Україна на світовому ринку праці

Світовий ринок праці охоплює міграційні потоки трудових ресурсів і є якісно іншою формою, ніж сума національних ринків праці. З розвитком глобалізації, підвищується відкритість національних економік, що є одним з факторів збільшення кількості трудових мігрантів на світовому ринку праці. Високий ступінь міждержавних господарських зв’язків обумовлює і підвищує залежність національних економік від притоку іноземної робочої сили.

В Україні діють представництва міжнародних організацій, які займаються питаннями, пов’язаними з зовнішньою трудовою міграцією і організацією ринку праці в Україні, і співпрацюють з державними органами – Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України (МВС), зокрема з Департаментом по боротьбі із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Міжнародна організація праці (МОП), членом якої Україна є з 1954 року, проводить свою діяльність в Україні по таких напрямках: допомога урядовим установам по вдосконаленню управління ринком праці та формулювання політики зайнятості, сприяння рівним можливостям на ринку праці, підвищення ефективності політики соціального захисту, викоренення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування системи трудового законодавства та соціального забезпечення, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння гідній праці і як фактору продуктивності та ін. [1].

Членом Міжнародної організації з міграції (МОМ) Україна стала у 2002 році, з 1996 мала статус спостерігача. МОМ в Україні надає допомогу українському уряду і співпрацює з більш ніж 70 громадськими та релігійними організаціями у таких сферах: захист прав трудових мігрантів, удосконалення системи прикордонного менеджменту, попередження та запобігання торгівлі людьми, захист і реінтеграція потерпілих від торгівлі людьми, тощо. МОМ здійснює Програму Управління Міграційними Переміщеннями (ПУМП) у партнерстві із урядами США, Канади, країн Європи, Нової Зеландії та Австралії, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). ПУМП надає допомогу з організації переїзду мігрантів, підготовці документів, добровільному поверненні і консультуванні.

З моменту отримання Україною незалежності, наша країна все більше втягується в міжнародний ринок праці і грає важливу роль на ньому. Масова трудова міграція з України почалася з кінця 1990-х років. Причинами еміграції із України стали структурна перебудова економіки, різке падіння рівня життя, вкрай низька заробітна платня і її невиплати, лібералізація міграційної політики, тощо.

На початку ХІХ ст. спостерігається зростання кількості мігрантів як всередині країни, так і за її межами. Сьогодні Україна є одним з постачальників трудових ресурсів у такі країни: Росія, Італія, Польща, Чеська Республіка, Німеччина, Португалія, Іспанія. Більшу частину мігрантів з України складають низькокваліфіковані працівники, які працюють в галузях будівництва, хатніх послуг, сільського господарства, тощо.

Основними причинами трудової міграції населення України за її межі в останні роки є: висока різниця в соціально-економічних умовах життя і рівні заробітної плати між Україною і приймаючими країнами, високий рівень безробіття в Україні, незадовільні умови праці, економічна і політична нестабільність та ін. Так, в 2009 році рівень безробіття населення суттєво збільшився по всіх вікових групах, порівняно з 2008 р. (рис. 7.1.).

Рис. 7.1. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2008 – 2009рр. у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

Україна займає одне з перших місць по кількості мігрантів в країни ЄС. Наприклад, українські мігранти займають перше місце по кількості серед всіх мігрантів в Чеській республіці, друге – в Болгарії, Греції, Угорщині, Польщі (табл. 7.1.).

Таблиця 7.1

Поиск по сайту: