Фауна і флора різних фаз льодовикового періоду у Європі

Фауна і флора Європи мала на початку гюнцського зледеніння ще цілком субтропічний характер. В Західній Європі росли гледичія, кипарис, камфорне дерево. Водилися макаки, слони, мастодонти, тапіри, носороги, гіпопотами, кінь, предки тура й зубра, антилопа, шаблезубий тигр, гієни; з птахів – дикий півень.

Гюнцське зледеніння не відзначалося ні тривалістю, ні значністю льодовикового покриву, і не зробило великих спустошень у фауні.

В гюнц-міндельське міжльодовиків’я клімат був помірним, але трохи теплішим, ніж сучасний. Мастодонт, тапір в Європі вимерли, слони були представлені стародавнім слоном та трогонотерієм, бики – зубром. В Англії поширюється вівцебик, однак далі не поширюється і зникає. Числені були олені, лані, косулі, гіпопотами, ведмеді, вовки, росомахи, збереглися і шаблезубі тигри. Потрібно відмітити появу в Англії людини - дуже примітивної раси Homo dawsoni.

Міндельське зледеніння зайняло велику площу в Західній Європі і порівняно меншу у східній. При таненні цього льодовика Чорне море, яке іще не мало зв’язку з Середземним, наповнилось талими водами і сполучилося з Каспійським, яке з свого боку, сполучилось з Сарикамишським басейном, до складу якого входив Арал. До льодовикового періоду Чорне море входило до великого Сарматського моря, яке розділилось на 2 котловини – Понтійську (Чорноморську) та Арало-Каспійську.

Міндель-риське міжльодовиків’я відзначилося величезною тривалістю - більшою ніж решта фаз льодовикового періоду, взяті разом. Клімат на суші був помірним, трохи теплішим від сучасного. В Західній Європі росли магнолія, самшит, фігове дерево. Однак, клімат не був незмінним – чергувалися сухіші та вологіші періоди. В сухіші епохи місцями розвивався степовий біоценоз. В цей період етруський носоріг замінюється широконосим, з’являється печерний лев, який починає витісняти шаблезубого тигра. Людина представлена надзвичайно примітивною гейдельберзькою расою.

Риське зледеніння відзначалося величезними розмірами на сході Європи і спричинило значні спустошення фауни. Клімат на окраїні льодовика мав арктичний характер. Великим було зледеніння і західного Сибіру.

Рис-вюрмському періоду було властиве чергування вологих і сухих, теплих і прохолодних фаз, що зумовило таку зміну біоценозів: тундра-степ-ліс-тундра. В цей же час в еволюції Чорного моря відбувається значна подія – воно сполучається з Середземним внаслідок утворення Дарданельської протоки. Солоність чорного моря була більшою ніж сучасна, і фауна відповідно багатша. Людина була представлена первісною расою на дуже низькій стадії культури. В кінці рис-вюрмського міжльодовиков’я в зв’язку з зростанням льодовикової шапки на Скандинавському півострові фауна поступово замінюється іншою, більш холодолюбною. Характерний мамонт, волосатий носоріг, північний олень, песець, заєць – біляк, лемінг, тундрова куріпка, найтиповішим представником є вівцебик. Флористичний склад тундри був не тотожнім сучасній, однак типовим були карликова береза та полярна верба.

Фауна тундри відповідає і розвитку вюрмського періоду. Тундрова фауна поширюється далеко на південь сягаючи берегів Чорного моря. Є відомості, що північний олень доходив до Малої Азії. Розкопки в Криму показують строкату суміш степових, лісових, тундрових та гірсько-лісових форм. Тут були північний олень, песець, тундрова куріпка, мамонт, кулан, сайгак, муфлон, лисиця корсак. Саме на цей час припадає швидка еволюція людини. В кінці вюрма з’являється Homo sapiens. В цей же період Британські острови відокремлюються від Європи, так само порушується зв’язок Азії з Америкою через Берингову сушу.

В кінці вюрму та на початку післяльодовикового часу в міру танення скандинавського льодовика розпочинається підняття Скандинавського півострова, що не припинилося й досі. Прибалтійська суша заливалася то морем, то талими водами льодовика, таким чином виникали водойми то морського, то прісного типу: Рибне озеро, холодне Йольдієве море, Анцилове озеро, Літоринове море (солоніше сучасного), Балтійське море.

Льодовиковий період вцілому та вюрмське зледеніння зокрема надзвичайно спустошили тваринний світ Євразії. Вимирають гіпопотам, печерна гієна, шаблезубий тигр, носоріг та інші. Однак, на самому початку післяльодовикового періоду вимирають і представники холодолюбної фауни: мамонт, волосатий носоріг, а інші – північний олень, вівцебик, песець – відступають на північ.

Однак є і тварини, що переживають катастрофічні події льодовикового періоду. Фауністичні елементи кінця третинного періоду (тобто до льодовика) отримали назву арктотретичних, вони включали в себе пустельно-степові, а головним чином неморальні форми. Під час наступання льодовика ці види витіснялися на південь й заходили в межі сучасної субтропічної зони, в міжльодовиковий період вони знову просувалися на північ. В Північній Америці та Східній Азії, де високі хребти направлені з півночі на південь, або їх взагалі немає, серйозних перешкод для подібних переміщень не було. У Європі ж гори (Піренеї, Альпи, Балкани) простягаються з заходу на схід, тому арктотретичні елементи далеко відступати не могли, до того ж і самі гори були вкриті снігом, тому арктотретичні елементи часто гинули. Подібна ситуація була і в Сибіру, який на півдні має високі гори Тянь-Шань та Алтай.

Однак, в північній півкулі були території, де елементи арктотретичної фауни збереглися. Такі сховища або рефугіуми є в ряді місць Західної Європи, в Середній Азії, і, особливо, в Китаї, Південній Японії, частині Гімалаїв, Північній Америці. Внаслідок існування рефугіумів виникли диз’юнктивні типи ареалів:

1) східноазіатсько-північноамериканські диз’юнктивні ареали характерні для найбільш теплолюбних лісових та прісноводних форм. Знаходяться вони на півдні Східної Азії та Північної Америки. Це ареали лопатоноса (ложкорилого осетра) – Міссісіпі та веслоноса (псефур) – річки Китаю; велетенської саламандри та олегонського схованозябровика, китайського (Янцзи) та міссісіпського алігаторів.

2) євроазійсько-північноамериканські диз’юнктивні ареали найчастіше характерні для прісноводних тварин. Це умбра (євдошка) – Дунай, Дністер, Північна Америка. Такий же ареал характерний для близьких родів судака, для деяких дощових червів, молюсків та деяких комах.

3) східно-західнопалеарктичні диз’юнкції – це звичайний тип внутрішньоматерикового розриву ареалів, він зустрічається найчастіше. Він має місце, якщо таксон представлений у Європі та Східній Азії, але відсутній в Сибіру. В свій час ареал був неперервний, однак в результаті похолодання сибірські популяції вимерли. За час розділеного існування цих таксонів утворилися окремі види чи підвиди. Як приклад: ареал коропа, гірчака; амфібій родів квакші, справжні жаби, жерлянки; голубої сороки.

Таким чином, можна зробити висновок, що елементи арктотретичної фауни збереглися в післяльодовиковий час в Східній Азії, Південній Європі, на півдні та на південному сході Північної Америки. Щодо кількості рефугіумів, єдиної точки зору не існує: 6 їх нараховують в Євразії та 4 в Північній Америці. За іншими даними в Євразії їх 14, в Північній Америці – 11. Однак важливо не це, а те, що багато видів тварин переживали несприятливі умови завдяки наявності сховищ – рефугіумів. В подальшому деякі з цих видів після потепління змогли розселитися й зайняти більшу чи меншу частину ареалу, таким чином льодовикові сховища стали післяльодовиковими центрами розселення. В інших випадках види, що вижили в рефугіумах не змогли знову зайняти звільнену від льоду територію і залишились в них, тому рефугіумими в наш час мають багатшу фауну, ніж території, що їх оточують. Таки види є третинними реліктами.

Не слід думати, що сучасні клімат і рослинність, встановились відразу після льодовикового періоду. З таблиці видно, що слідом за холодним арктичним кліматом прийшов менш холодний субарктичний і на місці тундри виникає смерекова тайга, потім встановлюється субатлантичний клімат і формуються сухі діброви. Дальша кліматична стадія називається кліматичним максимумом – температура на 2-5⁰ вища від сучасної, формуються болота та озера. Потім клімат стає сухим та жарким (ксеротермічна фаза), степова рослинність починає поширюватися на північ, витискуючи тайгу. Після цього клімат стає знову вологішим і прохолоднішим, і ліс знову наступає на степ.

Поиск по сайту: