,954 можна стверджувати, що середні значення ознак будуть знаходитись в таких межах:

n 29,6<вік <44,4

n 59,63(год/в день)<відпрацьований час<61,75(год/в день)

n 1,164год<коефіцієнт використаного робочого дня<1,176год

Також в ході роботи було розраховано динаміку зміни відпрацьованого часу за 6 днів спостереження, і побудовано лінію тренду. Визначено, що відпрацьований час за цей період має загальну динаміку до зниження.

Взаємозв’язок між факторними і результативними ознаками було виміряно 2 методами: аналітичних групувань та регресійного і кореляційного аналізу.

В першому випадку було досліджено зв'язок між віком (факторна) та відпрацьованим часом (результативна ознака). Було встановлено, що між цими ознаками існує слабкий зв'язок (відпрацьований час на 22% залежить від віку).

В другому випадку досліджувався зв'язок між коефіцієнтом використаного робочого дня(факторна ознака) і відпрацьованим часом (результативна ознака). Тут слід зробити висновок, що між цими ознаками існує лінійний зв'язок і він є досить слабким.

Список використаної літератури:

1 А. В. Головач «Статистика» ‑ К.: Вища школа, 1993.

2.А.М. Єріна, З.О. Кальян «Теорія статистики: Практикум» – К.: - Товариство «Знання», КОО, 1997.

3. Е.В. Петрова, И.М. Алексеева «Статистика автомобильного транспорта»: Учебник – М.: Статистика, 1979.

4. В.Г. Шинкаренко, Н.И. Благоразуменко «Статистика автомобильного транспорта» ‑ Х.: Вища школа, 1989.

5. С.С. Герасименко «Статистика» - К.: КНЕУ, 2000.

Поиск по сайту: