Теоретичні аспекти міжнародної трудової міграції

Сучасні економічні теорії, які пояснюють міжнародну міграцію робочої сили, найбільший розвиток знайшли у 60-ті роки ХХ століття, знаходяться в рамках неокласичного синтезу, що витікає з теорії економіки розвитку та розглядають процеси міграції на макрорівні і мікрорівні. Неокласична макроекономіка виходить з того, що країни з великою пропозицією робочої сили мають низьку заробітну платню, а країни з малою пропозицією робочої сили мають вищу зарплатню. Отже різниця в рівнях доходу і соціального захисту є головним чинником еміграції. Неокласична мікроекономіка виходить з того, що індивіди роблять раціональній вибір між надбанням та втратами, а міграція розглядається як інвестиції в людський капітал. Обидві теорії знайшли віддзеркалення в теорії виштовхування-притягування (push-pull), згідно якої кожне рішення про міграцію це окрема комбінація чинників «за» та «проти».

За своєю економічною суттю міжнародна міграція факторів виробництва, в тому числі і робочої сили, опирається на ті ж економічні категорії, що і міжнародна торгівля товарами: попит, пропозиція, ціна. Розглянемо модель трудової міграції.

Умови моделі:

1. в міграційних відносинах беруть участь дві країни – Батьківщина має нижчу зарплатню та Зарубіжжя – більш високу;

2. один мігруючий фактор виробництва – труд;

3. на ринках праці в обох країнах – чиста конкуренція;

4. якість праці в обох країнах однакова (статтєво-віковий склад, професійна підготовка робітників та інші);

5. транспортні витрати дорівнюють нулю.

Відобразимо графічно вищезазначені умови моделі та зміни, які відбуваються у зв’язку з міжнародною міграцією.

Зарубіжжя Батьківщина

116 120 124 L(млн. чел.) 36 40 44 L(млн. чел.)

Малюнок 4.1. Вплив трудової міграції на ринок праці

Стан внутрішнього ринку праці в кожній країні до початку міграції, тобто в умовах закритої національної економіки, характеризується наступним.

В Батьківщині рівноважна ціна в 5 грошових одиниць за годину (т.Е) склалася при відповідних попиті на робочу силу та її пропозиції в об’ємі 40 млн.чоловік.

В Зарубіжжі рівноважна ціна в 10 грошових одиниць за годину (т.А) склалася при відповідних попиті на робочу силу та її пропозиції в об’ємі 120 млн.чоловік.

Така ситуація не є стійкою, бо завжди знайдуться активні люди, які шукають кращої долі. Тобто частина працівників, наприклад 4 млн.чоловік буде емігрувати з Батьківщини до Зарубіжжя.

При цьому, в Батьківщині:

А) пропозиція праці скоротиться з 40 млн.чоловік до 36.

Б) погодинна ставка зарплатні збільшиться з 5 грошових одиниць до 7.

В) точка рівноваги т.Е переміститься в т.Е*

Відповідно в Зарубіжжі:

А) пропозиція праці збільшиться з 120 млн.чоловік до 124

Б) погодинна ставка зарплатні зменшиться з 10 грошових одиниць до 9.

В) точка рівноваги т.А переміститься в т.А*

Теоретично, міжнародна міграція робочої сили повинна була би продовжуватися до тих пір, поки рівень заробітної платні не зрівнявся би в обох країнах.

Однак, на практиці повного вирівнювання заробітних плат не відбувається завдяки тому, що фактично на світовому ринку праці:

- недосконала конкуренція;

- активне державне регулювання міграційних відносин, тобто має місце адміністративне втручання в ринковий механізм;

- мають місце міграційні витрати. Тобто переселення мігрантів і членів їх родин пов'язане з суттєвими витратами. Якщо на ринку праці Зарубіжжя ціна робочої сили дорівнює 9 грошовим одиницям, а в Батьківщині – 7, то різниця в 2 грошові одиниці достатня для того, щоб 8 млн.чоловік (44-36) мігрували з Батьківщини до Зарубіжжя.

Таким чином, можна стверджувати, що вплив міжнародної міграції на рівень добробуту робочої сили в обох країнах відбувається не однозначно при цьому виникають такі економічні ефекти.

В Батьківщині (країна-експортер робочої сили) відбувається наступне:

- від’їзд робітників зменшує пропозицію праці, посилює конкуренцію працедавців на внутрішньому ринку, що призводить до росту заробітної платні. Тому працівники, які не емігрували мають виграш ( d);

- підприємці-роботодавці мають втрати, бо мусять платити більше (d+e+f );

- країна в цілому має чисті втрати, бо програш підприємців більше ніж виграш працівників, що залишилися;

- емігрувавши працівники номінально виграють 4 грошові одиниці (9-5). Однак, реально вони виграють тільки 2 грошові одиниці, бо 9 грошових одиниць, які вони отримують в Зарубіжжі «дорівнюють» 7 грошовим одиницям, які отримують на Батьківщині. 2 грошові одиниці є міграційні витрати (вартість візи та розгляду документів, транспортні витрати, тощо).

В Зарубіжжі (країна-імпортер робочої сили) відбуваються зворотні процеси. Посилення конкуренція між робітниками на внутрішньому ринку праці призводить до зменшення заробітної платні, в результаті чого:

- місцеві працівники несуть витрати (а);

- підприємці мають виграш (a+b+c);

- країна в цілому виграє, бо виграш підприємців більше програшу місцевих робітників.

Таким чином, можна стверджувати, що міжнародна міграція робочої сили, як і міжнародна торгівля:

1. Призводить до вирівнювання заробітних плат в обох країнах. Реальна платня збільшується у Батьківщині та зменшується в Зарубіжжі;

2. Зростає світове виробництво. Об’єм випуску продукції в Батьківщині зменшується, а в Зарубіжжі зростає. Виграш Зарубіжжя більше ніж програш Батьківщини;

3. Незважаючи на зальний виграш, деякі верстви населення програють (місцеві працівники в Зарубіжжі), а деякі виграють (емігранти та працівники, які залишилися в Батьківщині).

Поиск по сайту: