Глобалізація ринку праці та напрями міграційних потоків

Світовий ринок праці це система соціально-трудових відносин, які складаються в наслідок взаємодії попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов відтворення та формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Структурно цей ринок виступає як сукупність національних ринків праці. Функціонально – це міжнародна міграція робочої сили.

Відмінними рисами сучасного етапу розвитку світового ринку праці є:

- процеси глобалізації;

- збільшення масштабів міграційних потоків;

- посилення регуляторної політики у цій сфері.

У найбільш узагальненому вигляді пропозиція на світовому ринку праці обумовлюється динамікою трудових ресурсів у світі. Так, завдяки інтеграції Китаю, Індії та країн колишнього Східного блоку у світову економіку за останні 25 років відбулося чотириразове збільшення глобальної робочої сили, яка може знову подвоїтися до 2050 р. За цей час у розвинених країнах завдяки глобалізації заробітна платня збільшилася на 60%.

В країнах Південно-Східної Азії, особливо в Нових Індустріальних державах реальна заробітна платня швидко зростала та наблизилась до рівня США. У Китаю темпи зближення зарплатні були повільнішими, хоча в останні роки пришвидшились. Технологічні зміни особливо знижувально впливали на частку доходу, що припадає на некваліфіковані трудових ресурси, і, як наслідок, сукупна реальна зарплата в цих галузях зростала повільно, що призвело до збільшення розриву в доходах в англосаксонських країнах. У до кризовий період глобалізація була найбільш впливовим фактором росту ВВП та ринків праці у світі.

Глобальна рецесія призвела до скорочення кількості нових трудових мігрантів у світі, але мало хто з тих, що раніше виїхав на роботу за кордон, повернулися додому. Хіба що зменшилися суми грошових переказів.

В сучасних умовах на ринках праці, особливо розвинених країн з*явилися нові більш гнучкі форми праці – фриланс; дистанційна праця, коли нерезидент працює на компанію, розташовану у другій країні без переїзду до неї, найчастіше через Інтернет; внутрішня міжнародна міграція, це коли резидент працює в штаті філії ТНК з усіма її особливостями. До 80% вакансій задовольняється через Інтернет, що скорочує штати підрозділів персоналу в компаніях та транзакційні витрати загалом.

Однак, на ринках праці склалися негативні тенденції, особливо під час та після світової кризи. Насамперед, це високий рівень безробіття, який сягає 10% і в європейських країнах і в США. Серед безробітних частка молоді сягає 20%, дуже велика частка осіб, які довгий час (більш 6 місяців поспіль) не мають роботи. Аутсайдерами ринку праці є особі з низькою кваліфікацією та похилого віку.

Стан ринку праці розвинутих країн в найближчі десять років буде визначатися такими факторами:

1. уповільнення темпів зростання працездатного населення, як наслідок демографічної ситуації;

2. збільшення частки осіб похилого віку в наслідок збільшення середньої тривалості життя;

3. випереджаючі темпи зростання зайнятості у сфері послуг (ділові послуги, особливо комп’ютерні та ІТ ; охорона здоров’я людей, особливо профілактика та рання діагностика; інжинірингові та управлінські послуги; соціальні послуги та інші;

4. прискорене зростання попиту на висококваліфіковану робочу силу для праці у hi-tech галузях;

5. збереження великої кількості робочих місць для низькокваліфікованих працівників.

Аналізуючи сучасний стан світового ринку праці слід зазначити, що загалом міжнародна трудова міграція стає все менш спонтанною, більш урегульованою. На світовому ринку праці сформувалися наступні центри, куди в основному стікаються трудові ресурси. Це, насамперед:

· США, Канада – постійно працює 5% іммігрантів (5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.

· Західна Європа – кількість працюючих іммігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

· Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. іммігрантів. Найбільше іноземців працює в Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.

· Латинська Америка – число іммігрантів 3-8млн. Найпривабливішими країнами є Аргентина та Венесуела.

· Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% іммігрантів від кількості всього числа працівників.

· Азіатсько-Тихоокеанський регіон – основними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур.

Поиск по сайту: