Основні фактори наркотизації молодого покоління: думка експертів-наркологів
Наркоманії серед дітей, підлітків та молоді є результатом складного переплетення і взаємодії біологічних, психологічних і соціальних факторів, тому навряд чи можливе їх повне врахування. Практично кожне нове дослідження з цієї проблеми розкриває все нові грані механізму наркотизації, процес поглиблення в суть даного явища, вочевидь, нескінченний. Тому певний інтерес становить виділення з усього переліку відомих (на даний момент) факторів певної їх сукупності, що грає, на думку експертів, провідну роль.
Експерти охоче ранжували за ступенем впливу запропонований їм перелік з двох десятків факторів (число яких можна було б легко розширити), проте у ході попередньої співбесіди самостійно називали їх завжди набагато менше. І в цьому ми бачимо властиву практикам націленість на вузлові моменти, що вимагають першочергового рішення. Загальні контури проблем, що вимальовуються при цьому і які свідомо не припускають включення усіх відомих факторів, мають безсумнівну цінність як можлива модель системи профілактики і боротьби з наркотизмом молоді. В умовах перманентного дефіциту державних ресурсів виділення такого функціонального мінімуму становить визначений практичний інтерес, тому що суспільство ще занадто довго не буде мати засобів для створення оптимальної у всіх відносинах моделі.
Які ж основні елементи цієї системи? У механізмі наркотизації особистості зазвичай виділяють три взаємозалежні компоненти: саму людину, її мікросередовище і вплив на неї соціальних факторів. Такий підхід можна вважати традиційним, тому ми візьмемо його за основу відтворення основних параметрів системи.
Особистість
Вихідна і завершальна стадія процесу наркотизації. Найбільш значимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовірність його наркотизації, експерти називають:
- стан здоров'я;
- психологічні параметри;
- особливості віку.
Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження наливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатичними відхиленнями набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає саме захворювання. З іншого боку, ослаблені діти не витримують шкільних навантажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це веде до виникнення і посилення психологічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків.
Як відзначає один експерт, схожа ситуація може виникнути і при завищених домаганнях батьків до характеру школи, прагненні записати дітей у різні секції чи студії без урахування реальних можливостей дитини.
Психологічні особливості особистості. Групу ризику становлять, у першу чергу, непосидющі, розгальмовані, гіперактивні діти з ослабленими механізмами стримування і самоконтролю. У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски занять, конфлікти з вчителями, і т.д., що створює психологічну напруженість і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу.
Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протилежними психологічними рисами - боязкі, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцінності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит позитивних емоцій.
Крім неодмінного оздоровлення дітей і підлітків, профілактика наркотизації відзначених груп ризику вимагає створення в школі діючої системи виявлення (учителями, психологами, шкільними лікарями) ослаблених дітей, що мають захворювання, з хитливою психікою, а потім надання їм допомоги в шкільній адаптації і проведення адресної індивідуальної антинаркотичної профілактики.
Вікові особливості. З усього їхнього переліку експерти акцентують увагу, насамперед, на цікавості, некритичності сприйняття і статевому дозріванні.
Перша проба наркотику може детермінуватися одним чи декількома мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявляється непереборна дитяча цікавість. 12 експертів ставлять її на перше місце, 2 - на друге і ще 2 - на третє-четверте. За даними моніторингу, у 90-ті роки цікавість була причиною наркотизації у 78,46-90,26%. І система профілактики у зв'язку з цим повинна, на думку експертів, забезпечити вирішення двох завдань.
По-перше, усунути тотальну пропаганду наркотиків у ЗМІ, кіно- та відеофільмах, шоу-бізнесі, яка проводиться явно чи впливає на підсвідомість і збуджує інтерес до них.
По-друге, дати позитивну альтернативу для виявлення цікавості, для чого створити (чи відродити) систему організації дозвілля у вигляді спортивних секцій, різних гуртків, студій, конкурсів, змагань і т.д. Сьогодні ці форми ліквідовані або стали платними і для більшості недоступними. У той самий час експерти вважають сформований у дітей і підлітків інтерес до спорту чи будь-якого іншого виду позитивної діяльності найважливішим фактором анти-ризику наркотизації. Таке захоплення не тільки задовольняє їхню цікавість, але й дозволяє виявити самостійність, самоствердитися і т.д. Наркологи підкреслюють, що особистість зі стійкими інтересами, із сформованим мотивом самореалізації не має потреби в наркотиках, серед пацієнтів наркодиспансерів таких немає.
Проблема організації дозвілля має ще один аспект. У силу соціальної незрілості, нездатності реально оцінювати небезпеку багатьох явищ, в тому числі паління, вживання алкогольних напоїв і наркотиків, діти і підлітки повинні знаходитися під контролем дорослих. Напевне, не випадково за законами США батьки несуть юридичну відповідальність, якщо дитину молодше 14 років залишають без догляду дорослого, навіть у своєму власному будинку чи квартирі. Але багато хто з наших дітей, на думку наркологів, є фактично бездоглядними. Позашкільна робота практично не ведеться, і після занять школярі знаходяться де хочуть і з ким хочуть, з повною свободою дій, становлячи благодатний ґрунт для розвитку всіляких форм девіації, у тому числі й наркоманій.
Статеве дозрівання. Ряд наркологів указує на пряму залежність між рівнем статевого дозрівання і небезпекою наркоманій: у міру підвищення першого небезпека другого зменшується, що пояснюють більш високою здатністю соціально і фізично зрілої особистості протистояти негативним впливам. Ми хотіли б торкнутися внутрішньої природи цієї залежності, оскільки вона дозволяє повніше і глибше побачити сам механізм прилучення до наркотиків.
Важливу роль у цьому механізмі грає такий компонент мотиваційної структури особистості, як фіксована настанова. Фіксована настанова - це внутрішня готовність, схильність до здійснення визначеної дії. Деякі з установок у силу особливої значимості потреби, з якою вони пов'язані, стають актуалізованим спонуканням до дії із задоволення даної потреби. Неможливість реалізуння статевого, що сформувалося й актуалізу-валося, сприймається як важкий психічний іспит. Про силу його впливу свідчить те, що, на думку прихильників психосоматичної медицини, причиною багатьох неврозів і психосоматичних розладів є духовні переживання, що виникають при незадоволенні значимих для особистості потреб.
Тому ми вважаємо, що одним із найбільш загальних алгоритмів наркотизації виступає розрив між високим рівнем домагань, що сформувався, і можливістю їхньої реалізації. Чим більший цей розрив - тим сильніше переживання. Саме бажання полегшити свої переживання, хоча б тимчасово звільнитися від них і спонукає до вживання наркотиків.
Тому будь-яка група індивідів з високим рівнем незадоволеності значимої для них потреби, закріплено! у фіксованій установці чи ціннісній орієнтації, становить групу ризику можливої наркотизації. Наприклад, засуджені (позбавлені багатьох благ, насамперед - волі), особи, що мають якісь фізичні дефекти (їхнє незбутнє бажання - "бути як усі"). Саме цим можна, на наш погляд, пояснити причину наркотизації людей із підвищеними здібностями і домаганнями, що не змогли реалізувати себе, не досягли намічених для самих себе цілей, чи, досягши цих висот, не змогли утриматися на них, що часто зустрічається в сфері мистецтва чи спорту.
Потенційний ризик провокування наркоманій несе і статеве дозрівання. Статевий потяг, який ним зумовлений, завжди супроводжується сильними душевними переживаннями. Якщо в сприятливих умовах такі переживання частково нейтралізуються переключенням уваги особистості на інші інтереси й цінності, то в сучасному українському суспільстві статевий потяг підлітків і молоді штучно підсилюється під впливом масованого впливу телебачення й інших засобів масової інформації, переповнених еротикою і сексуальними сценами. Тому боротьба з еротикою та порнографією, що б'є "через край", є, на думку експертів, однією з умов успішної протидії наркотизму.
Фактор соціального мікросередовища
Найважливішими видами соціального оточення підлітків, що безпо-середньо впливають на ймовірність їхньої наркотизації, виступають родина, школа і ті первинні групи, у які вони включені.
Вплив родини є однозначним і безперечним. Наскільки неблагополучна родина збільшує ймовірність наркотизації дітей і підлітків (не тільки особисті спостереження наркологів, але й матеріали численних досліджень підтверджують це), настільки ж благополучна захищає їх. Причому експерти особливо підкреслюють, що благополуччя не зводиться тільки до матеріального добробуту. Набагато важливіше наявнім і. у родині атмосфери справжньої теплоти, уваги, поваги і взаємодопомоги. Саме внаслідок її відсутності багато дітей і підлітків з родин із високим рівнем матеріального статку часто тягнуться до компаній наркоманів, де їм дійсно раді (чи хоча б роблять вигляд, що раді), де нони одержують так необхідну кожному частку уваги і можливість самоствердження.
Оскільки прямо впливати на родину практично неможливо, наркологи говорять про необхідність обліку фактора її неблагополуччя в безпосередній організації профілактичної роботи з дітьми, підлітками, молоддю. Причому відзначають, що ступінь ризику, а отже, і величина можливого провокуючого наркотизацію впливу може бути різним: від найвищого, властивого родинам наркоманів чи алкоголіків, потім, знижуючись до неповних родин, родин без стійкої системи міжособистіс-них відносин, і навіть, на думку окремих експертів, екзогамним, у яких чоловіки відносяться до різних етносів. Визнаючи, що й останнє впли-ває на ймовірність наркотизації, наркологи розходяться в поясненні природи цього впливу. Одні вважають, що діти, народжені в таких родинах, біологічно менш стійкі. Інші бачать у цьому прояв маргінальності: дитина опиняється між сощокультурними системами батьків і, лавіруючи між ними, знижує рівень норм і вимог, які застосовуються до неї.
Школа. На думку експертів, вона втрачає той потенціал впливу на формування дітей і підлітків, який мала раніше. Сьогодні школа ще певною мірою стримує наркотизацію молоді - принаймні, перше вживання наркотику в більшості випадків відбувається за її межами, частіше серед друзів і знайомих за місцем проживання. Але подальшому поширенню вона запобігти не може, тому що сама знаходиться у кризі, викликаній, насамперед, двома обставинами. По-перше, кризою системи цінностей, що охопила суспільство, а по-друге, ослабленням мотивації молоді до одержання знань, що значно знижує в її очах авторитет і значущість школи. Приклад старшого покоління, а найчастіше і власних батьків, багато з яких отримали освіту високого рівня, а сьогодні опинилися нижче межі бідності - не кращий стимул до напруженої праці з оволодіння знаннями. Тому для багатьох дітей і підлітків школа втратила значення найважливішого поля реалізації їхніх соціальних потреб, фактора їхньої майбутньої соціальної мобільності, а разом з цим слабшає її контролююча та профілактична роль. Сьогодні ще відчутні залишки радянської системи виховання, у чомусь консервативної, яка перешкоджала наркотизації дітей і підлітків. Але й цей фактор вичерпується, молодь стає вільнішою, розкутішою і легше піддається негативним впливам.
Водночас саме школа повинна стати, на думку багатьох експертів, найважливішим полем і активним учасником боротьби з наркотизмом молоді.
Вплив первинної групи на залучення молоді до наркотиків експерти відносять до числа дуже значимих факторів. Перше вживання, як правило, проходить у середовищі добрих знайомих і під їх впливом. Груповий вплив, груповий тиск часто впливають на продолжения експериментування з наркотиками і звикання до них.
На визначеному етапі соціалізації групова взаємодія стає одним із ведучих механізмів формування особистості. Цим пояснюється потяг дитини чи підлітка до групи, значимість для нього прийнятих у ній норм та правил, здатність групи підкоряти собі волю й інтереси своїх членів, диктувати їм форми поведінки. Зменшити її негативний вплив удається далеко не завжди. Залежність дитини чи підлітка від групи тим вища, чим менша кількість груп, у життєдіяльність яких він включений. Зникнення колишнього різноманіття загальнодоступних гуртків, секцій, студій, піонерських організацій і таборів та багато-багато чого іншого, з одного боку, об'єктивно підвищило в очах підлітків значимість неформальних, у тому числі асоціальних і кримінальних груп і об'єднань, які залишилися, а з іншого боку, значно скоротило можливість групової взаємодії на базі соціально схвалюваних видів діяльності, яка (взаємодія) формувала позитивну спрямованість особистості.
Діюча система профілактики наркотизму молоді можлива лише при створенні розгалуженої мережі різноманітних форм групової діяльності дітей і підлітків, орієнтованої на соціально прийнятні цілі або цінності. Неодмінною якістю такої системи повинна бути її доступність і, в першу чергу, для дітей та підлітків із груп ризику.
Вплив соціальних факторів
Усі експерти виходять із визнання наркотизму як одного із проявів стану суспільства і процесів, що відбуваються в ньому. Зокрема, епідеміологічний характер росту наркомати з початку 90-х років вони пов'язують з початком системної трансформації українського суспільства і викликаними нею негативними наслідками: різким зниженням життєвого рівня і зубожінням значних шарів суспільства, зростанням безробіття і почуттям непевності у майбутньому, руйнуванням системи цінностей і втратою життєвих орієнтирів, кризою ідентичності особистості, наростанням нервово-психологічної напруженості, стресів і т.д.
Стверджуючи, що будь-яка соціально-економічна криза призводить до зростання наркомати (у широкому значенні цього поняття), самі експерти відзначають, що конкретний механізм цієї залежності не завжди ясний. Зрозуміло, як впливають на здоров'я молоді, а отже, і на процес її наркотизації, погіршення харчування, а часто і недоїдання, погіршення екології, підвищена радіація, погіршення спадковості і т.д. Але вже фактор соціальної диференціації чи зубожіння значних шарів населення діє інакше. А для нейтралізації деяких негативних впливів знання такого механізму вкрай необхідно - тому що дозволяє ще до повної ліквідації самого фактора, на що потрібні немалі ресурси і тривалий час, хоча б якоюсь мірою знизити їх негативний вплив.
Між рівнем добробуту і наркотизмом немає прямого зв'язку. І зубожіння значної частини суспільства провокує вживання наркотиків остільки, оскільки створює, як ми уже відзначали вище, розрив між сформованою настановою на визначений рівень добробуту і можливістю (правельніше сказати - неможливістю) її задоволення. І якщо для людей старшого покоління така настанова сформована більшою мірою їхнім попереднім життям, відбивала міру досягнутого, звичного, то для молоді це розрив між наявним і образом "належного", сформованого значною мірою під впливом засобів масової інформації з їх тотальною рекламою "євростандартів" у всіх сферах споживання матеріальних і духовних благ. Протиріччя між соціально схвалюваними цілями і відсутністю легальних способів їхнього досягнення - одна з класичних причин девіантної поведінки. Тому рівень наркотизації молоді відбиває не тільки дійсне погіршення матеріального становища населення, але й визначений "внесок" діяльності ЗМІ. Зниження наркотизму можливо не тільки через підвищення добробуту населення, що в найближчій перспективі нереально, але й за допомогою корекції спрямованості засобів масової інформації. При визначеній зацікавленості держави це може бути здійснене.
Критерій здійсненності хоча б якихось превентивних профілактичних заходів превалював у виборі й аналізі експертами соціальних факторів наркотизації молоді. Пальму першості в цьому плані вони віддавали засобам масової інформації, кіно- і відеофільмам, шоу-бізнесу, на тлі діяльності яких навіть колишня практика "закритості" теми наркотиків мала, на думку половини наркологів, визначену перевагу, бо значна частина матеріалів, що тією чи іншою мірою стосуються наркотиків, прямо чи побічно пропагують їх як атрибут і символ молодості, сили, сміливості, успіху, незалежності і т.п. Під їх впливом руйнується негативний образ наркотиків, підігрівається інтерес до них, бажання випробувати їхню дію.
Наркологи бачать пряму провину держави також в абсолютній доступності для дітей і підлітків тютюну й алкоголю, у масованій їхній рекламі. Провокуюча роль табакопаління і вживання алкоголю в наступній наркотизації загальновідома. Паління тютюну і коноплі - дуже близькі за формою, бар'єр, що відокремлює одне від іншого, дуже малий. Перехід від паління тютюну до паління коноплі і її похідних, а від них до інших, у тому числі й важких наркотиків, наркологи вважають типовим варіантом, з яким легше боротися, руйнуючи перші ланки цього ланцюжка.
Провокує наркотизацію доступність наркотиків і агресивний маркетинг наркоторговців. Посилаючись на своїх пацієнтів, наркологи стверджують, що за наявності засобів проблем із придбанням наркотиків у Харкові немає, для цього досить 30-40 хвилин, щоб добратися до найближчої "точки". Водночас органами правопорядку зазвичай затримуються споживачі наркотиків чи перевізники і дуже рідкі випадки затримки наркоторговців, хоча, за словами ряду наркологів, інформацією про те, хто і де торгує наркотиками (часто це циганські родини), володіють не тільки наркомани, але й представники міліції.
Механізм дії багатьох соціальних факторів, що провокують прилучення до наркотиків, припускає їхню трансформацію в психіці, у сфері свідомості, перетворення в компоненти духовного світу індивіда чи спільності, перш ніж стати мотивом, безпосередньою спонукальною причиною наркотизації. Ретроспективний аналіз динаміки поширення наркотизму з післявоєнних років дотепер дозволяє висловити думку про прямий взаємозв'язок ступеня поширення наркотиків у суспільстві з рівнем соціального оптимізму в його населення, що розуміється в найбільш загальному виді як інтерналізація цілей суспільства і віра в їхнє досягнення.