Для точного вимірювання об'ємів розчинів застосовують спе ціальний мірний посуд: бюретки, піпетки та мірні колби. Для при близного вимірювання об'ємів використовують циліндри і мен зурки.
Бюретка являє собою довгу циліндричну градуйовану трубку з краном або іншим затвором. За її допомогою вимірюють точний об'єм розчину, що витратили на титрування. Об'єм розчину визначається за різницею рівнів до і після титрування. У лабораторній практиці при роботі за макрометодом використовують бюретки місткістю 25,00; 50,00 см3. Градуювання бюретки починається зверху, де знаходиться початок відліку - нульова поділка. Велика поділка бюретки відповідає 1 см3, мале ділення — 0,1 см3. Під час відліку оцінюють і соті частки см3: відстань між сусідніми поділками подумки ділять на п'ять частин. Для точних відліків око має знаходитися на рівні меніску рідини. Якщо бюретка містить безбарвний або слабозабарвлений розчин, то відлік проводиться по нижній межі меніску, якщо забарвлений - по верхній. Результати відліків з точністю до сотих частин об'єму (см3) записують у лабораторний журнал.
Перед використанням бюретку необхідно ретельно вимити так, щоб при її промиванні вода рівномірно, без залишків крапель змочувала внутрішню поверхню бюретки. Вимиту дистильованою водою бюретку тричі ополіскують невеликою кількістю розчину титранту для видалення залишків води, які змінюють концентрацію розчину титранту за рахунок його розведення. Після цього бюретку закріплюють в штативі вертикально. Перед кожним титруванням бюретку заповнюють розчином до нульової поділки. Необхідно, щоб звужений кінець бюретки не містив бульбашок повітря і був повністю заповнений розчином. Для видалення повітря гумовий затвор перегинають, піднімають кінець бюретки вгору і стискують кульку або відкривають затискач - бульбашка повітря витискується розчином.
Наповнюють бюретку за допомогою скляної лійки. Рівень рідини встановлюють дещо вище нульової поділки, після чого лійку негайно виймають з бюретки. Поміщають рівень нульової відмітки на рівень ока і випускають рідину з бюретки, доки відповідна межа меніску не співпаде з нульовою поділкою.
При титруванні виливати рідину з бюретки треба повільно, а відлік проводити через 20-30 с після завершення титрування, що дає можливість усій рідині стекти зі стінок бюретки. Для запобігання розбризкуванню рідини, що титрують, або втратам робочого розчину кінець бюретки має бути опущений на 1-2 см в шийку колби для титрування. Для відліку показників поміщають позаду бюретки екран, виготовлений з твердого білого паперу або картону, нижня частина якого забарвлена чорною тушшю (5x5 см2). На чорному фоні меніск виступає чіткіше. Відлік по бюретці проводять з точністю ±0,02 см3. Об'єм розчину, витраченого на титрування, не повинен бути дуже малим (не менше 20 см3) і не повинен перевищувати місткість бюретки. Титрування проводять кілька разів до одержання відтворюваних результатів, тобто результатів паралельних визначень, кожен з яких відрізняється один від одного не більше ніж на ±0,04 см3 для безбарвних титрантів, та ±0,05 см3 - для забарвлених.
Піпетки. Це вузькі довгі трубки з розширенням посередині. На верхній вузькій частині трубки піпетки нанесена риска, що обмежує певний об'єм. На піпетці вказана місткість і температура, при якій проводилось калібрування. Застосовують також циліндричні піпетки, градуйовані таким же чином, як і бюретки.
Перед роботою чисту, промиту дистильованою водою піпетку тричі ополіскують тим розчином, об'єм якого будуть вимірювати. Потім беруть піпетку за верхню частину великим і середнім пальцями правої руки і відтягнутий кінець піпетки занурюють у розчин. Через верхній отвір піпетки обережно затягують рідину (у випадку отруйних та летких речовин необхідно користу- ватися гумовою грушею або шприцом).
Занурювання піпетки проводиться достатньо глибоко, щоб у піпетку не потрапляли бульбашки повітря. Розчин затягують дещо вище від мітки, а потім верхній отвір піпетки швидко закривають вказівним пальцем. Утримують піпетку вертикально, злегка підіймають вказівний палець і дають рідині повільно стекти до тих пір, поки нижня межа меніску не сягне мітки. При цьому око має бути на рівні мітки.
Щільно закривають верхній отвір піпетки вказівним пальцем, щоб рідина не витікала, переносять піпетку в колбу для титрування. Віднімають палець від верху піпетки і дають рідині вільно витікати; коли вся рідина витече, доторкуються кінцем піпетки до стінки посуду і чекають 10-15 с, поки витечуть залишки. Рідину, що залишилася в носику піпетки, не треба видувати або струшувати. Та крапля, що не вилилась, у розрахунок не береться, бо вона була урахована під час градуювання піпетки.
Мірні колби. Вони являють собою колби з довгими вузькими шийками. На шийках нанесена кругова риска, до якої треба заповнювати колбу. На колбі вказують її об'єм і температуру калібрування. Мірні колби розрізняються за місткістю: 5; 10; 25; 50; 100; 200; 250; 500; 1000; 2000 см3.
Перед застосуванням мірна колба має бути ретельно вимита і ополіснута відповідним розчинником.
Наповнення мірної колби рідиною проводиться за допомогою лійки. Коли рівень рідини буде на 0,5 см нижчим від мітки, лійку виймають і рідину додають крапельною піпеткою до тих пір, поки нижня межа меніску не буде торкатися мітки колби (око спостерігача повинно знаходитися на тому ж рівні). Потім колбу закривають пробкою і ретельно перемішують розчин, повільно перевертаючи її 15-20 разів.
Нагрівати мірні колби не рекомендують, тому що відбувається деформація скла, що призводить до зміни місткості мірної колби.